24 Валютний курс та фактори що його визначають.

Валюта—це грошова одиниця країни з відкритою економікою. Виділяють 3 види валют: 1-вільноконвертовані валюти-це грошові одиниці країн з великою відкритою економікою, а також ті, які без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти (ВКВ). 2-Частковоконвертовані валюти-це валюти країн, які вводять певні обмеження на їх обмін. Як правило, такі обмеження пов’язані з безготівковими капітальними розрахунками. 3. Неконвертовані валюти- це грошові одиниці країн, які не обмінюються на грошові одиниці інших країн. Валютний курс—це пропорція, в якій здійснюється обмін валют різних країн. Валютні курси бувають: 1.фіксовані- встановлюються або фіксуються ЦБ країни, або на основі міждержавних угод. 2.плаваючий валютний курс-офіційно не фіксується, а складається на валютному ринку під впливом взаємодії попиту і пропозиції валют. *Валют “коридор”-ролі ЦБ фіксує офіційно встановлює можливе мінімальне і максимальне відхилення валютного курсу. *Керований плаваючий валютний курс-коли ЦБ регулює валютний ринок шляхом здійснення валютних інтервецій, тобто продає, або купує валюту, тим самим стабілізує попит чи пропозицію валют. Розрізняють номінальний та реальний валютний курс. Номінальний валютний курс-це відносна ціна валют двох країн. Він існує фактично, відображаючи фактичну пропозицію, в якій здійснюється обмін валют. Реальний валютний курс-це відносна ціна товарів, які продаються на внутрішніх ринках двох країн. Реальний валютний курс визначається через вартість однакового набору товарів і послуг в різних країнах. Перевагою плаваючих валютних курсів є те, що вони автоматично коригують, усувають дефіцит чи надлишок платіжного балансу країни. Це своєрідний автоматичний стабілізатор валютно-курсової політики, який вказує на недискреційний характер валютно-курсової політики. Недоліком плаваючих валют.курсів, є те, що вони можуть призводити до невизначеності і ризиків у міжнародній торгівлі та міжнар.інвестуванні. Перевагою фіксованих валют.курсів є становлення більш визначених і зрозумілих для всіх країн умов здійснення зовн-економ зв’язків. Недоліком фіксованих валют.курсів є загроза надмірного декржавного втручання у функціонування валют. Ринків, що перекручує співвідношення попиту і пропозиції валюти. Динаміка валют.курсів ввизначається за допомогою двох категорій: *девальвація—зменшення, зниження валют.курсу. Вона стимулює експорт. Ревальвація—1.Економічні події (зміна попиту на національному ринку; *зміна продуктивності праці; *державна фінансова і грошова політики).2. Ціни, процентні ставки. 3. Політичні і психологічні фактори, очікування. 4. Попит і пропозиція іноземних валют.

25. Модель економічного зростання Солоу

Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний процес впливають на екон.зростання. Осн.рисами моделі Солоу є такі: 1. Цільовою ф-цією моделі є не зростання загального обсягу продукту, а його вир-во на одного працюючого, тобто продуктивність праці. Тому в побудові моделі абревіатура спирається на малі букви, які відображають певні показники в розрахунку на одного працюючого: продуктивність праці: y=Y/L; капіталоозброєність праці: k=K/L; інвестиції: i=I/L. Крім того враховуємо, що s – норма заощаджень, а d – норма амортизації. 2. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення виробн.ф-ції: Y=F(K,L). Якщо обидві частини цього рівняння поділити на L, то отримаємо ф=цію продуктивності праці: y=f(k). 3. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес. 4. Інвестиції дорівнюють заощадженням: i=sy=sf(k). Вплив окремих факторів . 1. – запас капіталу. Згідно з моделлю запас капіталу збільшується внаслідок інвестицій і зменшується через зношення капіталу. Для визначення впливу цього фактора на капіталоозброєність праці застосовують категорію “стійкий рівень капіталоозброєності”, який визначається за формулою: . Звідси можна сказати, що нарощування капіталу () відбувається лише тоді, коли капітал, що інвестується, перевищує капітал, що амортизується: . 2. – приріст населення. Згідно з моделлю приріст населення з темпом n впливає на капіталоозброєність так само, як і зношення капіталу, тобто зменшує її. Цей зв’язок записується: . Складова має назву критичної величини інвестицій, оскільки вона показує, наскільки потрібно збільшити запас капіталу на одного працюючого, щоб компенсувати вибуття капіталу та приріст працюючих і забезпечити незмінність його величини (). 3 – технічний прогрес, який зумовлює приріст ефективності праці з коефіцієнтом Е і темпом q. Згідно з моделлю вплив зростання ефективності праці з темпом q на обсяг продукту прирівнюється до його збільшення за рахунок приросту населення. За цих умов стійкий рівень капіталоозброєності () досягається тоді, коли приріст капіталоозброєності за рахунок інвестицій дорівнює її скороченню внаслідок вибуття капіталу, приросту населення та технічного прогресу: