• За результатами наукового аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обгрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня використання економічних законів.

• Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади. Вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють держ.зак., правові полож.та ін. ек.документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.

• використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що ґрунтується на економічних рішеннях і використанні економічних важелів.

• 3. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук

Політекономія виконує насамперед пізнавольну функцію. Вона покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу.

Будь-яке знання цінне тим, що може служити керівництвом до практичних дій для суспільства. Тому полігична економія не по­винна обмежуватися простою констатацією фактів. Наука зобов'язана відкривати закони, що управляють економічними процесами, і розробляти шляхи їх використання. Отже, з пізнавальною функцією політичноі економіі тісно пов'язана й практична функція.

Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес.

Політична економія виконуе також ідеологічну функцію. Багато питань політичної економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу, зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил, волю яких виражають відповідні партіії.

Ще одна функція політекономії — методологічна. Політична економія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук — галузевих. Крім того, низка економічних наук перебувають на стику різних галузей знання — економічна географія, теорія управління (менеджменту), історія народного господарства та ін., і для яких політична економія теж є теоретичною основою.

1. Політична економія досліджує явища багатогранної економіки дійсності не в локальному розрізі, а в системній цілісності. 2. Політична економія — це така наука, яка досліджує найбільш суттєве, найбільш глибинне в явищах і процесах економічного життя суспільства. Вона акцентує увагу не на одному явищі, а на безлічі, які є загальними або для всіх економічних наук, або для більшості з них. I ці загальні принципи чи закони, теоріі чи моделі, що їх розробляє політекономія, стають позитивним надбанням для всього комплексу економічних наук. 3. Ніяка галузева чи міжгалузева економічна наука не може замінити політекономію в дослідженні сутності соціально-економічноі системи суспільства, закономірностей й розвитку, властивих її соціально-економічних суперечностей, причин відмирання та заміни новою системою певного типу. Це безпосередньо є прямою функцією саме політичної економії.

Завдання вітчизняної політичної економії:

1. Дослідження проблем ефективного використання обмеже­них виробничих ресурсів і управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини, у тому числі и про­блем, «що, як, для кого і скільки виробляти?».

2. Розкриття суті і тенденці у розвитку соціально-економічних відносин у їх взаємозв'язку з продуктивними силами. Важливо при цьому розкрити і описати перспективну модель економічної формації України.

3. Вивчення системи законів, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ як у ринковій, так і в інших економічних системах, а також дослідження поведінки індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, розподілом, обміном і споживанням продукції.

4. Дослідження змісту і стратегічних тенденщй еволюції соціально-економічних систем в останні століття та на рубежі XXI ст.