22. Особливості недержавного соціального страхування.

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. держава повинна створити умови для широкої участі суб”єктів, що надають послуги із соціального страхування, без переваг окремим страхувальникам залежно від форм власності,організаційно-правових форм. Страхувальникам потрібно дати можливість надават необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх потенційних отримувачів.

Згідно ЗУ “Про страхування” до добровільного (недержавного) особового страхування належать такі види: страхування життя; страхування від нещасних випадків; страхування додаткової пенсії; медичне страхування (безперервне страхування здоров”я); страхування здоров”я на випадок хвороби; страхування медичних витрат.

Поряд із особовим страхуванням окремо виділяють недержавне соціальне страхування, в рамках становленя недержавного пенсійного (недержавні пенсійні фонди, страхові компанії) і медичного страхування. Його особливості:

-Не витримує конкуренції з державним, через нерівність первинних умов на ринку, в яких всі види державного страхування є обов”язковими.

-Слабка довіра потенційних суб”єктів до страхових компаній, що пов”язане із “трастовим” періодом розвитку цього сектора економіки.

З метою подолання недовіри влада повинна запровадити раціональні правила діяльності на ринку та механізми ефективного контролю для державних і недержавних компаній. це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надання послуг із соціального страхування.

Сутність недержавного пенсійного страхування полягає в нагромадженні внесків на пенсійному рахунку застрахованого і інвестуванні їх з метою отримання прибутку. Прибуток необхідний для утримання апарату управління і захисту внесків від інфляції. При цьому заздалегідь встановлюється можливий розмір пенсії і відповідна йому норма відрахувань від заробітку з урахуванням відсотків їх зростання завдяки капіталізації.

Недержавне (добровільне) медичне страхування є додатковим до обов»язкового загальнодержавного і передбачає оплату медичних послуг понад програму обов»язкового медичного страхування. Його метою є забезпечення гарантій повної чи часткової компенсації додаткових витрат, пов»язаних із зверненням до медичної установи за послугою, ячка надається за програмою добровільного медичного страхування. Цей вид соціального страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення.

23Недержавне пенсійне страхування.

Пенсійне забезпечення у багатьох країнах здійснюється за рахунок:

-державних пенсійних систем ( у межах соціального страхування);

-пенсійними фондами;

-страховими компаніями;

-іншими фінансовими організаціями.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється приватними пенсійними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Такий вид страхування отримав назву корпоративного страхування пенсій. Зацікавленність підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Приватні пенсійні фонди найбільш розвинені саме в тих країнах, де недостатній розвиток одержали державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно превищувати розміри державних пенсій. Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість.

Пенсійні фонди можна поділити на:

1.фонди із встановленими розмірами внесків, які в свою чергу можуть бути:

• накопичувальними;

• з виплатою прибутку;

• ощадні;

2.фонди із встановленими розмірами виплат.

Накопичувальні фонди створюються за участю роботодавців, які сплачують внески, встановлені у відсотках до заробтіної плати працівників. Другий тип передбачає, що частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а інша частка – у пенсійний фонд. Ощадні фонди створюються за рахунок коштів працівників які самі здійснюють відрахування у пенсійний фонд , і роботодавців. Фонди із встановленими розмірами виплат можуть бути із встановленими твердими розмірами виплат протягом того часу, коли здійснюються внески у пенсійний фонд (рік, квартал, місяць); ставити розмір виплат залежно від кількості років і середнього заробітку за весь період роботи; ставити розміри виплат в залежність від числа років і середнього заробітку за кілька років.

Роботодавець, який має намір розробити пенсійну схему, може піти кількома шляхами. По-перше, він може виходити з того, що це буде самостійно керована схема з залученням консультантів-спеціалістів. По-друге, повністю або частково передати пенсійну схему страховій компанії, що має певні переваги, оскільки страховик може забезпечити фундаментальний захист, має більше адміністративного досвіду і більше можливостей для інвестування.

Пенсійне забезпечння може бути здійснене і шляхом купівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній. На Заході, наприклад, послугами страхових компаній користується значна частина населення, незважаючи на те, що страхування пенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистого стахування.

Договори стахування пенсій укладаються як індивідуально, так і з групою осіб. Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій сообі виплати, які пов”язуюься з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договором страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника. Страховик може надати страхувальникові можливість укласти договір страхування на користь іншої особи.

При укладанні договору страхування встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік тощо). Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а у випадку його смерті – вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі додаткової пенсії, предбаченої для застрахованого, або в її частині довічно. Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначеного строку страховик може надати страхувальнику можливість одержати позику під заставу накопиченого до часу звернення за позикою резерву. Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчить зарубіжний досвід, мають дуже великі страхові резерви.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) – інститути добровільного пенсійного страхування , які залучають на добровільних засадах внески фізичних і юридичних осіб з метою формування фонду пенсійних накопичень, з якого здійснюються додаткові пенсійні виплати учасникам фонду, що дозволяє підвищити рівень пенсійного забезпечення громадян.

Система недержавного пенсійного страхування не відповідає принципу солідарності з менш заможними прошарками населення, який властивий розподільчим системам з єдиним фіксованим розміром пенсійної виплати.

Однак перевагою є можливість більшого контролю за нагромадженнями, інвестуванням та виплатлою коштів. затсрахований у будь-який час може отримати інформацію про загальну суму внесків на його персональному рахунку, нарахованих на неї відсотках, і розмір належної йму пенсії. До недоліків приватного страхування сілд віднести певний ризик прп інвестування коштів, а також відсутність механізму захисту від інфляції. Захист забезпечується лише завдяки отриманим відсотка на капітал.

Досвід інших країн, де застосовувалися такі пенсійні системи, доводить, що НПФ є основними інвесторами в економоку країни. Від роботи НПФ мають вигравати не лише громадяни, але й держава.