42.Управління державним боргом

Управління державним кредитом, як один з напрямків фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю як позичальника, кредитора та гаранта, являє собою сукупність дій щодо випуску та розміщення боргових зобов'язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванням та погашенням державного боргу.

Комплекс заходів держави з погашення позик, виплата процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик має назву обслуговування боргу.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України чдійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом прове'дення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі.

Обслуговування зовнішнього боргу здійснюють у процесі виконання державного бюджету.

Управління державним боргом - це сукупність дій уряду, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позичкового капіталу, випуском нових позик і розробкою умов випуску, з виплатою процентів по раніше випущених позиках, визначення курсу облігацій на грошовому ринку, проведення заходів щодо визначення відсоткових ставок з державного кредиту.

Мета політики управління боргом - одержання найвищого ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів. Управління державним боргом - одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності.

В Україні управління державним внутрішнім боргом здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.

Ефективне управління державним боргом як в індустріальне розвинених, так і в країнах з перехідною економікою, не може здійснюватися відокремлено від інших заходів бюджетно-податкової політики уряду, тому що е складовою частиною загальної системи управління державними видатками.

43.Страхування:

Страхування є одним з важливих елементів фінансової системи. Воно обумовлено рухом грошової форми вартості при формуванні і використанні відповідних цільових грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових прибутків та нагромаджень.

Як елемент фінансових відносин, страхування пов'язане з виконанням специфічних функцій в економіці. Для розвитку суб'єктів ринкової економіки, які господарюють, потрібна наявність у системі економічних відносин спеціалізованої системи перерозподільних відносин, що дозволяє забезпечувати безперервність господарської діяльності таких суб'єктів шляхом надання їм страхового захисту при настанні несприятливих подій. Захисту можуть підлягати майнові інтереси, інтереси, пов'язані з різноманітними джерелами прибутку, та особисті інтереси, пов'язані зі зберіганням досягнутого рівня життєзабезпечення і життя.

Страхуванню притаманні усі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику, як вірогідності і можливості настання страхового випадку, здатного заподіяти матеріальний або інший збиток.

Страхуванню також притаманні замкнені перерозігодільні відносини між його учасниками, пов'язані з солідарною розкладкою суми збитку одного або кількох суб'єктів на всіх суб'єктів, 'залучених до страхування.

Страховій справі, як економічній категорії, властива специфічна термінологія, яка використовується для визначення ключових понять.

Страхувальник - у широкому значенні - фізична або юридична особа, що уклала договір страхування зі страховиком.

Страховик - юридична особа будь-якої органі зацІйно-правової форми, дозволеної чинним законодавством, яка створена з метою здійснення страхової діяльності.

Об'єкти і предмети страхування - матеріальні цінності, які підлягають страхуванню, а в особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність.

Страховий захист - сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат, які завдаються матеріальному виробництву і життєвому рівню.

Страхова відповідальність - обов'язок страховика виплачувати страхове відшкодування і страхову суму при обумовлених наслідках страхових випадків.

Страхове свідоцтво - документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування (у міжнародній практиці - страховий поліс).

Залежно від основ виникнення зобов'язань страхування традиційно підрозділяється на дві форми: добровільне і обов'язкове.

Добровільне страхування здійснюється на підставі волевиявлення страхувальника, який самостійно за його особовою (страховою) ініціативою звертається до страховика для задоволення свого законного страхового інтересу із урахуванням вимог загально-громадського та страхового законодавства.

Обоє 'язкове страхування грунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.

Обов'язкове страхування регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальник вносити визначені страхові платежі. 'Обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і внесення у повному обсязі страхових платежів.

44.Фінансовий ринок-елемент фінансової системи,який займає особливе місце.По-перше,вис-

тупає надбудовою через яку відбувається діяльність усієї фінансової системи; По-друге,з,єднувальна ланка,через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Він є важливою складовою ринкової економіки.

Фінансовий ринок значно впливає на ефективність,стійкість та еластичність фінансової системи.Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів,що сконцентровані в державних грошових фондах,у розпорядженні підприємницьких структур і у населення.Фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції,які не може виконати жодна складова фінансової системи.