38. Зайнятість. Безробіття: причини, види та шляхи подолання. Закон Оукена

Зайнятість населення - це суспільно корисна діяльність громадян працездатного віку, яка приносить їм дохід, що забезпечує розширене відтворення робочої сили.

Розрізняють два основні види зайнятості: повну та ефективну.

Повна зайнятість - зайнятість, що передбачає надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюються індивідуальне (в межах сім'ї) та колективне (за участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення усіх потреб.

Повна зайнятість означає використання усіх придатних до цього трудових ресурсів. Вона найбільшою мірою відповідає соціальній природі людини, а в Україні гарантується Конституцією.

Ефективна зайнятість - зайнятість, яка здійснюється до вимог основного економічного закону, інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

Така зайнятість передбачає природний рівень безробіття.

Загальний рівень трудових ресурсів (R) складається з двох груп населення: працюючих (L) та безробітних (F): R = L+F

Безробіття відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.

Безробіття зумовлене комплексом різних причин, основними з яких є:

· структурними змінами в економіці;

· нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві загалом і в окремих його регіонах;

· постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

· демографічними змінами в чисельності та складі робочої сили;

· недостатньою мобільністю робочої сили;

· обмеженістю попиту на товари і послуги ;

· негнучкістю системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією тощо.

Форми безробіття:

Природне безробіття - тип безробіття, який практично не може бути ліквідований за існуючої економічної системи.

Вимушене безробіття - тип безробіття, коли людина працездатного віку не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць.

Види безробіття

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.

Шляхи подолання безробіття

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад. Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів[14, c. 9-10].

Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотування підприємств державного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття, то країна недоотримує частину валового національного продукту.

Обчислення потенційних втрат продукції і послуг у результаті зростання безробіття здійснюється на основі закону, сформульованого американським економістом А. Оукен.

(Y – у)/у = b x(U – U*)

де Y-фактичний обсяг виробництва (валового внутрішнього продукту);

Y * - потенційний валовий внутрішній продукт (при повній зайнятості);

U - фактичний рівень безробіття;

U * - природний рівень безробіття;

b - параметр Оукена, встановлюється емпіричним шляхом (3%).

Відповідно до закону Оукена перевищення фактичного рівня безробіття на один відсоток над її природним рівнем призводить до зменшення фактичного валового внутрішнього продукту в порівнянні з потенційно можливим (при повній зайнятості) ВВП в середньому на 3%.