- •1.Національна доктрина розвитку системи освіти в Україні 21 ст.
- •2. Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Розвиток і формування особистості.
- •6. Вікові етапи розвитку особистості школяра.
- •14.Дидактична система
- •7. Суть теорії формальної і матеріальної освіти.
- •12 Внутрішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •9 Основні педагогічні ідеї я. А. Коменського, їх значення для побудови педагогічних технологій.
- •16. Особливості роботи вчителів у старших і середніх класах.
- •8. Я. Коменський «Велика дидактика». Принцип природовідповідності та його врахування в сучасній школі.
- •10 Зміст загальної середньої освіти.
- •11 Зовнішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •19. Принципи, що стосуються діяльності вчителя і методики його викладання.
- •13.Дидактика, як наука. Головні поняття і категорії дидактики.
- •17. Сутність та функції процесу навчання.
- •15.Самостійна робота, як форма індивідуальної роботи учнів.
- •20. Принципи, що стосуються контрольно-оцінюваних функцій процесу навчання.
- •21. Класифікація методів навчання в школі. Їх характеристика на основі джерел інформації.
- •22. Характеристика методів навчання за логікою передачі і сприймання навчальної інформації.
- •18. Принципи, що враховують компоненти його змісту.
- •28.Суть і структура броблемного навчання
- •30. 12 Ти бальна система оцінювання досягнень учнів. Її переваги та недоліки.
- •23. Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Їх характеристика.
- •25.Методи контролю і самоконтролю у навчанні (види контролю: поточний, періодичний, підсумковий).
- •1. Попередній.
- •24. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •27. Пояснювально-ілюстративний вид навчання.
- •26. Зно .Тестування успішності.Переваги у недоліки тестів.
- •29.Програмоване навчання.Приклад із спеціальності.
- •32.Сугестопедичний метод у навчально виховному процесі.
- •40 . Дальтон-план і комплексний метод у навчанні.
- •36. Нестандартні уроки
- •3. Предмет педагогіки, її основні категорії.
- •37. Класно-урочна система навчання.
- •38. Допоміжні форми навчання і вимоги до них.
- •39 . Бригадно-лабораторний метод і Белланкастерська система
14.Дидактична система
Дидактична система (від грецьк. "systemа" — ціле, створене за матеріалами частин, з'єднання) — сформульована за певними критеріями цілісна освітня система підготовки фахівця. Для дидактичних систем характерні внутрішня цілісність структур, поєднаних спільними цілями, організаційними принципами, змістом, формами і методами навчання.
За визначенням І. П. Підласого, сучасній дидактиці, принципи якої є в основі практичної педагогічної діяльності, притаманні подані нижче особливості.
1. Методологічну основу дидактики становлять об'єктивні закономірності філософії пізнання (гносеології), завдяки чому сучасна дидактика змогла подолати однобічний підхід до аналізу, як і інтерпретації процесу навчання, характерний для філософських систем прагматизму, раціоналізму, емпіризму, технократизму. Нинішня її концепція ґрунтується на системному підході до розуміння процесу навчання, відповідно до якого почуттєве сприйняття, розуміння і засвоєння знань, практична верифікація набутих знань і вмінь мають органічно злитися в пізнавальному процесі навчальної діяльності.
2. У дидактичній системі сутність навчання не зводять ні до передавання студентам готових знань, ні до самостійного подолання труднощів, ні до власних відкриттів студентів. її відмінність — розумне поєднання педагогічного впливу з влаcною ініціативою, самостійністю та активністю студентів. Сучасна дидактика прагне до розумного раціоналізму.
7. Суть теорії формальної і матеріальної освіти.
Наприкінці XVIII і в середині XIX століття особливого поширення набула теорія формальної освіти. Вона бере свій початок від Д. Локка (XVII ст.), Й. Песталоцці, Е.Канта і Й. Гербарта (XVIII—XIX ст.). Прихильники цієї теорії вважали, що джерелом знань є розум, головним завданням шкільної освіти — розвиток розумових здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, пам'яті, а не набуття фактичних знань. Тому вони надавали перевагу предметам, які забезпечують гімнастику розуму, зокрема латинській і грецькій мовам, математиці.
Ця теорія була покладена в основу визначення змісту «класичної» освіти в дореволюційних гімназіях, де особлива увага приділялася вивченню російської, латинської, грецької, німецької, французької та ін. мов. На вивчення предметів природничо-математичного циклу відводилося лише 20% навчального часу. Елементи теорії формальної освіти застосовуються і донині. Наприклад, навчання в граматичних школах Англії чи загальноосвітніх ліцеях Франції спрямовується насамперед на загальний розвиток шляхом тренування мислення.
У кінці XVIII — на початку XIX століття виникає і розвивається теорія матеріальної освіти. Своїм зародженням вона зобов'язана тому, що швидкий розвиток промисловості і її науково-технічних основ висунув питання про підготовку людей, які мають природничо-наукову, технічну і практичну підготовку. Прихильники виходили з філософії емпіризму (від гр. empeiria — досвід). Англійський філософ Г. Спенсер (1820-1903) стверджував, що пізнання не може вийти за межі безпосереднього досвіду, що джерелом знань є лише досвід. Він побудував систему освіти для практичного прошарку суспільства— бізнесменів, торгівців, ремісників, кваліфікованих техніків і робітників, яка базувалась на п'ятьох видах людської діяльності — самозбереженні, здобуванні засобів для життя, вихованні потомства, виконанні соціальних функцій і дозвіллі. Засобом освіти Спенсер вважав вивчення логіки, математики, соціології, психології, біології, хімії, геології, мови та літератури, іноземних мов.
За теорією матеріальної освіти головним критерієм визначення змісту освіти є практична значимість знань, а не їхній розвиваючий вплив. Тому потрібно озброювати учнів переважно природничо-науковими знаннями. Критерієм відбору освітнього матеріалу повинен слугувати ступінь придатності його до життя і безпосередньої практичної діяльності учнів у майбутньому.
Теорія склала основу так званого реального напряму в шкільній освіті. У реальних училищах вивчалася математика, фізика, а також предмети прикладного характеру, наприклад, бухгалтерська справа і под. Ця теорія, як і теорія формальної освіти, була однобічною. Серйозні недоліки, властиві цим теоріям, різко критикувалися прогресивними педагогами.