- •1.Властивості матеріалів
- •2. Поліморфні форми заліза та вуглецю їх властивості
- •3. Класифікація і маркування вуглецевих конструкційних сталей
- •4.Класифікація і маркування легованих сталей
- •5.Інструментальні сталі їх маркування та використання
- •6.Маркування чавнів
- •7.Види термічного обробітку її суть та призначення
- •8.Відпал сталі
- •9.Відпуск сталей
- •10.Гартувння сталей
- •11.Опишіть гартвочні структури
- •12.Основні теорії термообробки сталей і чавунів , перлітно-аустенітні перетворення в основі термічної обробки сталей лежать перетворення, що відбуваються в них при нагріванні й охолодженні.
- •13.Вплив вуглецю на мікроструктуру та властивості сталей
- •14.Мікроструктура та властивості сірого чавуну
- •15.Мікроструктура та властивості сталей
- •16.Фазовий склад вуглецю
- •17. Металокерамічні тверді сплави
- •18Питання
- •22 Питання
- •24Питання
- •31.Суть ливарного виробництва
- •32.У разових глиняних формах
- •33.Лиття в оболонкових формах
- •34.Литя з використанням плавких моделей
- •35.Лиття вметалеві форми
- •37.Обробка тиском
- •39.Покатування труб
- •40.Волочіння
- •41.Пресування і кування
- •42.Штампування
- •43.Суть процесу зварювання
- •44.Ручне і автоматичне дугове зварювання. Оладнання . Електроди
- •45.Вольт-амперна характеристика зварювальної дуги
- •46. Зварювальний трансформатор. Вольт-амперна х-ка
- •47. Вибір режиму ручного електродугового зварювання
- •48. Техніка і способи газового зварювання. Режими зварювання
- •49. Будова і склад ацетиленового полум’я. Види полум’я
- •50. Основні поняття обробки металів різанням, їх визначення
- •51. Робочі, установчі та допоміжні рухи
- •52. Формула швидкості при різанні. Як зміниться швидкість зі зміною подачі, глибини різання, стійкості, властивостей матеріалів
- •53. Основні методи обробки різанням
- •54. Токарні різці. Основна частина і геометричні параметри
- •55. Спіральні свердла. Основні частини і геометричні параметри
- •56. Фрези. Типи і їх призначення
- •57. Вплив геометричних параметрів різця не геометрію різання
- •58. Елементи режиму різання. Схема обробки при точінні
- •59. Процес стружкоутворення. Види стружки
- •60. Сили різання при точінні
- •61. Теплові явища при точінні
- •62. Спрацювання та стійкість різального інструмента
- •63.Матеріал для виготовлення токарних різців
- •64.Класифікація металорізальних верстатів
- •65.Назвіть основні типи передач що використовуються у металорізальних верстатах і запишіть їх передаточне відношення
- •66.Напишіть рівняння кінематичного балансу і поясніть його призначення
- •67. Основні частини токарно-гвинторізного верстата їх призначення
- •69.Пристрої для закріплення заготовок на токарних верстатах
- •70. Основні роботи що виконуються на токарних верстатах
- •72.Визначення основного технологічного часу при точінні
- •73.Обробка деталей на свердлильному верстаті.Типи свердл , зенкерів та розверток
- •74.Пристрої для закріплення заготовок на свердлильном і розточувальному верстаті
- •75.Відкриті та закриті штампи
- •76.Основні характеристики процесу фрезерування
- •77.Основні елементи режиму різання при фрезеруванні
- •78.Основні роботи шо виконуються на фрезерних верстатах
- •79.Пристрої для закріплення заготовок на фрезерному верстаті
- •80.Основні частини фрезерного верстата
- •84.Опишіть основні методи зубонарізування
- •85.Фрезерування зубів методом копіювання
- •87.Методом обкочування на зубодовбаьному
- •88.Основні роботи шо виконуються на шліфувальних верстатах
- •89.Схеми круглового і плоского шліфування
- •90.Чистові методи обробки
7.Види термічного обробітку її суть та призначення
Залежно від режимів нагрівання й охолодження термічну обробку поділяють на відпалювання, нормалізацію, гартування й відпускання.1.Відпалювання-це операція, при якій сталь нагрівають вище критичних точок, витримують при ційтемпературі і потім повільно (звичайно разом з піччю) охолоджують. Розрізняють дифузійне, повне і неповне відпалювання2.Нормалізація полягає у нагріванні сталі на 30...50 °С вище від то- чок Ас3 або Acnv витримуванні при цій температурі й наступному охолодженні на даному інтервалі температур воно не забезпечує критичної швидкості охолодження вуглецевих конструкційних сталей і не дає змоги переохолодити аустеніт до температури мартенситного перетворення, тому після гартування в маслі ці сталі мають не мартенситну, а трооститно-мартенситну структуру. Залежно від складу сталі, форми і розмірів виробів, що гартуються, застосовують різні способи гартування.Гартування в одному середовищі виконують зануренням виробу, що гартується, в охолоджувальне середовище (воду, масло), де він і залишається до повного остигання. Завдяки своїй простоті цей вид гартування найбільш застосовуваний. Проте він має істотний недолік, оскільки супроводжується виникненням у виробі, що гартується, великих внутрішніх напружень. Відпускання застосовують з метою зменшення внутрішніх напружень і твердості, а також для підвищення ударної в'язкості загартованих виробів. Воно полягає в нагріванні виробів до температур, нижчих за точку АСу Швидкість охолодження після відпускання для більшості сталей не має особливого значення. Розрізняють низьке, середнє і високе відпускання
8.Відпал сталі
1.Відпалювання - це операція, при якій сталь нагрівають вище критичних точок, витримують при цій температурі і потім повільно (звичайно разом з піччю) охолоджують. Розрізняють дифузійне, повне і неповне відпалювання (Дифузійному відпалюванню піддають великі зливки і виливки з метою підвищення їх хімічної однорідності, або гомогенності.
Повне відпалювання відбувається при температурі, вищій від точки Ас-3 лише на ЗО...50 °С. При повному відпалюванні зменшується твердість і підвищується пластичність сталі. Повному відпалюванню піддають доевтек-тоїдні та евтектоїдні сталі. евтектоїдні сталі.
При неповному відпалюванні сталь нагрівають до температур, вищих за точку Acv але нижчих від точок АСъ або АСт. При цих температурах пере-кристалізовується тільки перліт, а надлишкова фаза (ферит у доевтектоїд-них і цементит у заевтектоїдних сталях) залишається без змін
9.Відпуск сталей
. Відпускання застосовують з метою зменшення внутрішніх напружень і твердості, а також для підвищення ударної в'язкості загартованих виробів. Воно полягає в нагріванні виробів до температур, нижчих за точку АСу Швидкість охолодження після відпускання для більшості сталей не має особливого значення. Розрізняють низьке, середнє і високе відпускання.
При низькому відпусканні (150...200 °С) структура мартенситу в сталі зберігається, але з нього виділяються дуже дисперсні частки карбіду заліза. Тому внутрішні напруження у виробі зменшуються, дещо підвищується в'язкість, а твердість практично не змінюється. Низькому відпусканню піддають вироби, які повинні мати високу твердість (наприклад, різальний або вимірювальний інструмент).
Середнє відпускання (350...450 °С) супроводжується більш істотними змінами в структурі і властивостях сталі: мартенсит перетворюється на троостит, тому твердість сталі зменшується приблизно до 400 НВ, а в'язкість значно підвищується. Середньому відпусканню піддають інструменти і деталі машин, що працюють при помірних ударних навантаженнях (штампи, пружини, ресори).
Високе відпускання (450...650 °С) веде до утворення сорбітної структури, а це забезпечує повне усунення внутрішніх напружень і найкраще співвідношення міцності і в'язкості сталі при достатній її твердості. Високому відпусканню піддають деталі машин.