- •Тема 1. Соціологія як наука.
- •Об’єкт і предмет соціологічної науки. Рівні соціологічного знання.
- •Функції соціології. Закони і категорії соціології.
- •Місце соціології в системі сучасного знання. Соціологія та інші науки.
- •Тема 2. Становлення та розвиток соціології як самостійної науки
- •Передумови перетворення соціології на самостійну науку. О. Конт як засновник соціології.
- •Основні етапи і напрями розвитку соціології. Сучасна західна соціологія.
- •Розвиток української соціології у 20 ст. Сучасний стан соціології в Україні.
- •Семінарське заняття №3 Тема: Організація та проведення соціологічного дослідження.
- •Характеристика основних видів соціологічного дослідження.
- •Сутність та основні структурні елементи програми соціологічного дослідження.
- •Анкета як основний інструмент дослідження. Основні вимоги до складання анкети.
- •Основні етапи обробки емпіричних даних.
- •Семінарське заняття №4
- •Визначення суспільства: ознаки, структура
- •Історичні типи суспільства(критерії, класифікація)
- •Соціальні інститути та організації
- •Семінарське заняття №5 Тема: Особистість як предмет соціологічного дослідження
- •1. Особливості соціологічного аналізу особистості
- •2. Соціальна структура особистості. Поняття соціального статусу та соціальної ролі.
- •3. Механізм, шляхи, етапи, засоби соціалізації особистості.
- •Семінарське заняття Тема: Соціальна структура як предмет наукового вивчення.
- •Соціальна структура суспільства та її основні елементи.
- •Теорія соціальної стратифікації: методичні підходи, критерії. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
- •Трансформація соціальної структури сучасного українського суспільства.
- •Соціологія сім’ї та гендерних досліджень
- •Сім’я як об’єкт вивчення соціології. Форми, функції, структура сім’ї.
- •Основи тенденції функціонування сучасної сім’ї.
- •Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї. Соціально – психологічні особливості студентської сім’ї.
- •Культура і наука як соціальні феномени
- •Соціологія культури як наука: предмет, об’єкт та основні напрямки досліджень.
- •Поняття, категорії і функції культури як соціального явища.
- •Характерні риси елементів, форм та видів культури.
- •Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.
- •Наука як соціокультурний феномен.
3. Механізм, шляхи, етапи, засоби соціалізації особистості.
Будь-яке суспільство витрачає багато зусиль для того, щоби його члени успішно засвоювали культурні надбання норми, цінності, ідеї, соціальний досвід, використовуючи для цього систему освіти, виховання різноманітні засоби підтримки культурних стандартів життєдіяльності.
Особистість є причиною і наслідком усіх змін у суспільстві. Вона водночас виступає об'єктом і суб'єктом соціальних відносин, соціального розвитку. Перше обумовлено прагненням бути належним до соціуму, а друге — прагненням активно взаємодіяти з ним, змінювати його у відповідності до своїх уявлень шляхом виявлення творчої індивідуальності в процесі опанування соціальних норм і функцій, здійснення різноманітних видів діяльності.
Складний і тривалий процес включення індивіда до системи соціальних зв'язків та відносин, його активної взаємодії з оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві, називається соціалізацією. Будь-яке суспільство висуває певні вимоги до розвитку особистості, створює систему сприяння формуванню соціально бажаних властивостей людини, тих властивостей, що схвалюються оточенням. Разом з цим, у суспільстві існує система покарань за відхилення поведінки людини від соціальних норм, суспільних вимог. Соціалізація є основним механізмом взаємодії суспільства і особистості. В процесі соціалізації формуються основні властивості особистості, які забезпечують її життєдіяльність у суспільстві.
Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації, прилучення до культури.
Основний характер структури особистості формується в процесі соціалізації на основі структури систем соціальних об'єктів, з якими вона мала зв'язок протягом свого життя, включаючи, безумовно, конкретні цінності і норми, інституціоналізовані в цих системах.
(Т. Парсонс)
Першим у житті агентом соціалізації є сім'я, де відбувається рання соціалізація. Результати батьківського виховання у значній мірі визначають особистість, її подальше суспільне життя. Чимале значення має також взаємодія з однолітками як засіб формування відповідальної, самостійної, принципової, здатної до співпраці особистості. Від результатів цієї взаємодії залежить вміння у подальшому оптимально вибудовувати взаємини з оточенням.
Процес соціалізації не завершується в дитинстві, а продовжується протягом усього життя, оскільки людина повинна постійно опановувати нові ролі, виконувати нові функції. Зміна умов життєдіяльності викликає необхідність виробляти додаткові вміння та навички, засвоювати нові ефективні зразки поведінки.
Соціалізація, що відбувається у дитинстві, називається первинною соціалізацією, подальший процес засвоєння нових ролей, цінностей, знань, досвіду на кожному життєвому етапі називається вторинною соціалізацією (ресоціалізацією).
На певних стадіях життя людини роль агентів соціалізації виконують:
• дошкільні установи,
• неформальні організації,
• навчальні заклади,
• армія,
• трудовий колектив.
Деякі інститути соціалізації здійснюють вплив на формування особистості протягом усього життя. Це — засоби масової інформації, громадська думка. Схвалення оточення, референтної групи необхідне людині для успішної соціалізації.
Соціалізація не є одностороннім впливом оточення на особистість, наукові дослідження процесу соціалізації (Ж. Паже, Дж. Мід) виявили активну роль індивіда в процесі засвоєння соціального досвіду.
Соціальна психологія процес соціалізації індивіда розділяє на два етапи: соціальну адаптацію та інтеріоризацію.
Соціальна адаптація — це процес пристосування індивіда до умов життєдіяльності, до рольових функцій та норм поведінки, до форм соціальної взаємодії, що склалися у спільноті, до якої інтегрується індивід.
Інтеріоризація — процес включення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу людини, тобто заміни зовнішніх санкцій самоконтролем. Можна вважати, що на цьому етапі кількісне накопичення прийнятих індивідом норм, засвоєних ним цінностей переходить у нову якість, що виявляється у зміні поведінки людини під впливом змін у структурі особистості. Інтеріоризація є свідченням успішної соціальної адаптації індивіда. Показниками неуспішної адаптації є незадоволеність людини соціальним середовищем, до якого вона інтегрується, бажання вийти за його межі, а також її поведінка, що відхиляється від норм, вимог даного середовища.
Рівні соціалізації |
Об'єктивну (соціально-економічну), в результаті якої людина обіймає певну позицію, положення в структурі спільноти; Функціональну, що обумовлює виконання людиною певних функцій, ролей; Нормативну, що визначає готовність людини діяти певним чином для досягнення власних цілей, узгоджених з цілями діяльності спільноти; Міжособистісну, що визначає ставлення оточення до індивіда, оцінку його взаємодії з ним |