1.4. Республіка Мальта

Національне свято – День свободи, 31 березня, нагадує про 1979 р., коли Мальту залишив британський королівський флот і було ліквідовано іноземні військові бази на терені острова.

Мальта, Республіка Мальта (Ir-Repubblika ta' Malta, Republic of Malta) – держава, розташована в центральній частині Середземного моря на відстані 93 км на південь від о. Сицилія та на 350 км північніше Лівії. Окрім власне острова Мальта (246 км²), до Мальтійського архіпелагу належать острови Ґоцо (67 км²), Коміно (2,7 км²) та ін. Територія країни складає 316 км². Поверхнею острова Мальта є, в основному, вапнякова рівнина, за винятком декількох невисоких хребтів. Ґрунтовий шар дуже тонкий, і тому флора тут небагата. Винятком є Сади Баскетт - родюча долина апельсинових гаїв, відділена Хребтом Дінґлі від південно-західного узбережжя острова Мальта.

Острів Ґоцо має горбисту поверхню і вкритий рослинністю, проте його узбережжя більш скелясте, ніж на Мальті.

Клімат середземноморський. З липня до серпня, поки з Африки дмуть гарячі вітри сірокко, температура тут сягає 30°C. У січні денна температура дорівнює приблизно 15°C. З листопада по лютий на островах часто йдуть дощі.

Станом на липень 2004, населення налічує 396,9 тисяч чоловік, 96 % з яких – мальтійці (нащадки карфагенян і фінікійців, із значними елементами італійського та інших середземноморських народів). В містах мешкає 90 % громадян. Столиця – Валлетта (9,2 тисячі жителів).

У державі є дві офіційні мови – мальтійська й англійська. Мальтійська мова належить до семітської гілки афро-азійської мовної родини, деякі дослідники вважають її романізованим діалектом арабської мови. Граматика схожа на арабську, але зі своїми особливостями, через що освоїти її важко не тільки європейцям, але і носіям семітських мов. Використовується пристосована латинська абетка. З 2004 року, мальтійська мова стала однією з офіційних робочих мов Європейського Союзу, незважаючи на її складність і на те, що нею говорить менше півмільйона людей.

Релігія відіграє важливу роль у житті мальтійців. Офіційною релігією в державі є католицизм, тому більшість віруючих – католики (98%), решта –англікани (2%).У цій невеликій країні діє більше 350 церков. На вулицях часто можна бачити релігійні процесії. Діє заборона на розлучення й аборти.

Мальтійський ВВП складає близько 15 тисяч доларів США на душу населення. Основні галузі господарства: транзитно-транспортні операції й іноземний туризм, промисловість (судноремонт і суднобудування, переробка сільськогосподарської сировини тощо), субтропічне садівництво й виноградарство, квітникарство, рибальство, банківська справа (Мальта – знаний офшорний центр), туризм (1,1 млн. приїжджих щороку). Колишня британська військово-морська база тепер пристосована для комерційного використання.

Залізниць немає. Транспортна мережа включає 1700 км автошляхів. Між островами курсує пором. Головний морський порт – Валлетта. Головний аеропорт Лука розташований поблизу столиці.

Основні експортні товари: одяг, текстиль, продукція машинобудування та сільського господарства; 60% експорту припадає на продукцію підприємства електронної промисловості „СГС-Томсон”. Основні зовнішньоторговельні партнери: Німеччина, Італія, Велика Британія. Грошова одиниця – мальтійська ліра.

Мальтійський архіпелаг був заселений приблизно в V тис. до н.е., в часи неоліту. У цей період тут виникла мегалітична культура з величезними храмами-мегалітами. Мегаліт – це культова споруда з величезних необроблених або напівоброблених кам’яних брил. До мегалітів належать дольмени (похоронна шухляда, накрита масивною плоскою плитою), менгіри (окремо стоячі камені) і кромлехи (кругові огорожі). Мальтійські мегаліти є кромлехами. Ці споруди – древніші за більш відомі Стоунхендж в Англії і Карнак у Франції, окрім того, їх відрізняє „купчастість” – більше двадцяти храмових комплексів розташовано на території, яку можна порівняти з невеликим європейським містом. Вік усіх споруд датується епохою неоліту (4000-2000 рр. до н.е.).

Найдревніший зі збережених храмів – Джґантія на о.Коміно – був побудований орієнтовно в 3800 році до н.е., тобто десь на 1000 років раніше єгипетських пірамід. Джґантія занесена в книгу рекордів Ґіннеса як найдавніша рукотворна споруда на Землі.

У VІІІ столітті до н.е. острови колонізували фінікійці, що протрималися тут два століття. Острови Мальтійського архіпелагу згадуються в „Одісеї” Гомера (ІХ – VІІІ століття до н.е.). Герой Троянської війни причалив до острова Ґоцо (відомого в ті часи як острів Каліпсо). В VІ столітті до н.е. острови потрапили під владу Карфагена, у 208 році до н.е. Мальта увійшла до складу Римської імперії. За свідченням „Діянь апостолів” (близько  60 року), поблизу острова зазнав аварії корабель апостола Павла, який розпочав проповідувати тут християнство.

У 870 році Мальту завоювали араби, що переправилися з Північної Африки. Нові завойовники принесли з собою один з діалектів арабської мови, стали вирощувати тут дерева і бавовну. В 1091 році арабів змінили норманські завойовники з Сицилії на чолі з графом Роджером І, і наступні 400 років Мальта перебувала під їхнім контролем.

У 1530 році імператор Священної Римської імперії Карл V (1500–1558  рр.) передав острови Мальтійського архіпелагу лицарям Ордену св. Іоанна Єрусалимського (госпітальєрам), що виник наприкінці ХІ – на початку ХІІ століття при лікарні в Єрусалимі, а пізніше відкрив мережу шпиталів у більшості країн Західної Європи. Він поповнювався особами аристократичного походження з усієї Західної Європи, в основному молодшими синами знатних родин, які не мали прав на успадкування батьківського титулу та маєтку.

Мальтійські лицарі перетворили острови на неприступну фортецю, що неодноразово витримувала облоги з боку турків-османів. Особливо відома облога 1565 року, коли 700 лицарів і вісім тисяч мальтійців витримали тримісячну облогу і змогли відстояти острови перед вторгненням 40-тисячного турецького флоту. На честь перемоги, що принесла їм славу „рятівників Європи”, лицарі побудували нову фортецю, яку назвали Валлеттою на честь великого магістра Ордена Жана де ла Валлетта. У 1769 році був заснований Мальтійський університет.

У 1798 році острів захопили війська Наполеона (1769 - 1821 рр.). Проте вже 1800  року він був захоплений британцями, що перетворили його на свою колонію й військово-морську базу. Віденський конгрес (1814 – 1815 рр.) у Паризькому договорі 1814 року закріпив за Мальтою статус британської колонії.

В 1921 році острів отримав самоврядування, було введено в дію конституцію, скликано парламент – Національні збори та створено уряд, що керував внутрішніми справами. Військово-морська база, розташована на острові, зробила Мальту важливою ціллю німецьких бомбардувань під час Другої світової війни (1939 - 1945  рр.). За проявлений героїзм у 1942 році король Георг VI нагородив жителів острова британським Георгіївським хрестом, зображення якого донині прикрашає лівий верхній кут мальтійського прапора.

Після війни в 1947 році на острові було введене загальне виборче право. Поступово на Мальті посилився рух за звільнення від британського панування, і в 1964 році Мальта отримала незалежність та була прийнята до ООН.

У 1974 році була введена в дію республіканська конституція (чинна з поправками 1987 року), а 1979 – на Мальті була ліквідована остання (англійська) військово-морська база. Першим президентом держави став Ентоні Джозеф Мамо. У 1987 році в конституцію був внесений пункт про заборону приєднання країни до військових союзів, а 1990 Мальта подала заявку на вступ до ЄС. В 1990-х роках було проведено необхідні в зв’язку з цим економічні реформи. В січні 1995 року МВФ надав Мальті статус розвинутої держави.

Глава держави – президент (з 1997 року – Ґвідо де Марко). Глава уряду – прем’єр-міністр. Законодавчий орган - Палата представників. У країні склалася двопартійна система. При владі по черзі знаходяться Націоналістична та Лейбористська партії.

Адміністративно-територіального поділу Мальта не має (управляється безпосередньо з Валлетти).

З часу отримання незалежності Мальта входить до Співдружності Націй. У період „холодної війни” брала також активну участь в русі неприєднання. У 2004 році разом з рядом країн ЦСЄ та Кіпром увійшла до складу Європейського Союзу.

Мальта є справжньою скарбницею культурних цінностей. На островах Мальта і Ґоцо є унікальні мегалітичні культові будівлі епохи неоліту, обнесені стінами і декоровані плоскорельєфним різьбленням – візерунками з крапок і спіралей (Хал-Таршин, Мнайдра й інші).

Мальтійське мистецтво античної й візантійсько-арабської епох має переважно провінційний характер. Пізньосередньовічна архітектура Мальти відбиває сицилійсько-норманський вплив. В епоху пізнього Відродження майстри-італійці, що були на службі в Мальтійського ордену (Франческо Лапареллі й інші), створили новаторські зразки цивільного і фортифікаційного зодчества (регулярна забудова Валлетти). У ХVІІ столітті на Мальті працювали італійські живописці – Караваджо (справжнє ім’я Мерізі) Мікеланджело да (1573 – 1610 рр.) й інші. Поступово значнішу роль відіграють і місцеві майстри. У ХVІ столітті прославився архітектор Дж. Кассар (Палац Великого магістра, собор св. Іоанна, палац „Оберж де Прованс” у Валлетті), у ХVІІ столітті в стилі бароко творили брати Гафа (архітектор Лоренцо і скульптор Мельхіор), у ХVІІІ і ХІХ століттях – прибічники класицизму архітектори С. Іттар і Д. Гроньє де Вассі.

Отже, попри колоніальну спадщину, Мальті у другій половині ХХ століття вдалося не лише стати незалежною та міцно закріпити власний суверенітет, але й здійснити економічні перетворення, які підготували країну до членства в Європейському Союзі. Не маючи достатніх природних ресурсів, але використовуючи своє географічне розташування та культурну спадщину, мальтійці змогли досягти досить високого рівня добробуту населення. Цей досвід, без сумніву, заслуговує на увагу з точки зору розв’язання українських економічних проблем.

МІКРОДЕРЖАВИ ЄВРОПИ