5. Функція споживання. Середня та грошова схильність до споживання.

Споживання – це складова частина сукупних витрат,яка призначена для придбання товарів і послуг з метою задоволення потреб.

Функ. споживання – це графік та формула які відображають зв’язок між сукуп. споживанням і сукуп. доходу.

С-спожив.

У – доход

А – це точка нульо-

вого заощадж.,в якій

У=С

Праворуч від точки А має місце реал.,позитивне спожив. і заощ. Т.А1.(У1=С1+S1)

Ліворуч від точки А має місце реал. позитивне спож. і відємне заощ., тобто „життя в борг”.

Т.А2(У2=С2+(-S2))

Для обґрунтування формули функ. спож. в макро. використ. поняття:

1) середня схильність до споживання – це частка сукуп. спож. у сукуп.доході.

2) гранична схильність до спож. – це частка приросту сукуп. спож.у додатковій одиниці сукуп. доходу.

С-функ. спож.

С0-первиний рівень спожив.,тобто автономне спож.,яке не залежить від поточного доходу.

с’- гранична схильність до споживання.

У- сукуп. доход.

с’У-це частина спож.,яка залежить від поточного доходу.

6. Функція заощадження. Середня та грошова схильність до заощадження.

Заощадження –це частина сукуп. доходу яка не витрачається на споживання.

У=С+S, S І

Функція заощ.- це крива та формула,яка відображає зв’язок між сукупим заощ. та сукуп. доходом.

Праворуч від А – реал.

позитивне заощ.

Ліворуч – відємне заощ.

Для обґрунтування формули функції заощ. в макро. науці використ. поняття:

1) середня схильність до заощ. – частка сукуп. заощ. у сукуп. доході.

2) гранична схильність до заощ. – частка приросту заощ. до додаткової одиниці сукуп. доходу.

У=С+S с’+s’=1

S=S0+s’Y

Функція заощ. S=-C0+(1-c’)Y

7. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Крива сукупного попиту.

Сукупний попит (AD)-це кількість товарів і послуг, яку можуть і згодні придбати макроеконом суб’єкти. Основними покупцями товарів і послуг можуть бути: домогосподарства, які поділяють споживчий попит, підприємства, котрі формують інвестиційний попит, держ. сектор, який формує попит держави, закордонні суб’єкти. AD=C+I+G+NE=ВВП .

На обсяг сукупного попиту впливають цінові та нецінові чинники. До цінових чинників впливу на сукупний попит відносяться: ●процентна ставка (ефект проц. ставки демонструє залежність між рівнем цін, процентною ставкою та попитом макроеконом. суб’єктів. Якщо рівень цін зростає, то процентна ставка за кредитами також зростає. При зростанні при ставки населення і під-ва не зацікавлені к кредитах під високі відсоткі. В наслідок чого знижується споживчий та інвестиційний попит, що своєю чергою веде до зменшення сукупного попиту ). ●реальні касові залишки (ефект – характеризує збереження цінності грошових заощаджень у період інфляції. Якщо протягом певного періоду часу відбув знецінення грош. од., то цінність фінансових активів виражених у товарах знижується. Отже чим вищим є рівень цін котрий супроводжує інфляцію, тим меншу кіль-ть благ (товарів)зможе придбати населення на відкладенні для цієї мети гроші. Внаслідок цього скоротиться обсяг сукупного попиту.) ● імпортні закупівлі (ефект - виявляється у тому, що підвищення рівня цін у певній країні порівняно з цінами закордоном призводить до зменшення попиту на вітчизняні товари (покупці даної країни купуватимуть більше імпортних тов. замість вітчизняних, а іноземці також зменшать попит на тов. цієї країни)усе це призведе до зменшення чистого експорту, а відповідно і сукупного попиту). Цінові фактори визначають траєкторію кривої AD, тобто залежність між рівнем цін і обсягом реального вир-ва. До нецінових факторів впливу на сукупний попит відносяться: ●бюджетно-податкова політика держ; ● очікування споживачів та виробників; ●зміни у дедж закупівлях; ●зміни у витратах на чистий експорт. Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту переміщується праворуч і в гору попит зростає (AD₁) і ліворуч, і вниз, коли попит скорочується(AD₂). Нецінові чинникі, які впливають на сук. попит: 1)основні політико-економічні чинники, або змінні, що перебувають під контролем уряду:ямонетарна політика (Вона буває стримувальною і стимульованою. За стимульованої монетарної політики зростають обсяги інвестицій та споживання товарів тривалого користування, що збільшує сукупний попит і переміщує криву AD вправо. Стримувальна монерарна політика зменшує сукупний попит, і крива AD переміщується вліво) фіскальна політика (вона повязана з державним бюджетом. Збільшення держ. видатків на товари і послуги прямо розширює сукупний попит, і крива AD переміщується вправо); 2) зовнішні чинникі: яобсяг вир-ва в зарубіжних країнах (Серед них важливе місце належить величині нац. доходу інших країн. Крива сукупного попиту країни переміщуватиметься, якщо змінюватиметься обсяг товарів і послуг країни, який купуватимуть іноземні фізичні та юридичні особи незалежно від рівня цін в останній. Підвищення темпів економ. зростання в інших країнахзбільшує попит на товари і послуги даної країни, якщо вона входить у систему міжнар. поділу праці і є торгівельним партнером цих держав) динаміка вартості активів (Зміни в динаміці курсів цнних паперів та вартості нерухомого майна істотно позначаються на сукупному попиті. Скорочення видтків на споживання перемістить криву сукупного попиту вліво) ціни на ресурси (Важливим зовнішнім чинником сукупного попиту є стан світового вир-ва ключових продуктів економіки, зокрема енергоносіїв. Споживачі та інвестеційні видатки збільшаться, і крива сукупного попиту переміститься вправо) 3) сподівання споживачів та підприємств (Вагомим чинником сукупного попиту є сподівання населення і фірм. Поточні видатки на споживання зростають, і крива сукупного попиту переміщується вправо. Песимістична оцінка людьми своїх майбутніх доходів зменшить їхні поточні споживчі видатки, а отже крива сукупногопопиту переміщуватиметься вліво. Сподівання підприємців щодо поліпшення стану ділової активності й підвищення прибутків від інвестеційних проектів збільшать попит на капітальні блага і перемістять криву сукупного попиту вправо).