26..Регулювання міжбюджетних відносин

Серед основних питань бюджетної політики, таких, як проблеми формування доходної частини державного бюджету, визначення пріоритетів у витрачанні бюджетних коштів, забезпечення їх цільового та ефективного використання, важливим є питання зміцнення місцевих бюджетів, організації міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.

Важливою передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.

Система міжбюджетних трансфертів, визначена Бюджетним кодексом України, включає в себе кошти, які безоплатно І безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого. Розмір цих трансфертів затверджується Верховною Радою України у Законі ,Про Державний Бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища території.

Розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам:

- дотації вирівнювання (міжбюджетні трансферти на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який їх отримує);

- субвенції на здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів;

- субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Розподіл міжбюджетних трансфертів здійснюється з урахуванням загальних обсягів фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, кількості мешканців та споживачів соціальних послуг, прогнозні показники доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Важливим напрямком удосконалення міжбюджетних відносин є зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, які е фундаментом всієї бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування.

При розподілі доходів між різним рівнями бюджетів одним з головних принципів є максимальне забезпечення кожної ланки бюджетної системи стійкими, регулярними надходженнями коштів, необхідних для реалізації наданих повноважень щодо вирішення задач комплексного розвитку територій. Такий підхід здатний сприяти розширенню самостійності місцевих органів влади у складанні і виконанні своїх бюджетів та посилити їх вплив у регіонах на виробництво, доходність і рентабельність суб'єктів господарювання - платників податків. Ці питання знайшли своє вирішення у Бюджетному кодексі України. У цьому документі передбачено децентралізувати систему державних фінансів, при якій доходи і видатки місцевих бюджетів повинні формуватися на підставі чітких бюджетних правил. Завдяки такому підходу фінансування має здійснюватися на стабільній основі, а процес прийняття бюджетних рішень стане більшою мірою відкритим і досконалим.

27.Поняття дефіциту бюджету,.Метою бюджетної політики держави є забезпечення балансу між доходами і видатками державного бюджету. Однак таке збалансування здійснюється не щороку. В окремі роки видатки державного бюджету можуть перевищити надходження до нього, виникає дефіцит.

Бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. Це фінансове явище, з яким стикаються багато країн світу.

Конкретними особливостями розвитку економіки України,що зумовлюють дефіцит бюджету, є:

- структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне І недостатньо ефективне проведення структурних перетворень;

- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;

- недосконалий механізм оподаткування суб'єктів господарювання;

- невідповідність структури бюджетних видатків наявним фінансовим можливостям держави.

Безумовно, бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на підставі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу.

Проблема подолання дефіциту бюджету є однією з важливих фінансових проблем, причому принципове значення для функціонування економіки має не стільки розмір бюджетного дефіциту, скільки вибір джерел його фінансування.

Згідно з Бюджетним кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, тобто операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, АР Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Конкретні заходи держави у напрямі подолання бюджетного дефіциту можуть бути різними, але в результаті вони зводяться до створення умов і можливостей для зростання доходів та скорочення видатків бюджету. Державний борг як категорія ринкової економіки

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави.

Бюджетний кодекс України визначає державний борг (борг АР Крим чи борг місцевого самоврядування) як загальну суму заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), включає боргові зобов'язання держави (АР Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Розвиток державного кредиту і, відповідно, створення державного боргу характерне для усіх країн як з розвиненими ринковими відносинами, так і з перехідною економікою. Більшість країн з розвиненою економікою мають державний борг, але це не стало причиною дестабілізації їх економіки, тому що здійснюється серйозний контроль над розмірами державних позик і чітко визначаються методи їх покриття. Державний борг - явище, похідне від дефіциту державного бюджету. У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

28.бюджетна система Для виконання своїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансо­ві ресурси. З цією метою у державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів регіонів для фінансування їхнього господарства, соціальної сфери, благоуст­рою, утримання місцевих органів законодавчої та виконавчої влади тощо. Сукупність бюджетів окремих адміністративно-територіаль­них формувань, яка базується на економічних відносинах і правових нормах, представляє собою бюджетну систему.

Відповідно до закону “Про бюджетну систему” бюджетна система України включає:

-Державний бюджет;

-Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

-Місцеві бюджети.

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджету здійснюється за наявності відповідного органу управління.

Бюджетне регулювання представляє собою частковий перероз­поділ фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основни­ми методами бюджетного регулювання є:

1) нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків та обов'язкових платежів;

2) бюджетні дотації місцевим бюджетам нижчого рівня;

3) бюджетні субсидії і субвенції.

Бюджетне регулювання є складником бюджетного процесу, що представляє собою регламентований законом порядок складання, розгляду, затвердження і виконання державного й місцевих бюд­жетів. Права, якими згідно із Конституцією і законами України, що регулюють бюджетний процес, наділені органи законодавчої і ви­конавчої влади на всіх етапах бюджетного процесу, мають назву бюджетних прав. Складання і виконання бюджету є функцією органів виконавчої влади; розгляд, затвердження і контроль за виконан­ням бюджету — функцією Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки

Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Поняття бюджетного устрою, його принципи та їх реалізація на практиці.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозвязок між окр.ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно- територіальним поділом України. Грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів бюджетної системи України. Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюдж.сис-ми. Єдність бюдж.сис-ми забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюдж.документації, погодженими принципами бюдж.процесу, грош.сис-мою, соц-екон.політикою, наданням неох.статистичної та бюдж.інформації з одного рівня бюджету іншому. Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків. Принцип достовірності – це формування бюджету на основі реальних показників. Принцип гласності забезпечує висітленя в ЗМІ покказників бюджетів і звітів про їх виконання. Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозвязку з загальноекон.показниками в У. та за її межами шляхом використання засобів макс.інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій екон.розвитку. Самостійність бюджетів забезпечення власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.