55.Міжнародні фінанси

Міжнародні фінанси – це система економічних відносин з приводу мобілізації та розподілу фінансових ресурсів які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних відносин

Передумови виникнення і розвитку міжнародних фін.:

1Розвиток міжнародної торгівлі

2.дефіцит державних бюджетів

3.розвиток туризму

4.міграція робочої сили

5.розвиток фінансових інновацій

6.дефіцит інвестиційних ресурсів в Україні

7.формування системи міжнародних фін.інститутів.

За типом взаємодії суб’єктів міжнародних фінансів виділяють:

1.зовнішньо торговельні валютно фінансові потоки які опосередковують торгівлю товарами,послугами та інші поточні операції.

2.капітальні, що опосередковують кредитно-інвестаційну діяльність

3.балансуючі, що зумовлені необхідним врівноваженням зовнішніх платежів і розрахунків в країнію

За джерелами формування фінансових ресурсів:

1.приватні валютно-фінансові потоки(рух заощаджень населення і підприємств)

2.офіційні валютно-фінансові потоки(ресурси урядів країн та міжнародні організації).

Перерозподіл міжнародних фінансових ресурсів здійснюється через:

1.ринковий механізм, що представлено міжнародним фінансовим ринком

2.через неринковий механізм, що представлено системою офіційної, міжнародною фінансовою допомогою

Особливості міжнародних фінансових відносин:

1.субєкти 2.предмет(міжнародної фінанси) 3.передумови.

56. валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою. Вони тісно переплітаються з внутрішніми грошовими відносинами, є їх продовженням, коли вони переходять межі національних митних кордонів. У цей момент національні гроші набувають форми валюти. Тому національний валютний ринок кожної країни є складовою її грошового ринку, валютне законодавство тісно кореспондує з грошовим законодавством, а розвиток валютних відносин значною мірою повторює розвиток внутрішніх грошових відносин країн.

Регулювання валютної сфери України за сучасних умов зводиться до підтримки стабільного становища на валютному ринку, нейтралізації різких коливань валютних курсів. Стабільність валютного ринку в свою чергу забезпечує нормальний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків держави і всієї економіки. Головним інструментом формування ефективного валютного регулювання на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є валютні інтервенції, які здійснюються центральним банком. Кожна країна, як правило, використовуючи валютні інтервенції, виходить із конкретних особливостей своєї економіки, ступеня її "відкритості" для участі в міжнародних економічних відносинах.

57. Міжнародний фінансовий ринок – це глобальна система мобілізації вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на умовах ринкової конкуренції. Сьогодні цей ринок набув великих масштабів і перетворився у привабливе джерело залучення фінансових ресурсів для розвитку національних економік, став визначальним фактором розвитку світового господарства. Процес залучення фінансових ресурсів і доведення їх до споживача містить у собі, як накопичення капіталу, так і взяття його в борг(позика), у найм(селенг).

Головне призначення міжнародного фінансового ринку – забезпечення доступу до фінансових ресурсів і міжнародних проектів. Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) фінансових ресурсів, необхідних для розвитку економіки і виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позиції забезпечення високого рівня дохідності капіталу. Виконуючи функцію спрямування коштів від кредиторів до позичальників, фінансові ринки сприяють вищій продуктивності та ефективності світової економіки.

З інституційної точки зору міжнародний фінансовий ринок – це сукупність кредитно – фінансових інститутів, через які відбувається рух капіталів(фінансових потоків) у сфері міжнародних економічних відносин. До таких інститутів належать:

- Центробанки окремих країн;

- Комерційні банки, насамперед ТНК;

- ТНБ;

- Фондові (валютні) біржі та інші фінансові інститути включаючи страхові компанії та брокерські фірми. Сюди можна віднести ринки зосереджені переважно у розвинутих фінансових центрах, які мобілізуються та перерозподіляють значні обсяги фінансових ресурсів у планетарному вимірі.

58. Зі спільної ініціативи Франції та Німеччини в 1979 р. було створено європейську валютну систему. Ця система базувалася на фіксованих, але регульованих валютних курсах. Незважаючи на необхідність проведення періодичних коригувань валютних курсів (16 разів у 1979-1993 pp.) та значні валютні коливання в 1992-1993 pp., запровадження європейської валютної системи було вдалим кроком, який значною мірою стабілізував валютні відносини в Європі та створив передумови для майбутнього пе-реходу до Європейського валютного союзу.

ПІД час другого етапу, з 1 січня 1994 p., було створено Європейський валютний інститут - попередник Європейського центрального банку. На цьому етапі політична незалежність центральних банків країн ЄС була закріплена законодавчо. Відтоді центральним банкам заборонялося фінансувати дефіцит державного бюджету своїх урядів.

З початком третього етапу (1 січня 1999 р.) створюється ЄВС, валютні курси членів ЄВС фіксуються один до одного та встановлюються курси перерахунку національних валют у єдину європейську

Рішення про створення валютного союзу певним чином змінило загальну стратегію будівництва ЄС. До цього часу ця стратегія передбачала, що усі держави-учасниці мають рухатись на шляху інтеграції з однаковою швидкістю і на рівних брати участь у реалізації інтеграцій них програм. Для нових членів передбачався лише перехідний період, після якого на них поширювалися загальні правила.

Невдалі ж спроби запровадити євровалюту зробили очевидним, що не всі країни зможуть увійти до валютного союзу одночасно. Постійне відкладання введення євро ставило під сумнів увесь проект, оскільки створення валютного союзу потребує одночасного збігу значної кількості факторів, що, можливо, ніколи не буде досягнуто. Саме тому до останнього часу в ЄС не було одностайної думки про готовність Союзу до введення спільної валюти у 1999 р. І тільки на саміті у квітні 1998 р. було прийнято рішення про запровадження євро лише в 11 країнах — Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Австрії, Ірландії, Люксембурзі, Голландії, Фінляндії. Дві країни — Великобританія і Данія — вирішили поки що утриматись від переходу на євро, зайнявши позицію зацікавленого спостерігача. Швеція ще має привести своє законодавство у відповідність до Маастрихтського Договору та виконати умови щодо підтримання стабільності курсу національної валюти. Греція не увійшла до валютного союзу, оскільки стан її економіки, фінансів, соціального рівня не відповідають необхідним вимогам.

Це рішення криє у собі небезпеку дестабілізації торговельних потоків та розпаду спільного внутрішнього ринку з поділом ЄС на дві нерівні щодо становища (статусу) групи країн, що негативно впливатиме на загальний інтеграційний процес.

59. У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин.

Група Світового банку – багатостороння неурядова кредитно-фінансова установа, яка обўєднує чотири окремі фінансові установи:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

Міжнародну фінансову корпорацію;

Міжнародну асоціацію розвитку;

Багатостороннє агентство гарантії інвестицій.

Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинених країн до країн, що розвиваються. Кожна з установ Групи Світового банку має свої функції і відіграє самостійну, якісно відмінну роль.

Мета Світового банку – сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн

1. Предмет науки про фінанси. Сутність фінансів.+

2. Функції фінансів: розподільча, контрольна, регулююча.+

3. Сутність та джерела формування фінансових ресурсів.+

4. Поняття фінансової системи. +

5. Структура фінансової системи за внутрішньою будовою та організаційною структурою.+

6. Необхідність та сутність фінансів підприємств.+

7. Грошові фонди і фінансові ресурси підприємств. +

8. Джерела фінансових ресурсів підприємства+

9. Економічний зміст прибутку, його види.+

10. Фінансове планування на підприємстві. +

11. Фінанси некомерційного сектору економіки

12. Сутність фінансів населення, їх значення.+

13. Форми доходів населення+

14. Структура витрат населення України

15. Рівень заощаджень населення.+-

16. Фінансовий портфель громадянина, його склад.+-

17. Сутність, призначення та необхідність податків.+

18. Функції податків.+

19. Елементи податку.+

20. Класифікація податків. +

21. Податкова система: сутність, структура і методи побудови.+

22. Принципи побудови системи оподаткування в Україні+

23. Сутність бюджету як економічної категорії. Бюджет як основний фінансовий план держави. +

24. Функції бюджету. +

25. Принципи побудови бюджетної системи України+

26. Міжбюджетні відносини+

27. Сутність і причини виникнення бюджетного дефіциту. +

28. Бюджетний устрій і бюджетна система.+

29. Економічна сутність державних доходів. Значення державних доходів. +

30. Доходи державного бюджету. +

31. Методи формування доходів державного бюджету. +

32. Класифікація доходів Державного бюджету України.+

33. Сутність виконання державного бюджету+-

34. Сутність, характеристика, склад державних видатків. +

35. Класифікація державних видатків.

36. Методи і форми фінансування державних витрат.

37. Відмінності та спільні риси державного і банківського кредитів+-

38. Сутність і значення державного кредиту.+

39. Форми та види державного кредиту.+

40. Види державних цінних паперів+

41. Поняття і види державного боргу.+

42. Управління державним боргом. +

43. Страхування: сутність, економічна роль, види+

44. Роль фінансового ринку у ринковій економіці.+ -

45. Класифікація структурних складових фінансового ринку.+

46. Характеристика основних видів цінних паперів, їх класи­фікація.+

47. Фінансові посередники.+

48. Учасники ринку цінних паперів+

49. Поняття і склад фінансового механізму.+

50. Управління фінансами.+

51. Фінансове планування: суть, принципи, методи, завдання.+

52. Зміст і призначення фінансового контролю.+

53. Фінансові важелі, норми і нормативи+

54. Види фінансового контролю+

55. Сутність, призначення та роль міжнародних фінансів.+

56. Валютні відносини та їх державне регулювання в Україні.+

57. Міжнародний фінансовий ринок: сутність, особливості та класифікація.+

58. Формування та розвиток Європейського валютного союзу.+

59. Міжнародні валютно-фінансові та кредитні організації.+

4