Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
_шпори_Соц2.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.12.2018
Размер:
201.22 Кб
Скачать

28. Форми та види культури

Соціологи вирізняють насамперед дві особливі форми культури:

1) матеріальну-включає фізичні об’єкти, створені у результаті діяльності людей (житлові будинки, знаряддя праці, книжки, прикраси та ін.).

2) духовну-нематеріальні об’єкти, створені розумом і почуттям людини (мова, знання, традиції, міфи, символи тощо). Нематеріальні об’єкти потребують матеріальних посередників: знання містяться в книгах, традиція привітання втілюється в рукостисканні тощо.

Залежно від того, хто створює культуру і який її рівень, розрізняють її види.

Загальнолюдська культура — це культура, вироблена людством протягом усієї історії його існування. Вона грунтується на загальнолюдських цінностях — істині, добрі, красі, справедливості тощо. У межах окремого суспільства виокремлюють такі форми культури, як елітарна, народна й масова.

Елітарна культура — цей тип культури характерний для вищих прошарків населення (класична музика, балет, опера).

Народна культура (аматорська чи фольклор) це примітивна культура. Заснована на традиціях і звичаях, притаманних певному народу (казки, легенди, міфи, пісні, танці).

Масова культура-стандартизовані культурні цінності, які пристосовані для потреб всього с-ва.

Домінантна культура-це такий тип культури, який притаманний для більшості членів суспільства у певний час. Передбачає можливості існування в своїх межах певних автономних культур, які чимось відрізняються від неї, але не суперечать їй.

Субкультура — це самостійне цілісне утворення в межах домінючої культури (цінностей, норм, переконань, зразків поведінки тощо), модифікованих відповідно до вікових, професійних, класових, територіальних та інших особливостей певної соціальної групи, спільноти.

Контркультура – це такий тип культури, який різко виступає проти домінантної культури, намагається її знищити, замінити своїми цінностями.

Національна культура — це сукупність символів, цінностей, норм, взірців поведінки, вірувань, що характеризують конкретну спільноту (народність, націю) певної держави, країни.

Особливе значення для соціального спокою держави має конфесійна культура, яка формується на спільних віруваннях, належності до однієї конфесії, церкви.

29. Функції культури

Культура як соціальний інститут реалізує свою діяльність через певні функції.

Творча функція (пізнавально-виховна). Полягає в тому, що культура сприяє набуттю всіх норм, правил та звичаїв, усіх досягнень, вироблених людством в процесі свого розвитку.

Функція накопичення, збереження, трансляції знань, норм, засобів поведінки, цінностей, значень, соціального досвіду. Основними механізмами культурної спадковості є природна пам´ять людей, колективна пам´ять, збережена в мові, духовній культурі, у речових засобах — текстах, книгах, архітектурних пам´ятках та ін.

Ціннісно-нормативна функція (регулятивна). Фіксує цілі, перспективи та проекти людської діяльності. Виявляється в існуванні обов´язкового для особистості соціокультурного мінімуму.

Комунікативна функція (інтегруюча). Мета її полягає в обєднанні людей, виробленні з них цілісності, яку ми називаємо с-во.

Селекційна функція. Полягає в оцінці та класифікації наслідуваних цінностей та норм, визначенні їх місця та ролі у вирішенні проблем розвитку суспільства у певний період.

Світоглядна (гносеологічна) функція. Полягає у впливі на формування і розвиток світогляду як суттєвого елемента культури, у межах певної культурної системи.

Адаптаційна функція (соціалізуюча). Тісно пов´язана з впливом культури на соціалізацію особистості, позаяк процес адаптації починається із засвоєння загальноприйнятого, поширеного.

Функція соціального контролю. Виявляється в дії таких субстанційних елементів культури, як право і мораль.