- •1. Риси духовної й матеріальної культури українців у повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
- •1. Людина, сім'я та суспільство в психологічному
- •2. Особливості зображення національного відродження українського народу в ранній творчості Павла Тичини. Прочитати напам'ять вірш «Пам'яті тридцяти»
- •1. Проблема вибору життєвого шляху героями роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика
- •1. Майстерність Івана Карпенка-Карого як драматурга (на прикладі вивчених творів)
- •2. Цінності людського буття в поезії Максима Рильського
- •1. Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •2. Мотиви й образи інтимної лірики Володимира Сосюри
- •2. Образ України в поезії «Любіть Україну» Володимира Сосюри. Прочитати вірш напам'ять
- •1. Історичний шлях нації та доля її провідників за поемою «Мойсей» Івана Франка. Прочитати напам'ять уривок із твору (за вибором учня)
- •2. Трагедія роду й ««роду в романі «Вершники» Юрія Яновського
- •1. Ідейно-художнє багатство філософської та громадянської лірики Івана Франка
- •2. Характер конфлікту та його художнє втілення в
- •1. Поетична драма «Зів'яле листя» Івана Франка: Історія
- •2. Зображення в прозових творах Миколи Хвильового боротьби добра і зла в душі людини та житті суспільства
- •1, Взаємини людини й суспільства в повісті Івана Франка «Перехресні стежки»
- •2. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича
- •1. Поетизація буття гуцулів у повісті «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського
- •2. Героїзм і трагізм історичної долі українського народу в творчості Олександра Довженка
- •1. Зображення людських почуттів у повісті
- •2. Світ дитинства в кіноповісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка
- •1. Михайло Коцюбинський як майстер імпресіоністичної психологічної новели
- •2. Образ ліричного героя поетичних творів Євгена Маланюка
- •1. Творчість Лесі Українки як видатне явище світової
- •2. Зображення духовної величі й краси людини у творчості Івана Багряного (на прикладі прочитаних творів)
- •1. Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі «Бояриня» Лесі Українки
- •2. Літературне «шістдесятництво» як суспільне та культурне явище. Аналіз життя та творчості одного з поетів-шістдесятників (за вибором учня). Прочитати напам'ять вірш аналізованого автора
- •1. Утвердження духовно-моральних цінностей людського буття в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Прочитати напам'ять уривок із твору
- •2. Реалізм і символіка картин української дійсності в романі Уласа Самчука «Марія»
- •1. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки
- •2. Краса і щирість любовного почуття в ліриці Василя Симоненка
- •1. Ольга Кобилянська як визначний майстер психологічної прози (на прикладі вивчених творів)
- •2. Особливості інтерпретації образу України у поезії Василя Симоненка. Прочитати напам'ять вірш «Лебеді материнства»
- •1. Мотиви й образи громадянської та інтимної лірики Олександра Олеся. Прочитати напам'ять вірш поета (за вибором учня)
- •2. Тематика й поетика новел Григора Тютюнника
- •1. Творчість Василя Стефаника в контексті української та світової новелістики
- •2. Людина в протистоянні зі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса. Прочитати напам'ять вірш поета (за вибором учня)
- •1. Глибина розкриття психології людини в екстремальних обставинах у творчості Володимира Винниченка (на прикладі прочитаних творів)
- •2. Світ людських почуттів і думок у поезії Ліни Костенко. Прочитати напам'ять вірш поетеси (за вибором учня)
- •1. Творчість письменників рідного краю: чільні постаті й найвизначніші набутки
- •2. Морально-етична проблематика романістики Олеся Гончара (на прикладі вивчених творів}
- •1. Література української еміграції: головні центри, напрями, постаті. Аналіз життя та творчості одного з представників літератури української еміграції (за вибором учня)
- •2. Собор як символ духовності й краси в однойменному романі Олеся Гончара
- •1. Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні (за вибором учня)
- •2. Людина й народ як творці історії та культури в романі «Диво» Павла Загребельного
1. Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
В українській літературі другої половини XIX — початку XX століття гідне місце посідає творчість Михайла Старицького - талановитого поета, драматурга, прозаїка. Всеосяжність інтересів, дійовий громадський темперамент спонукали Старицького до роботи в різних галузях культури. Він був організатором театральної справи на Україні, режисером і анти режисером, одним із фундаторів Всеросійського театрального товариства, видавцем, перекладачем – одним із тих невтомних трудівників, чиєюподвижною працею движиться кожна національна культура. «З перших кроків самопізнання, - писав Михайло Петрович на схилі років дотІ.Франка, - на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій…» і в цьму він досягає великого успіху, який сприяв подальшому
Поетичний світ Старицького увібрав і традиційні мотиви (роль митця й миі стецтва в народному житті, відтворення краси природи та інтимних почуттів ліричного героя), і громадянські. Поезію Старицький вважав трибуною, поета — оборонцем покривдженого, пригніченого народу, борцем за права людини — проти насильства, визиску, наруги. Про високе покликання поета-громадянина; його роль поборника справедливості і правди йдеться у віршах «До Шевченка (Сповідь перед поетом)», «На спомин Т. Г. Шевченка», «Хай тепера рида в мене кобза сумна...», «Ой знущались з мого слова...». Митець у М. Старицького — «найвищий судія» довколишнього світу, совість народу.
Справжніми ліричними перлинами стали поезії Старицького «Ждання», «На озері», «Виклик» («Ніч яка, господи! Місячна, зоряна...»). Ці поезії, що відповідають духові української народної пісні, перейняті щирим почуттям єднання людини з природою. На розгорнутому контрасті (розкішне життя природи — нужденне життя заробітчанок) побудовано вірш «Весна», який своїм образним ладом сягає у поетичний світ Т. Шевченка. Ще дужчий вплив музи Кобзаря в першій «Весні» («Світить сонце...»), де на тлі пишної природи поу дано контрастні малюнки: панські діти, що забавляються в саду, і дівчинка-жебрачка, гірко ображена паненятами. Ця буденна сценка, забарвлена щирим співчуттям автора, викликає глибокий відгук у читача. Багатозначно звучать останні рядки поезії:
Світить сонце, хоч тепла ще Певного немає... Яскравою сторінкою поетичної творчості Старицького були його переклади зі світових літератур. Власне перекладами він і починав свою літературну діяльність. Володіючи європейськими мовами, Старицький перекладав твори Q. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова,. А. Міцкевича, В. Шекспіра, Дж.-Г. Байрона, Г. Гете, Г. Гейне, В. Гюго, сербських поетів. Своїми перекладами Старицький розширював тематичні обрії, збагачував жанрово-виражальні можливості української поезії.
Надзвичайно цікавою є проза Михайла Старицького. І. Франко у «Нарисі історії української літератури» називає ім'я Старицького серед иайталановиті-шпх письменників-прозаїків Наддніпрянщини, творчість яких припадає на кінець 60-х — 90-ті роки.
Старицький-прозаїк увійшов в літературу насамперед як автор історичних романів та повістей, у яких натхненно оспівано героїчну боротьбу українського народу за волю і незалежність. Усі вони, за винятком повісті «Облога Буші», написані російською мовою. Найбільша серед них історична трилогія «Богдан Хмельницький».
Цій же темі, а також гайдамацькому руху під керівництвом Залізняка і Ґонти, присвячено й такі епічні полотна Старицького, як романи «Руїна» і «Останні орли», «Гайдамаки» та повість «Облога Буші». В романі «Розбійник КармелюК'4 на широкому соціально-політичному тлі епохи письменник відобразив численні антикріпосницькі виступи на Поділлі в першій половині XIX століття під проводом Устима Кармелюка.
У гостросюжетних повістях «Червоний диявол» і «Перші коршуни» письменник звертається до такої малодослідженої, художньо майже зовсім неопрацьо-ваноїтеми, якжиття Києва у XVI — XVII століттях. Історичні романи й повісті М. Старицького позначені широтою охоплення соціально-економічних умов життя, глибиною проникнення в суть історичних і політичних подій, психологізмом, динамічним, гострим сюжетом, точністю побутових, етнографічних реалій,
Велика розмаїта мистецька спадщина Михайла Старицького бентежить й досі, зберігаючи не лише історико-пізнавальну цінність, а й виховну та естетичну.