2.2. Ліхтенштейн у рамках сучасної міжнародної спільноти

Національне свято – Успіння Богородиці, 15 серпня.

Князівство Ліхтенштейн (Fuerstentum Liechtenstein) – держава в Центральній Європі, що розташована на правому березі Рейну між Швейцарією та Австрією і межує з Австрією (35 км) та Швейцарією (41 км). Цікавий факт: Ліхтенштейн є однією з двох країн світу (іншою є Узбекистан), шлях від яких до океану пролягає через територію щонайменше двох держав.

Територія країни становить 160 км². Ліхтенштейн – гірська країна. Виділяються два природні райони: вузька родюча долина Рейну та відроги хребта Ретикон (Ретійські Альпи). Найвища точка – гора Граушпіц (2599 м); найнижча – Ругепер-Ріт (430 м).

Клімат – континентальний: холодна хмарна зима з частими снігопадами або дощами, прохолодне чи помірно тепле, хмарне, вологе літо.

Ліхтенштейн має обмежені природні ресурси: незначний гідроенергетичний потенціал, орні землі займають 24 % території, пасовиська – 16 %, ліси – 35 %.

Населення – 33,4 тисячі чоловік (дані на липень 2004 року), з яких ліхтенштейнців (рети та алеманни) – 86 %, італійців, турків та інших – 14 %. Офіційною мовою є алеманнський діалект німецької мови. Релігія – католицизм, який сповідує майже 80 % населення, протестантизм – 7,4 %, до інших конфесій належать 12,6 % громадян. Столиця – м. Вадуц; є також містечка Руггель, Нендельн, Шан, Мальбун, Бальцерс та інші.

В основі економіки лежать організація офшорних компаній, туризм та випуск поштових марок. Ліхтенштейн – процвітаюча країна з високоіндустріальною економікою вільного підприємництва, важливим сектором фінансових послуг та високим рівнем життя населення. Низький рівень податків на бізнес (максимальна ставка податку складає 18 %) та прості реєстраційні правила сприяли тому, що близько 73 700 холдингових чи так званих компаній–поштових скриньок номінально відкрили тут офіси, забезпечивши тим самим 30 % державних прибутків. Ліхтенштейн є учасником митного союзу із Швейцарією та використовує швейцарський франк як національну валюту.

Ліхтенштейн імпортує понад 90 % необхідної йому електроенергії. Разом із Швейцарією держава з травня 1995 року входить до Європейського економічного простору, зони вільної торгівлі, яка слугує містком між Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та ЄС.

Ліхтенштейн як державне утворення існує з 1719 року, коли за Карла VІ, імператора Священної Римської імперії, відбулося об’єднання феодальних володінь Вадуц, відомого з 1342 року, і Шелленберг під управлінням сім’ї Ліхтенштейн. З того часу кордони держави залишаються незмінними. У 1806 – 1814 рр. вона входила до складу Рейнського союзу – конгломерату німецькомовних феодальних монархій, політично контрольованого Францією. У 1815 – 1866 роках Ліхтенштейн перебував у складі ще одного міждержавного об’єднання, яке передувало утворенню єдиної Германської імперії – Германського союзу. У 1876 – 1918 роках країна політично була тісно пов’язана з Австро-Угорщиною.

Економічне спустошення, викликане Першою світовою війною та її наслідками, змусило Ліхтенштейн укласти митний та грошовий союз із Швейцарією.

Після Другої світової війни, в якій Ліхтенштейн також зберігав нейтралітет, низькі податки стимулювали грандіозне економічне зростання. В 1971 році Ліхтенштейн запровадив обмеження для іноземців, які проживають на території країни (їх кількість не повинна була перевищувати третини населення країни). Князь Франц Йосиф ІІ, який правив з 1938 року, передав управління державою своєму спадкоємцю – принцу Гансу Адаму ІІ в 1984 році, хоча останній офіційно посів престол після смерті батька в листопаді 1989 року. В середині 90-х років ХХ сторіччя виникли значні розбіжності юридичного та адміністративного характеру між князем і парламентом. Однак, коли у 1996 році князь висловив готовність зректися престолу, парламент одностайно проголосував за збереження монархії.

Інтереси Ліхтенштейну за кордоном представляє Швейцарія. Обидві країни, як згадувалося вище, перебувають у митному союзі. Питання оборони держави знаходяться також в компетенції Швейцарії, оскільки в Ліхтенштейні немає власної армії після її розпуску в 1868 році й оголошення постійного нейтралітету.

Ліхтенштейн – унітарна держава. В адміністративно-територіальному плані вона поділяється на дві історичні області – Оберланд та Унтерланд, що складаються з одинадцяти громад (Gemeinde): Бальцерс, Вадуц, Гампрін, Маурен, Планкен, Руггель, Трізен, Трізенберг, Шан, Шелленберг, Ешен.

За формою правління Ліхтенштейн – це спадкова конституційна монархія. Перша конституція була прийнята в 1862 році. Вона декларувала державний суверенітет Ліхтенштейну і встановлювала державний лад, побудований на засадах обмеженої монархії. Чинна конституція, схвалена парламентом й підписана главою держави 5 жовтня 1921 року, діє зі змінами та поправками, внесеними в 1938, 1939, 1965 і 1990 роках.

Главою держави є князь. Він відкриває та закриває роботу парламенту і має право розпустити його з власної ініціативи. Жодне з рішень парламенту не може набути сили закону без згоди глави держави. В той же час князь за надзвичайних обставин може видавати укази, що мають силу закону, без узгодження з парламентом та прем’єр-міністром.

Законодавчі повноваження належать главі держави (князю) і парламенту – ландтагу (Landtag), до складу якого входить 25 депутатів (у 1922 – 1988 роках їх було 15). З 1984 року депутати ландтагу обираються прямим голосуванням за системою пропорційного представництва (15 депутатів від Оберланду та 10 – від Унтерланду) терміном на чотири роки.

У 1969 році було введене загальне виборче право для чоловіків, з 1973 року діє пропорційна система. Для проходження в парламент партіям та виборчим блокам необхідно подолати досить високий восьмивідсотковий бар’єр. Термін електоральної натуралізації для громадян – один місяць до початку виборів (явка на вибори обов’язкова). З 1969 року виборчим правом наділені громадяни, що досягли віку 20 років. Ліхтенштейн найпізніше серед європейських держав, лише у 1986 році, надав виборчі права жінкам. Останні парламентські вибори відбулися в березні 2005 року.

Головою парламенту є лідер партії, що отримала більшість голосів на виборах у ландтаг, а його заступником – лідер партії з другою за величиною кількістю голосів. Виконавчою владою наділено уряд, який обирається ландтагом і затверджується главою держави. Він складається з глави уряду (члена партії, що перемогла на виборах у ландтаг), його заступника і трьох урядових радників. Усі вони виконують функції міністрів.

Функції конституційного контролю виконує Вищий державний трибунал, який розглядає питання конституційності законів та законності указів уряду.

У Ліхтенштейні діють три основні політичні партії – Союз батьківщини, Прогресивна партія громадян, Список свободи.

У зовнішній політиці Ліхтенштейн тісно пов’язаний зі Швейцарією. Оскільки головним джерелом доходів князівства є доходи від зареєстрованих на його території холдингових компаній, законність походження активів яких іноді викликає сумніви, Ліхтенштейн лише нещодавно із рядом застережень визнав юрисдикцію Міжнародного суду ООН.

Таким чином, надто малий, щоб здійснювати власну зовнішню і валютно-фінансову політику, Ліхтенштейн передав ці функції Швейцарії. В той же час князівство зберігає за собою решту аспектів державного суверенітету. Вміло використовуючи своє особливе становище і, фактично, перетворившись на офшорну зону, князівство є оазою високого добробуту у Європі і впевнено дивиться у майбутнє.