20. Принципи, що стосуються контрольно-оцінюваних функцій процесу навчання.

У ході самостійної діяльності учень виконує такі дії: планує завдання своєї навчальної діяльності, методи, засоби, форми навчання, само організовує навчальну діяльність, здійснює самоконтроль результатів навчальної діяльності.

Психологічний характер процесу засвоєння включає сприймання, розуміння, осмислення, узагальнення, закріплення, застосування.

Сприймання є необхідною умовою і початком великого засвоєння. У процесі сприйманню передує створення готовності учня до участі в навчанні, формування їхньої пізнавальної активності, опора на попередні знання і досвід, зосередження уваги на об’єкті пізнання.

Розуміння навчального матеріалу – це узагальнене встановлення зв’язків між явищами і процесами, їхньою будовою, складом, призначенням і мотивами. При цьому дуже важливо чітко, доступно, логічно викладати новий матеріал, включати учнів у зіставлення фактів, даних досліджень. осмислення – це більш глибокий перебіг процесів аналізу, синтезу, порівняння, індукції, дедукції. У ході осмислення збагачується розуміння, воно стає різностороннім і глибоким, з’являються початки переконання і уміння.

Узагальнення відбувається тоді, коли виділяються і об’єднуються загальні суттєві риси предмета і явища, що вивчаються. На етапі узагальнення здійснюється систематизація знань – це класифікація фактів, явищ, процесів.

Закріплення – це повторне осмислення з метою запам’ятовування. У закріпленні матеріалу важливе значення має первинне, вторинне й узагальнююче повторення.

Застосування знань, умінь і навичок. Завершальним етапом процесу навчання є застосування одержаних знань на практиці.

21. Класифікація методів навчання в школі. Їх характеристика на основі джерел інформації.

Учені-педагоги відзначають наявність багатьох підходів до виділення і групування, класифікації, систематизації методів навчання. У передвоєнні роки усі методи навчання за джерелом поділялися на три групи: словесні, наочні і практичні. У 50-х роках класифікація методів унаслідок досліджень учених дидактів і опори на передову практику вчителів почала розгалужуватися. Деякі педагоги розрізняють методи навчання залежно від логічної побудови навчального матеріалу – індуктивного або дедуктивного. Серед частини педагогів одержав розповсюдження поділ методів навчання за ступенем взаємодії вчителя і учнів – виклад, бесіда, самостійна робота. Ще одна спроба групування методів, зроблена на основі їх залежності від дидактичних завдань, - підготовка до сприймання, пояснення нового матеріалу, закріплення, опитування. У сучасній школі на основі теорії цілісності педагогічного процесу методи навчання класифікуються на три великі групи: 1. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності. 2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності 3. Методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності. При такій класифікації кожній меті навчання, вираженій у змісті освіті, відповідає своя система взаємозв’язаних дій учителя і учнів. Така система методів забезпечує не лише засвоєння знань та умінь, але й формування творчих здібностей, емоцій, інтер’єру. У сукупності вони покликані забезпечити міцні знання і вміння, сформувати систему цінностей і національний світогляд, розвинути творчі сили. Ця система методів допускає досягнення результатів стосовно всіх, не претендує на досягнення всіма однакових результатів, бо цього досягти неможливо при будь-якому навчанні.