- •Тема 1. Соціологія як наука.
- •Об’єкт і предмет соціологічної науки. Рівні соціологічного знання.
- •Функції соціології. Закони і категорії соціології.
- •Місце соціології в системі сучасного знання. Соціологія та інші науки.
- •Тема 2. Становлення та розвиток соціології як самостійної науки
- •Передумови перетворення соціології на самостійну науку. О. Конт як засновник соціології.
- •Основні етапи і напрями розвитку соціології. Сучасна західна соціологія.
- •Розвиток української соціології у 20 ст. Сучасний стан соціології в Україні.
- •Семінарське заняття №3 Тема: Організація та проведення соціологічного дослідження.
- •Характеристика основних видів соціологічного дослідження.
- •Сутність та основні структурні елементи програми соціологічного дослідження.
- •Анкета як основний інструмент дослідження. Основні вимоги до складання анкети.
- •Основні етапи обробки емпіричних даних.
- •Семінарське заняття №4
- •Визначення суспільства: ознаки, структура
- •Історичні типи суспільства(критерії, класифікація)
- •Соціальні інститути та організації
- •Семінарське заняття №5 Тема: Особистість як предмет соціологічного дослідження
- •1. Особливості соціологічного аналізу особистості
- •2. Соціальна структура особистості. Поняття соціального статусу та соціальної ролі.
- •3. Механізм, шляхи, етапи, засоби соціалізації особистості.
- •Семінарське заняття Тема: Соціальна структура як предмет наукового вивчення.
- •Соціальна структура суспільства та її основні елементи.
- •Теорія соціальної стратифікації: методичні підходи, критерії. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
- •Трансформація соціальної структури сучасного українського суспільства.
- •Соціологія сім’ї та гендерних досліджень
- •Сім’я як об’єкт вивчення соціології. Форми, функції, структура сім’ї.
- •Основи тенденції функціонування сучасної сім’ї.
- •Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї. Соціально – психологічні особливості студентської сім’ї.
- •Культура і наука як соціальні феномени
- •Соціологія культури як наука: предмет, об’єкт та основні напрямки досліджень.
- •Поняття, категорії і функції культури як соціального явища.
- •Характерні риси елементів, форм та видів культури.
- •Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.
- •Наука як соціокультурний феномен.
-
Розвиток української соціології у 20 ст. Сучасний стан соціології в Україні.
В історії розвитку української соціології у XX ст. можна виділити чотири періоди:
-
1921 — 1929 р. — становлення українських соціологічних студій, дослідження соціальних проблем українського суспільства;
-
1930 — 1957 pp. — фактична заборона наукових пошуків в українській соціології, викликана періодом "догматичного" комунізму" та "сталінізму";
1958 — 1986 — період часткового відродження української соціології, пов'язаний насамперед з хрущовською "відлигою";
з 1987 р. — сучасний період розвитку соціології в Україні.
З самого початку розвитку соціології спочатку в Радянській Росії, а потім і в СРСР відбувалося фактичне підведення науки під засади марксизму. Фактично уся пошукова і дослідницька робота в галузі соціології в Україні у 20-их pp. зосередилась у Всеукраїнській академії наук (ВУАН). На соціально-економічному відділі ВУАН функціонувала єдина у той час кафедра соціології в Україні, яку очолював Б. Кістяківський, проте після смерті ученого кафедра по-суті припинила свою діяльність. На базі ВУАН діяв також Кабінет примітивної культури, що досліджував проблеми генетичноїсоціології.
Надія на створення спеціалізованого соціологічного закладу з'явилася після повернення у 1924 р. до України М. Грушевського, який ще 1919 р. в еміграції створив Український соціологічний інститут Учений мав намір офіційно відкрити цей заклад в Україні, проте під тиском партійних ідеологів цю ідею втілити у життя не вдалося. Грушевському довелося обмежитися відкриттям дослідної кафедри історії України, яку він і очолив, щоправда при кафедрі функціонувала секція методології та соціології.
Роль соціологічного інституту по-суті почала виконувати Асоціація культурно-історичного досвіду, відкрита у 1925 р, яку становили три структури — культурно-історична комісія, комісія історичної писемності та кабінет примітивної культури, що діяли на базі ВУАН. У цей же час відбувається процес становлення соціальної інженерії — одного із видів прикладноїсоціології, мета якої — вплив на поведінку людей з метою розв'язання певних соціальних проблем.
В кінці 20-их pp. XX ст. почався процес активного впровадження у радянську соціологію марксистських ідей.
З 30-их р. соціологію визнають "буржуазною псевдонаукою", а спроби започаткувати соціологічні студії чи вести емпіричні дослідження піддавались жорстким репресіям. Окремі соціологічні теорії були включені до філософії, окремі ж соціологічні напрямки, як наприклад, "соціальна екологія" чи "соціологія релігії" заборонялись узагалі. Таким чином, соціологія як самостійна теоретична і прикладна наука більш ніж на двадцять років фактично припинила своє існування в СРСР і в Україні зокрема.
Лише наприкінці 50-их – на початку 60-их починається часткове відродження соціології в Україні. Соціологія в СРСР відновила насамперед своє прикладне, а згодом і теоретичне значення. Розвиток НТП вимагав точних даних щодо стану економіки з метою побудови перспектив її розвитку. Важливим стало дослідження умов праці робітників, демографічних та екологічних проблем.
Коло соціальних проблем, що досліджувалося радянськими соціологами у той час було достатньо різноманітним і стосувалось соціології праці, економічної соціології, соціології міста, соціології сім'ї та шлюбу.
У 70-их pp. розпочався новий ідеологічний наступ на соціологію, працівники Інституту соціологічних досліджень були звинувачені у насаджувані буржуазної ідеології. Таким чином, незважаючи на певні зрушення у сфері теоретичних та прикладних досліджень повного відродження соціології у радянські часи фактично не сталося.
Лише наприкінці 80-их pp. складаються умови для того, щоб соціологія зайняла належне їй місце у системі наукових знань. Так, уперше в Україні у 1990 р. було створено самостійний Інститут соціології. Головним предметом досліджень інституту, який очолив академік Ю. Пахомов стали проблеми національного відродження України, побудови демократії, узагальнення наукового досвіду видатних соціологів-попередників як українських, так і західних. У цьому ж році створюється і Українська соціологічна асоціація, завданнями якої стало визначення пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної соціологічної науки, а також налагодження контактів із зарубіжними ученими та організаціями.
Важливе значення мало прийняття у 1993 постанови Міністерства освіти України про надання соціології статусу базової навчальної дисципліни в державних вищих навчальних закладах. З цього часу соціологія є обов'язковим предметом, що вивчається у вузах України. За роки незалежності кілька сотень вузів України відкрили на своїх базах спеціальність "соціологія", де готуються бакалаври, спеціалісти і магістри. На сьогоднішній день в Україні працює більше ста вчених з науковими ступенями "кандидат" і "доктор соціологічних наук".
Велике значення має висвітлення теоретичних соціологічних проблем у статтях, монографіях, посібниках. На сьогоднішній день в Україні видано близько сотні посібників та підручників.
Про розвиток соціології в Україні свідчить також різке збільшення різних соціологічних асоціацій та служб, центрів соціологічних досліджень, серед яких найбільш відомими є Інститут соціології, Центр досліджень О. Разумкова, центр "Соціс", "Демократичні ініціативи" КМІС та багато інших.
Проте і на сьогоднішній день соціологія в Україні перебуває тільки на початковому етапі свого розвитку, іде лише створення науково-теоретичної бази та становлення національних соціологічних традицій. Українська соціологія ще не вирішила низку проблем, серед яких можна визначити нестачу кваліфікованих кадрів, відсутність стабільних зв'язків з провідними західними ученими та асоціаціями, недостатнє фінансування з боку держави.
Ключові поняття:
Протосоціологія – 1) етап розвитку соціологічного знання, який передував виникненню соціології як науки (до І пол. – сер. ХІХ ст.); 2) загальна назва для позначення концепцій про суспільство, які були сформульовані у цей період.
Соціальна динаміка – розвиток, зміна будь-якого соціального явища (соціальної системи, структури, відносин тощо) під впливом сил, що діють на нього, внаслідок чого воно відхиляється від попереднього стану.
Соціальна статика – розглядає суспільство як єдине органічне ціле, вивчає умови його існування, закони функціонування
Соціальний факт – науково зафіксований факт соціальної реальності, що є відправним моментом соціологічного, економічного та інших типів соціального аналізу.
Функціоналізм – полягає в розгляді суспільства як системи, що складається зі структурних елементів, функціонально пов'язаних один з одним, які виконують визначені функції по відношенню до суспільства як цілого.
Неофункціоналізм – напрям в теоретичній соціології, який вважав що:
-
соціологи в дослідженні еволюції суспільства зобов'язані брати до уваги всі точки зору різних соціальних сил;
-
кожна з цих точок зору виражає певний аспект цієї еволюції;
-
значний заряд раціональності міститься в комунікативній дії членів суспільства і його треба виявляти, а не приймати раціоналізацію соціальної дії за тенденцію самого історичного розвитку.
Етнометодологія – напрям в соціології, що займається вивченням повсякденних норм, правил поведінки, смислів мови в рамках повсякденної соціальної взаємодії.
Символічний інтеракціонізм - дослідження відношення між особистістю і суспільством як процесу символічного спілкування між соціальними діячами.