8.Сутність та джерела формування фінансових ресурсів

Фінансові ресурси - це централізовані і децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, валового внутрішнього продукту та національного доходу і призначені для використання відповідно до завдань соціально-економічного розвитку суспільства і колективів окремих підприємств.

Є суттєві розрізнення у формах та методах утворення грошових фондів.

Утворення грош-их фондів підприємств здійсн-ся у децентрал-ому порядку, тобто підпр-тва в процесі господар-ої діял-сті самостійно формують та визначають розміри грош-их фондів. На підпр-твах фонди створ-ся для забезпечення розшир-го відтвор-ня, забезпеч-ня заходів щодо ек-го та соц-го розвитку підпр-тва.

Заг-нодерж-ні фінанси форм-ся шляхом перерахування коштів від підприємств, орг-цій, установ та нас-ня у вигляді податків, зборів, обов'язкових платежів та добров-их внесків. Централ-ні грошові фонди створ-ся з метою отримання певних фін-их ресурсів для фін-ня ф-цій держави, передбачених Законом "Про Держ-ий бюджет Укр", а також для фін-ня держ-их ек-их та соціальних програм.

Осн-им джерелом форм-ня фінансових ресурсів с ВВП. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соц-не страх-ня та інші соц-ні потреби.

9.Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа­лізованої, готової до розподілу. П-во одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми. Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ­хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі­єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері в-ва й розподілу ва­лового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі­нансово-господарської діяльності п-в як суб'єктів господа­рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага­тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку п-в залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи п-ва, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собіварто­сті продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визна­чення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже, на формування абсолютної суми прибутку п-ва впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо­дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ­лені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибу­ток н/г -це результат діяльності окремих п-в, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Формування загального прибутку.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності п-ва є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отри­маного п-вом прибутку визначалась як балансовий прибу­ток. Балансовий прибуток — загальна сума прибутку п-ва від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і вклю­чає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих в-в, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізинго­вих) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій. Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома на­прямками діяльності п-ва:1)це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визнача­вся відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (ро­біт, послуг).2)це діяльність, що не є основною для даного п-ва, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цін­ностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.3)це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті п-ва одержують прибуток у вигля­ді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших п-в (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями п-в, за депозитними рахунками в банках.

10Фінансове планування….Важливим, об'єктивно необхідним процесом у господарській діяльності підприємницьких структур є фінансове планування -сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності. Фінансове планування пов'язане, передусім, з плануванням виробничої діяльності. Показники усіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції; вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому -основне призначення фінансового планування.

Головним інструментом фінансового планування у сучасних умовах є фінансовий план підприємств (баланс доходів і видатків), широке розповсюдження у практиці мають також платіжний календар, бізнес-план, за допомогою яких здійснюється вплив фінансового планування на економіку підприємства.

Фінансовий план підприємства складається з таких чотирьох розділів:

1 розділ - ,, Джерела формування та надходження коштів"

Три наступних розділи пов'язані з витратами підприємства.

2 розділ - „Приріст активів"- це капітальні вкладення, фінансові інвестиції.

3 розділ - „ Повернення залучених коштів".

4 розділ - „ Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів".

Фінансовий план визначає конкретну мету і передбачає детальний фінансовий розвиток досліджуваного об'єкта. У плані фіксуються шляхи й засоби фінансового розвитку підприємств відповідно до поставлених завдань та прийнятих управлінських рішень.

Недержавні підприємства, яким надана самостійність у плануванні, можуть обрати будь - яку іншу форму фінансового планування, яку вони вважають за необхідну для себе. Однією з таких форм фінансового планування є бюджетування - опис цілей підприємства, визначення його конкретних фінансових та операційних завдань.

Сучасні умови господарювання спонукають підприємства до максимального розширення фінансового планування І прогнозування, подальшого удосконалення методології і методики розроблення фінансових планів, тому що від рівня фінансового планування залежить ефективність управління фінансовою діяльністю підприємств.

12. Сутність фін населення

Фінанси населення – це система економічних відносин з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів домогосподарств

Дохід- податки споживання =заощадження

Фінансові ресурси населення

Джерела поділяються:

1)позикові кошти, які не потребують повернення:

-заробітна плата

Стипендія

-дохід від підприємницької діяльності

-пенсії

-спадщина

-подарунки

2)Позикові кошти які необхідно повернути

3)Заощадження-це частина доходу що не споживається.

Мотиви заощадження залежно від мети здійснення заощадження под. на:

-Довгострокові заощадження(пенсійне забезпечення, забезпечення сее житлом)

-Короткострокові мотиви

Заощадження можна поділити

-заощадження для соц. Економ комфорту

-заощадж для соц. Економ вживання

Заощадження под. на

-пасивні, які не беруть участі у господарському обороті країни(готівка, що зберігається дома)

-активні заощадження які беруть участь у господарському обороті країни(кошти що вкладаються на банківські депозити, цінні папери)

Функції заощадження населення

-Формування фінансового портфеля громадянина

-За рахунок скорочення споживання в сьогоднішньому періоді населення збільшує своє споживання в майбутньому

-перерозподільча(за допомогою якої акумулюються кошти для позичкового капіталу)

-забезпечення структурних зрушень (заощадженя перетворення в інтвестиуії, при цьому необхідне якісне оновлення основного капіталу)

13. Доходи населення – це сукупність грошових і натуральних коштів, отриманих за певний період населенням і призначених для споживання та заощаджень.

За речовій формі доходи поділяються на грошові і натуральні. Грошові доходи населення - всі надходження грошових коштів у вигляді оплати праці працюючих осіб; пенсії, стипендії, різні допомоги та інші соціальні трансферти; доходи від власності у вигляді відсотків за вкладами, дивідендів, ренти; надходження грошей від продажу акцій, цінних паперів, продукції особистого підсобного господарства, різних виробів та інших товарів; оплата послуг, наданих на сторону, а також страхові відшкодування, позики, доходи від продажу іноземної валюти та ін

Натуральні доходи населення – всі надходження продуктів сільського господарства: продуктів землеробства, скотарства, птахівництва; різних виробів, послуг та іншої продукції в натуральній формі, одержуваних з присадибних, садово-городніх ділянок, особистого подвір'я, домашнього господарства, самозаготовкі дарів природи, призначених для особистого , сімейного споживання (тобто не мають товарній форми), а також всі види оплати праці та соціальних трансфертів у вигляді товарів.

Роль доходів у життєдіяльності людини визначається тим, що рівень і структура споживання безпосередньо залежать від величини (розміру) доходу. Як зазначалося раніше, залежить від рівня доходів відтворення працівників і членів їх сімей, всіх громадян. Показником матеріальної забезпеченості населення є сукупні доходи.Це вартісний показник, що включає грошові доходи, вартість натуральних надходжень з власних підсобних господарств та вартість безплатних послуг, одержуваних за рахунок коштів федерального (республіканського, крайового) і місцевого (муніципального) бюджетів і соціальних фондів підприємств.

Грошові доходи населення Російської Федерації (в середньому на душу на місяць) склали (за оцінками Всеросійського центру рівня життя) в 1999 р. 1501,8 руб. У порівнянні з 1998 роком середньодушові грошові доходи збільшилися на 54,8%.

Грошові доходи населення поділяються на первинні та наявні. Первинні доходи населення включають всі надходження, отримані від власності на фактори виробництва. Наявні доходи населення – результат процесів перерозподільних. Вони являють собою суму первинних доходів і соціальних трансфертів, зменшену на величину обов'язкових платежів та зборів. Наявні доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів. Скоректовані наявні доходи населення включають наявні доходи та сальдо натуральних трансфертів.

У складі доходів населення необхідно враховувати й кошти, взяті я борг, – це знаходить відображення в показниках кінцевих та загальних доходів населення. Кінцеві доходи населення - це наявні доходи плюс чисті боргу населення. Чисті борги відображають зміна заборгованостей по позиках, виданих громадянам кредитними організаціями і підприємствами на споживчі мети. Середньоподушний грошовий дохід - сума кінцевих доходів, поділена на чисельність населення країни. Загальні доходи населення включають скориговані наявні доходи і чисті борги.

Доходи населення залежать від рівня споживчих цін, тому слід розрізняти номінальні і реальні наявні доходи. Номінальні доход'пв-рактерізуют рівень грошових доходів без урахування зміни цін, тобто включають всю суму отриманих кінцевих доходів. Реальні наявні доходи розраховуються з урахуванням індексу цін, тарифів. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення, яка, в свою чергу, відображає потенційні можливості придбання товарів і послуг населенням, виражені співвідношенням конечнихдоходов з величиною прожиткового мінімуму. Сростом індексу споживчих цін зростає вартість прожиткового мінімуму та, відповідно знижується купівельна спроможність конечнихдоходов населення.

15. Заощадження населення — сума грошового доходу, яка не використовується на поточне споживання і призначається для задоволення потреб у майбутньому. Є елементом особистої власності населення і надається банкам у вигляді кредиту, який є джерелом інвестицій.

Рівень заощаджень населення, який, у свою чергу, залежить від рівня і розподілу доходів, податкової політики держави. Низький рівень заощаджень населення та їх розподіл на користь поточного споживання істотно обмежують розвиток фінансового ринку.

16. Фінансовий портфель - це сукупність фінансових активів фізичної особи. Він є джерелом особистого споживання, накопичення та інвестиційних вкладень. Фінансовий портфель громадянина складається з трьох портфелів: споживчого, накопичувального та інвестиційного. До споживчого портфеля входять витрати на поточне споживання (харчування, задоволення інтелектуальних потреб, придбання товарів тривалого користування) та непередбачувані витрати, пов'язані з хворобою, втратою працездатності. Складники накопичувального портфеля - дорогоцінні метали та каміння, книги, колекції, антикваріат. Інвестиційний портфель - це активи, спрямовані на інвестиції з метою підвищення свого добробуту, отримання додаткового доходу.

17.Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків.Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функції фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо повязані з росподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою ухарактеристиці сутності подітків, вона визначає їхнєсуспільне призначення.