39. Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки

Теоретичний аналіз електоральної поведінки є неповним без використання конкретно-соціологічних методів дослідження. До основних напрямів емпіричного дослідження поведінки виборців можна віднести:

1. Дослідження статистичних матеріалів результатів виборів використовується досить давно. Вже Е.Берк і І.Бентам робили спроби застосувати аналіз такого типу. Реформатори англійського парламенту в п.п. ХІХ ст. користувалися статистичними підрахунками для аргументації своїх проектів. В кінці ХІХ ст. О.Ліббей розробив статистичну географію виборів, а в першій половині ХХ ст. цей напрям був застосований в роботах великої групи вчених, серед яких виділяються Г.Гознелл і Т.Тінгстен, які розробили теоретичні основи систематичних досліджень поведінки виборців на базі статистичних даних.

2. Одним із найбільш поширених методів є аналіз і вивчення суспільної думки на основі опитування громадян за допомогою цілого ряду опитувальних технологій. Термін «суспільна думка» вперше був використаний англійським державним діячем Д.Солсбері для позначення моральної підтримки парламенту населенням країни. Предметом спеціального наукового аналізу її зробив Г.Тард. Перше опитування громадської думки, безпосередньо пов’язане з організацією виборчої кампанії було проведене у США ще в 1824 році.

Крім того суттєве значення для вивчення поведінки виборців мають прогнозні соціологічні технології. Починаються вони, як правило, за місяць або два до виборів і закінчуються згідно того, як це обумовлено в законах про вибори. В Україні, наприклад, в Законах «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» сказано, що дані опитувань забороняється публікувати за 15 днів до дня виборів.

Не менш важливими для пояснення електоральної поведінки є і післявиборчі опитувальні технології. Серед регулярних опитувань громадської думки електорату виборчого округу між виборами, безперечно, що найзначущим є перше поствиборче опитування, проведене за місяць-півтора по завершенні виборів, коли «пристрасті вгамувалися» й всі учасники виборів, які щойно відбулися, «набули здатності» розумно, неупереджено відповідати на питання соціологів.

40. Фактор впливу на електоральний вибір: методологія аналізу

Електоральна соціологія — галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політ. взаємодії суб´єктів с-ства шляхом аналізу механізмів їх політ. участі в житті соціуму, умов та особливостей об´єднання в політ. групи, політ. презентації інтересів у владній боротьб .У 30—50-ті роки сформ. дві представницькі концепції: Соціологічна концепція-наголошує на безпосередній залежності виборчої поведінки електорату від належності виборців до певних великих соц.груп.Соц.-психологічна концепція-зосереджує увагу на опосередкованому впливі на політ.уподобання «маргінальних» для політ. процесів чинників — сім´ї, духовних цінностей, найближчого оточення. Її прихильники стверджують, що симпатії до певних партій та ідеологій є не стільки свідомими виявами електоральної активності, скільки наслідками ранньої соціалізації індивіда.Теорія«раціонального вибору»-сформ. наприкінці 50-х р.XX ст. унаслідок намагань осмислити тогочасні уявлення про особливості реалізації виборчої активності громадян. Згідно з нею кожен виборець голосує за партію, яка, на його думку, може бути найкориснішою для нього.Теорія «політичного поля»-вона пояснює електоральні уподобання виборців, особливості реалізації політ.влади у контексті відносин «домінування — підкореності». Центральними у ній є поняття соц.простору та політ. поля.Соціальний простір — продукт людської діяльності, що є сукупністю суспільних суб´єктів, які становлять суспільну цілісність, а також сукупністю певних об´єктивованих взаємин між індивідами.Політичне поле — проекція соц. простору на взаємодію суб´єктів влади.