- •Тема 1. Соціологія як наука.
- •Об’єкт і предмет соціологічної науки. Рівні соціологічного знання.
- •Функції соціології. Закони і категорії соціології.
- •Місце соціології в системі сучасного знання. Соціологія та інші науки.
- •Тема 2. Становлення та розвиток соціології як самостійної науки
- •Передумови перетворення соціології на самостійну науку. О. Конт як засновник соціології.
- •Основні етапи і напрями розвитку соціології. Сучасна західна соціологія.
- •Розвиток української соціології у 20 ст. Сучасний стан соціології в Україні.
- •Семінарське заняття №3 Тема: Організація та проведення соціологічного дослідження.
- •Характеристика основних видів соціологічного дослідження.
- •Сутність та основні структурні елементи програми соціологічного дослідження.
- •Анкета як основний інструмент дослідження. Основні вимоги до складання анкети.
- •Основні етапи обробки емпіричних даних.
- •Семінарське заняття №4
- •Визначення суспільства: ознаки, структура
- •Історичні типи суспільства(критерії, класифікація)
- •Соціальні інститути та організації
- •Семінарське заняття №5 Тема: Особистість як предмет соціологічного дослідження
- •1. Особливості соціологічного аналізу особистості
- •2. Соціальна структура особистості. Поняття соціального статусу та соціальної ролі.
- •3. Механізм, шляхи, етапи, засоби соціалізації особистості.
- •Семінарське заняття Тема: Соціальна структура як предмет наукового вивчення.
- •Соціальна структура суспільства та її основні елементи.
- •Теорія соціальної стратифікації: методичні підходи, критерії. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
- •Трансформація соціальної структури сучасного українського суспільства.
- •Соціологія сім’ї та гендерних досліджень
- •Сім’я як об’єкт вивчення соціології. Форми, функції, структура сім’ї.
- •Основи тенденції функціонування сучасної сім’ї.
- •Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї. Соціально – психологічні особливості студентської сім’ї.
- •Культура і наука як соціальні феномени
- •Соціологія культури як наука: предмет, об’єкт та основні напрямки досліджень.
- •Поняття, категорії і функції культури як соціального явища.
- •Характерні риси елементів, форм та видів культури.
- •Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.
- •Наука як соціокультурний феномен.
-
Місце соціології в системі сучасного знання. Соціологія та інші науки.
Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані соціологією, використовуються всіма суспільними та гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.
Соціологія взаємодіє з : історією, психологією, економікою, математикою, статистикою, філософією, педагогікою, політологією, етикою.
Ключові поняття:
Соціологія – це метод дослідження соціальної поведінки людей, тобто таких її дій, які свідомо співвідносяться з поведінкою інших людей (Вебер).
Макросоціологія – вивчає будову суспільства, взаємозалежність і взаємодію його структурних утворень.
Мікросоціологія – зорієнтована на вивчення механізмів взаємодії людей на особистісному рівні, який вважається базовим і вирішальним у формуванні складніших форм соціальної поведінки.
Соціальне – якісна характеристика форм, засобів та сутності людської взаємодії; це сукупність певних рис і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами та спільнотами в процесі діяльності.
Галузеві соціологічні теорії – теорії, які узагальнюють і структурують емпіричні дані в межах окремих галузей соціологічного знання.
Предмет соціології – предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження.
Тема 2. Становлення та розвиток соціології як самостійної науки
-
Передумови перетворення соціології на самостійну науку. О. Конт як засновник соціології.
Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Впровадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький філософ, соціолог О. Конт, який ототожнював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Філософія О. Конта, будучи одним із провідних напрямів тогочасного суспільствознавства, отримала назву «позитивізм».
Позитивізм — філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.
Головне для позитивізму — відмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення позитивної (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії. «Позитивна філософія» О. Конта зводилася до простого нагромадження висновків окремих наук. Цей принцип він поширював і на соціологію, роль якої вбачав у спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного буття. Філософське їх осмислення заперечу-, вав як «схоластику» й «метафізику».
Точка зору О. Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у наукових дослідженнях суспільства, поряд з економічним, демографічним, правовим та іншими аспектами, став виокремлюватися й соціальний. Відповідно предмет соціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.
Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки Еміль Дюркгейм. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо.
"Батьком" соціології як науки вважають О. Конта. Його доля склалася так, що за життя він не був визнаний як учений, а тим паче як фундатор нової науки. Визнання прийшло вже після його смерті: через 20 років про О. Конта з'явилося в американській і європейській пресі близько 900 статей. Його основні твори: "Курс позитивної філософії", "Позитивістський катехізис", "Система позитивної політики", "Заповіт Конта" (останній вийшов уже після його смерті).
О. Конт є фундатором позитивізму. Переваги такого знання про суспільство очевидні й характеризуються точністю, достовірністю, конструктивністю, об'єктивністю.
Учений дав назву соціології як науці, окресливши в основних рисах її предмет і методи. Цікаво, що спочатку О. Конт назвав нову науку "соціальною фізикою". Хід його роздумів був такий: якщо фізика вивчає взаємодії в неживій матерії, то повинна бути окрема наука, що вивчає людські взаємодії на рівні суспільства. Сучасна наука не використовує поняття "соціальна фізика", а поняття "соціологія", автором якого є також О. Конт, стало широко вживаним.
Нова наука, за О. Контом, має два розділи – соціальну статику, що вивчає анатомію суспільства, його структуру, побудову тощо, і соціальну динаміку, яка вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес.
Філософ сформулював "закон трьох фазисів-стадій" розумового розвитку, котрий разом із законом розподілу праці зумовлює соціальний прогрес. За О. Контом, існують три стадії, через які послідовно проходить людська свідомість: теологічна, коли світ пояснюється дією надприродних сил; метафізична (абстрактна), коли світ пояснюється за допомогою пізнання сутності речей, а не релігійними впливами; позитивна (наукова), коли формується науковий світогляд, основу якого становить позитивне знання.
Також дослідник започаткував теоретичний аналіз індустріального суспільства, за що його вважають родоначальником індустріальної соціології. Він аналізував процес індустріалізації, що супроводжувався впровадженням науки у виробництво, концентрацією робітників, появою непримиренних суперечностей між власниками та найманими працівниками. Конфлікт між власниками й робітниками він кваліфікував як результат неефективної організації праці.