- •1. Відкриття Америки як частина Великих географічних відкриттів.
- •2. Географія Північної Америки. Рельєф‚ клімат, географічні регіони. Водні басейни. Рослинний і тваринний світ.
- •3. Корисні копалини‚ водні, земельні та мінерально–сировинні ресурси.
- •5. Колонізація Північної Америки.
- •1. Населення Європи та Північної Америки, його міграції
- •2. Мови народів Європи і Північної Америки
- •3. Етногенез, розселення, звичаї та особливості побуту германських, романських та слов’янських народів
- •4. Угро-фінська родина мов та особливості історичної долі, етногенезу й розселення її носіїв
- •5. Кельти: значення в європейській історії та сьогоднішнє становище кельтомовних народів.
- •6. Баски як останній релікт доіндоєвропейського населення європейського Заходу і Півдня.
- •1. Географія Європи. Рельєф‚ клімат, рослинний і тваринний світ. Географічні регіони Європи.
- •2. Корисні копалини‚ водні, земельні та мінерально–сировинні ресурси Європи
- •3. Головні етапи європейської історії. Формування європейських держав
- •1.1. Особливості державного устрою, політичної системи та економічного розвитку Королівства Нідерландів
- •1.2. Основні етапи конституційного розвитку Королівства Бельгія
- •1.3. Люксембург: від середньовічного князівства до національної держави
- •1.4. Республіка Мальта
- •2.1. Особливості державного устрою та підвалини економічного успіху Монако
- •2.2. Ліхтенштейн у рамках сучасної міжнародної спільноти
- •2.3. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна теократична монархія Європи
- •2.4. Андорра – останній протекторат Європи
- •2.5. Республіка Сан-Марино – найдавніша з сучасних європейських держав
- •22 Метропольні регіони та 4 заморські регіони
- •329 Округів
- •3883 Кантони
- •36 783 Комуни (муніципалітети)
- •4 Заморські регіони
- •4 Заморські спільноти
22 Метропольні регіони та 4 заморські регіони
Регіон – французька адміністративна одиниця першого порядку. Керівний орган регіону – регіональна рада (conseil régional), який обирається на 6 років шляхом прямих виборів.
Кожен регіон має також префекта регіону, який призначається урядом, роль якого – бути представником держави й забезпечувати злагоджене функціонування децентралізованих служб, наприклад, координація служб поліції.
Територіальна спільнота Корсики, яка вважається одним з 22 регіонів, має спеціальний статус, аналогічний статусу регіону, але з відчутно більшими повноваженнями.
Франція нараховує 96 департаментів у метрополії, хоча нумерація зупиняється на 95-му департаменті. Колишній департамент Корсика (20) був розділений на два департаменти (2А та 2B) в 1976 році. Окрім того Франція має 4 заморські департаменти.
Керівним органом департаменту є генеральна рада (conseil général), генеральні радники обираються на прямих, загальних виборах терміном на 6 років. Їхній склад оновлюється на половину кожні три роки.
Департаменти були створені в 1789 році [1]. Метою створення було полегшити мовну й національну уніфікацію Франції під приводом раціоналізації адміністративної карти. Максимальний розмір департаменту визначався відстанню, яку може подолати людина на коні за один день, аби добратися до адміністративного центру. [2]
У кожному департаменті є префект. Префект департаменту, в якому розташований адміністративний центр регіону є також префектом регіону.
329 Округів
Кожен департамент поділяється на численні округи (за винятком Території Бельфор, яка становить один округ), в кожнен з яких призначається супрефект. Супрефекти мають сприяти роботі префекта свого департаменту.
3883 Кантони
Округи в свою чергу поділяються на кантони. Їхня роль полягає в забеспеченні виборчої мережі. На кантональних виборах кожен кантон обирає свого представника в генеральну раду . У міській зоні до однієї комуни входить декілька кантонів. У сільській зоні один кантон найчастіше складається з декількох комун.
36 783 Комуни (муніципалітети)
Муніципальний рівень адміністративного поділу є найнижчим у переважній більшості випадків. Одна комуна (чи муніципалітет) відповідає території певного міста або села. До комуни можуть входити декілька кантонів, але вона може бути частиною лише одного округу.
Керівним органом комуни є муніципальна рада (conseil municipale), яка обирається на шість років. Головою рад є мер.
Три найнаселеніші комуни Франції: Париж, Марсель та Ліон поділяються на 45 муніципальних округів: 20 в Парижі, 16 в Марселі та 6 у Ліоні. Муніципальні округи не мають нічого спільного з департаментальними.
Деякі комуни можуть також обіймати декілька населених пунктів, що спричинено або традиційною близкістю цих населених пунктів або малозаселеністю території.
Муніципальна співпраця
З метою покращення співпраці між сусідніми комунами, які мають спільні інтереси й не можуть вирішувати деякі питання лише в межах свого муніципалітету (питання транспорту, економічних зон, тощо) у Франції запроваджені різні типи публічних інститутів муніципальної співпраці (фр. Établissements publics de coopération intercommunale, EPCI). На 1 січня 2009 року 34164 комуни були об'єднані в 2601 угруповання з власним бюджетом.
Існує:
16 міських об'єднань (фр. communauté urbaine) з найвищим рівнем муніципальної співпраці;
174 агломераційних об'єднань;
2406 комунальних об'єднань.
Спільноти з особливим статусом
Деякі спільноти наділені особливим статусом, врегульованим законом. У метропольній Франції це: Комуни Парижа, Ліона, Марселя, а також департамент Парижа; Територіальна спільнота Корсики, що замінила регіон за законом від 13 травня 1991 року.
Заморська Франція
Французька республіка також складаєтсья з численних адміністративних одиниць, розташованих за межами метрополії.