- •1.Національна доктрина розвитку системи освіти в Україні 21 ст.
- •2. Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Розвиток і формування особистості.
- •6. Вікові етапи розвитку особистості школяра.
- •14.Дидактична система
- •7. Суть теорії формальної і матеріальної освіти.
- •12 Внутрішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •9 Основні педагогічні ідеї я. А. Коменського, їх значення для побудови педагогічних технологій.
- •16. Особливості роботи вчителів у старших і середніх класах.
- •8. Я. Коменський «Велика дидактика». Принцип природовідповідності та його врахування в сучасній школі.
- •10 Зміст загальної середньої освіти.
- •11 Зовнішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •19. Принципи, що стосуються діяльності вчителя і методики його викладання.
- •13.Дидактика, як наука. Головні поняття і категорії дидактики.
- •17. Сутність та функції процесу навчання.
- •15.Самостійна робота, як форма індивідуальної роботи учнів.
- •20. Принципи, що стосуються контрольно-оцінюваних функцій процесу навчання.
- •21. Класифікація методів навчання в школі. Їх характеристика на основі джерел інформації.
- •22. Характеристика методів навчання за логікою передачі і сприймання навчальної інформації.
- •18. Принципи, що враховують компоненти його змісту.
- •28.Суть і структура броблемного навчання
- •30. 12 Ти бальна система оцінювання досягнень учнів. Її переваги та недоліки.
- •23. Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Їх характеристика.
- •25.Методи контролю і самоконтролю у навчанні (види контролю: поточний, періодичний, підсумковий).
- •1. Попередній.
- •24. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •27. Пояснювально-ілюстративний вид навчання.
- •26. Зно .Тестування успішності.Переваги у недоліки тестів.
- •29.Програмоване навчання.Приклад із спеціальності.
- •32.Сугестопедичний метод у навчально виховному процесі.
- •40 . Дальтон-план і комплексний метод у навчанні.
- •36. Нестандартні уроки
- •3. Предмет педагогіки, її основні категорії.
- •37. Класно-урочна система навчання.
- •38. Допоміжні форми навчання і вимоги до них.
- •39 . Бригадно-лабораторний метод і Белланкастерська система
38. Допоміжні форми навчання і вимоги до них.
До допоміжних форм організації навчальної роботи належать різноманітні заняття, які доповнюють і розвивають класно-урочну діяльність учнів. З-поміж них виділяють: семінари, практикуми, консультації, конференції, гуртки, факультативні заняття, навчальні екскурсії, домашню самостійну роботу учнів та інші форми. Слід зауважити, що таке визначення є дещо умовним: за сьогоднішньої різноманітності навчальних закладів і плюралізму форм деякі з них, як уже зазначалося, перейшли до розряду нестандартних уроків, інші, наприклад, семінари, екскурсії, факультативи, домашня самостійна робота, можуть на певний час ставати основними формами організації навчальної роботи.
радиційно до допоміжних форм навчальної роботи відносять семінари. Ціль і специфіка семінарів у тому, щоб активізувати самостійну роботу учнів над навчальною і додатковою літературою і тим самим спонукати їх до глибшого осмислення і розширення знань з теми, яка вивчається. Проводяться семінари здебільшого в старших класах. їх підготовка містить визначення основних питань і літератури для самостійної роботи. Після цього проводиться сам семінар, у ході якого учні детально обговорюють поставлені питання, використовуючи при цьому як матеріал підручника, так і відомості з інших джерел, уточнюючи, поглиблюючи і розширяючи свої знання.
Свою специфіку мають і екскурсії. Навчальні екскурсії плануються як з окремих предметів, так і комплексні, за тематикою декількох споріднених дисциплін. У плані екскурсії обов'язково вказується тема, мета, об'єкт, порядок ознайомлення з ним (методика), організація пізнавальної діяльності учнів, засоби, необхідні для виконання завдань, підведення підсумків екскурсії. Кожна екскурсія має такі способи ознайомлення учнів з об'єктом, як роз'яснення, бесіда, наочний показ, самостійна робота за планом: спостереження, складання відповідних схем, діаграм, малюнків, збір наочно-ілюстративного матеріалу та ін. На прикінцевому етапі учні аналізують і систематизують зібраний матеріал, створюють колекції, виготовляють схеми, влаштовують виставки, готують доповіді, реферати тощо.
До числа основних і стабільних видів позашкільних занять належить домашня самостійна робота учнів. Вона розглядається як складова частина процесу навчання. Головною метою її є: розширення і поглиблення знань, умінь, одержаних на уроках; попередження їх забування; розвиток індивідуальних нахилів, талантів та здібностей учнів.
Планування — завершальна стадія підготовки, в ході якої створюється план управління пізнавальною діяльністю учнів.
План-конспект повинен бути детальним. Ця вимога виведена з практики: нікому ще не вдалося стати майстром без осмислення в усіх подробицях організації уроку, який має проводитися.
39 . Бригадно-лабораторний метод і Белланкастерська система
Белл-ланкастерська система взаємного навчання. У XVIII ст. ідея Яна-Амоса Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших була поширена у Західній Європі. Вона була названа белл-ланкастерською системою взаємного навчання від прізвищ англійського священика Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера, котрі одночасно застосували її в Англії та Індії. Сутність її в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200—300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, після обіду кращі учні займались із молодшими, передаючи їм одержані знання. Замість підручників застосовувались унаочнення, здебільшого саморобні таблиці.
Класно-урочна система у своїх основних рисах залишається незмінною вже протягом більше 300 років. Пошуки організаційного оформлення педагогічного процесу, що замінило би класно-урочну систему, велися у двох напрямах, пов'язаних переважно із проблемою кількісного охоплення учнів і управління навчально-виховним процесом.
Учитель, знаходячись із учнями різного віку й рівня підготовленості в одному приміщенні, учив старших і більш устигаючих, а ті, у свою чергу, молодших. У ході заняття він також спостерігав за роботою груп, очолюваних своїми помічниками - моніторами. Винайдення белль-ланкастерської системи, що одержала свою назву від прізвища її творців - священика А. Белля та вчителя Д. Ланкастера, було викликане прагненням вирішити протиріччя між потребою в більш великому поширенні елементарних знань серед робітників і збереженням мінімальних витрат на навчання й підготовку вчителів.
Бригадно-лабораторна форма навчання. У другій половині 20-х років XX ст. дещо змінений дальтон-план був використаний в організації бригадно-лабораторної форми навчання, яка поєднувала колективну роботу бригади (частини класу) з індивідуальною роботою учнів. Розподілені на невеликі групи-бригади (по 5—7 осіб), учні вчилися за спеціальними підручниками («робочими книгами»), виконували спеціально визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала безвідповідальне ставлення до навчання. Але окремі її елементи виявились ефективними: групові завдання при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійне опрацювання підручника, довідкової та допоміжної літератури.
Бригадно-лабораторний метод на відміну від дальтон-плану припускав поєднання колективної роботи всього класу з бригадною (ланковий) та індивідуальною роботою кожного учня. На загальних заняттях планувалася робота, обговорювалися завдання, готувалися до загальних екскурсій, учитель пояснював важкі запитання теми та підбивав підсумки бригадної роботи. Визначаючи завдання бригаді, учитель установлював терміни виконання завдання й обов'язковий мінімум роботи для кожного учня, при необхідності індивідуалізуючи завдання. На підсумкових конференціях бригадир від імені бригади звітував за виконання завдання, яке, як правило, виконувала група активістів, а інші тільки були присутні при цьому. Оцінки ж виставлялися однакові всім членам бригади.