7. Вища кваліфікаційна комісія суддів України, згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»,:

1) веде облік даних про кількість посад судді у судах загальної юрисдикції, зокрема вакантних;

2) веде облік даних про кількість адміністративних посад у судах загальної юрисдикції та негайно повідомляє відповідну раду суддів,Вищу раду юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступника голови суду;

3) проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, зокрема організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

4) вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання, Президенту України;

5) надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;

6) визначає потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

7) приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України;

8) розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження;

9) приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів;

10) приймає рішення про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягення;

11) здійснює інші повноваження, передбачені Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається її Регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Стаття 94. Організація роботи та засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову Комісії, одного заступника голови, секретаря Комісії. Обраним вважається кандидат, за якого проголосувала більшість від загального складу Комісії.

2. Голова Комісії організовує роботу Комісії, визначає обов'язки заступника, веде засідання Комісії. Обов'язки голови Комісії в разі його відсутності виконує заступник голови Комісії, а за відсутності заступника голови - член Комісії, обраний за квотою з'їзду суддів України, який має більший стаж роботи на посаді судді.

3. Для здійснення перевірки даних щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України діє автоматизована система визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який проводитиме таку перевірку. Положення про автоматизовану систему визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

4. Секретар Комісії здійснює підготовку засідань Комісії та несе відповідальність за організацію діловодства Комісії.

5. Порядок роботи Комісії визначається її Регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Комісії.

6. Засідання Комісії проводяться відкрито і гласно, крім випадків, установлених законом. Засідання Комісії є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу Комісії.

7. Голова Комісії визначає дату, час і місце проведення засідання Комісії, перелік питань, що виносяться на засідання, і не пізніш як за десять днів до засідання повідомляє про це особу, щодо якої має розглядатися питання.

8. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у місцях застосування заходів примусового характеру (МЗЗПХ) є самостійною галуззю нагляду. Він —одна із гарантій законності в діяльностіадміністрації МЗЗПХ при виконанні нею своїх завдань. Прокурорський нагляд в цій сфері покликаний забезпечити дотримання і правільне застосування кримінально-виконавчого законодавства усіма суб'єктами, які приймають участь в цьому процесі, він розповсюджується на всі сфери діяльності адміністрації і інших учасників МЗЗПХ.

Завданнями прокурорського нагляду в цій галузі є додержання законів про: а) своєчасність та правильність звернення до виконання заходів примусового характеру; б) правильність реалізації таких заходів; в) законність і обгрунтованість звільнення громадян від заходів примусового характеру.

Вони охоплюють:

а) дотримання і правильне застосування законів при поміщенні громадян в місця застосування заходів примусового характеру (правильний вибір виду установи, наявність відповідних документів);

б) дотримання і правильне застосування законів, що закріплюють права громадян, які утримуються в МЗЗПХ;

в) законність звільнення громадян з цих місць (установ);

г) нагляд за своєчасністю припинення застосування заходів примусового характеру.

В цілому діяльність прокуратури в цій сфері нагляду повинна бути спрямована на додержання та правильне застосування законів, охорону від неправомірних зазіхань особистих прав і свобод людини і громадянина. Прокурор тут повною мірою повинен виступати конституційним гарантом прав громадян. І прокурор зобов'язаний послідовно і наполегливо використовувати надані йому права і засоби реагування щодо укріплення законності в МЗЗПХ. Щоб цього досягти, прокурору доцільно активно (наступально) проводити профілактичну (попереджувальну) роботу по виявленню правопорушень в цих установах, спираючись на те, що він безпосередній учасник процесу застосування заходів примусового характеру (ст. 415 КПК, ст. 11, 28, 29, 39-1 ВТК, ст. 7,8). Чітко і правильно організований нагляд територіальних або спеціалізованих прокуратур за додержанням і правильним застосуванням законів в місцях застосування заходів примусового характеру (слідчому ізоляторі, ізоляторі тимчасового ув'язнення, установах виконання покарання, гауптвахтах, спецприймальниках, приймальниках-розподільниках для неповнолітних, спецшколах, спецпрофтехучилищах, спецлікарнях) сприяє дотриманню посадовими особами законності, здійснює на них полерджувально-виховний вплив. Для цього прокурор аналізує роботу установ; вивчає документацію про осіб, які утримуються в установі; знайомиться з актами, виданими адміністрацією установи; бесідує з контингентом МЗЗПХ; витребує пояснення від посадових осіб; перевіряє (вибірково, комплексно, комісійне) разом з відомчим контролем МВС, місцевими органами влади та самоврядування. Прокурор має право вимагати від УМВС області проведення ревізій та перевіроку підпорядкованих установах, а також може прийняти участь в їх проведенні, із залученням відповідних фахівців.

9. Поняття спеціальної правоохоронної діяльності та спеціального правоохоронного органу (служби)

Деякі правоохоронні органи мають спеціальний предмет діяльності, що відбито у їх назві (служба), відомчому статусі, особливостях регламентації діяльності. В структурі Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонних військ У країни, Управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань є спеціалізовані підрозділи з виконання оперативно-розшукових дій.

Особливість предмета спеціальної правоохоронної діяльності полягає в пріоритетному виконанні правоохорони саме конституційного порядку, національної безпеки, виявлення, розслідування та припинення злочинів, виконання покарань.

Предмет цієї діяльності є комплексним, чітко визначеним у так званих функціональних законах, що розкривають спеціальні повноваження вказаних органів.

Спецдіяльність (або діяльність спецслужб) є інструментом керівництва держави в розв'язанні питань політичної, економічної, інформаційної, фінансової безпеки, підвищенні зовнішнього іміджу держави, провадженні ефективної внутрішньої політики. В цьому процесі спецслужби вповноважені використовувати відповідно до закону гласні й негласні методи діяльності, пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів, їм надано право здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Отже, спеціальною правоохоронною діяльністю є діяльність спеціальних служб (оперативних підрозділів) у інтересах безпеки суспільства й держави, забезпечення кримінального судочинства на підставах і в межах, визначених національним законодавством.

Обов'язки оперативних підрозділів є невід'ємним елементом .їхньої компетенції, яка випливає із завдань оперативно-розшукової діяльності. В порядку виконання функції правоохорони вони:

- виконують письмові доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали суду, запити міжнародних правоохоронних організацій;

- взаємодіють між собою та іншими правоохоронними органами;

- мають забезпечувати безпеку співробітників і осіб, що допомагають у оперативно-розшуковій роботі, а після порушення кримінальної справи забезпечують особисту безпеку учасників процесу, інших осіб, які беруть участь у справі, та членів їхніх сімей.

Ці обов'язки втілюють у настановах, оперативних завданнях, кількісних і якісних показниках діяльності органів із виявлення злочинів.