73. Компетенцією яких органів в Україні є відмивання грошей?

Базовим Законом визначено структуру системи протидії відмиванню грошей в Україні, яка є дворівневою і складається: із державного рівня та первинного.

Суб’єктами держaвного Фінансового Моніторингу є:

-     центральні органи виконавчої влади та Національний банк України;

-     спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань ФМ – Державний комітет фінансового моніторингу (далі – ДКФМ).

Суб’єктами первинного ФМ є:

-     банки, страхові та інші фінансові установи;

-     платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрінгові та клірингові фінансові установи;

-     товарні, фондові та інші біржі;

-     професійні учасники цінних паперів;

-     інститути спільного інвестування;

-     гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;

-     підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

-     підприємства і об’єднання зв’язку, інші не кредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;

-     інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції

Суб’єкти державного ФМ: НБУ, Державна комісія з ЦП та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, здійснюють функції нагляду та контролю за відповідними суб’єктами первинного ФМ. Суб’єкти первинного ФМ контролюють безпосередньо операції клієнтів і повідомляють про операції, які підозрюються у легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

74. Охарактеризуйте процес відмивання грошей через законний бізнес.

Відмивання грошей – досить складний процес: доходи, отримані злочинним шляхом, проводяться через фінансову систему з метою приховання їхнього нелегального походження і надання їм виду законно отриманих.

Розміщення – це фізичне розміщення наявних коштів у фінансові інструменти, а також розміщення коштів, територіально віддалене від місць їхнього походження.

▪ у традиційних фінансових установах;

▪ у нетрадиційних фінансових установах;

▪ через установи нефінансового сектора;

Установи, пов'язані з індустрією розваг;Роздрібна торгівля;Підприємства сфери послуг; Інші підприємства

Вразливим для використання цих закладів з метою відмивання грошей є притаманні цьому бізнесу розрахунки готівкою.

▪ за межами країни.

Наступною – другою стадією відмивання брудних коштів – є шарування – відокремлення незаконних доходів від їхніх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду цих доходів.

Третя стадія процесу відмивання брудних коштів – інтеграція. Інтеграція – надання видимості легальності злочинно отриманим фінансовим коштам.

На стадії інтеграції відмиті гроші вносяться в банківську систему під виглядом законно зароблених доходів. На цій фазі гроші знаходять легальне джерело походження та інвестуються в легальну економіку.

75. Як відмивають гроші через купівлю продаж нерухомості?

Використання фіктивних угод з нерухомим майном

Суть схеми

Кошти нелегального походження набувають законного вигляду розрахунків по угодах з нерухомим майном.

Відмивання коштів злочинного походження відбувається шляхом здійснення фіктивного продажу об'єктів нерухомого майна.

Маніпулювання ринковою ціною об’єкту нерухомості може включати як недооцінку, так і переоцінку, що супроводжує угоди купівлі/продажу.

Суть схеми відмивання коштів з використанням спекулятивних операцій при торгівлі нерухомістю полягає у наступному. 

Посередник на кошти, одержані злочинним шляхом, купує за низькою ціною об’єкт, а потім перепродає його зловмиснику за значно вищою ціною. Тобто, завдяки штучному завищенню вартості нерухомості, посередник отримує не тільки прибуток, але й легалізує злочинні кошти.

Відмінною ознакою такої схеми може бути циклічний перепродаж об’єктів, а також участь «транзитних», фіктивних фірм. При цьому може використовуватись фальсифікація оціночної документації на нерухомість, договорів купівлі-продажу.

Купівля дорогої власності за готівкові кошти або за допомогою чеків і безготівкових переказів – це один із шляхів, коли великі суми коштів можуть бути інтегровані у фінансову систему.

76. Назвіть способи нелегального переміщення грошових коштів через кордон.

Переказ грошей, одержаних злочинним шляхом, за кордон – здійснюється шляхом різноманітних фінансових угод з використанням таких інструментів, як телеграфні та інші швидкі перекази, чеки, акредитиви, векселі тощо.

Для цього використовуються, зокрема, описані нижче методи.

Використання “колективних” рахунків. За даними країн – членів GAFI цим методом часто користуються групи злочинців – вихідців з країн Африки та Азії. Емігранти вносять численні дрібні суми на один рахунок, кошти з якого згодом переказуються за кордон. Часто на іноземний рахунок надходять кошти з кількох рахунків, на перший погляд жодним чином один з одним не пов’язаних у країні їх походження.

Використання транзитних рахунків, тобто у першу чергу вкладів до запитання, відкритих в американських фінансових установах іноземними банками або компаніями. Іноземний банк переводить усі вклади та чеки своєї клієнтури (зазвичай індивідуальних вкладників або підприємств, розташованих за межами країни) на один рахунок, який відкриває у місцевому банку. Іноземні клієнти мають право розпорядження цим американським рахунком і можуть здійснювати нормальні міжнародні банківські операції. Численні банки, які пропонують цей тип рахунків, не перевіряють особи деяких своїх клієнтів і не надають інформацію про них, що могло б запобігти відмиванню кримінальних капіталів.

Механізм гарантії позики також є методом, що використовується у деяких країнах для контрабанди готівки. Відповідно до цього методу кошти, одержані від незаконної діяльності, переводяться в іншу країну, а потім використовуються в якості забезпечення або гарантії за банківською позикою, яка переказується у країну походження “брудних” грошей. Цей метод не тільки надає відмитим коштам вигляд дійсної позики, але й часто супроводжується наданням податкових пільг.

77.Яка відповідальність передбачення в України за відмивання грошей.

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від 8 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі (за винятком діянь, передбачених статтями 207, 212 і 212-1 Кримінального кодексу України), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи. 2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. { Стаття 209 в редакції Закону N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003 - набуває чинності 11.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010 }

78. Назвіть відомі вам засоби міжнародної боротьби з відмиванням грошей.

З огляду на актуальність проблем, пов'язаних із відмиванням злочинно набутих коштів у Парижі у 1989 році було створено Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом (FATF). Ця Група існує й до цього часу і її діяльність у сучасних умовах спрямована на виконання таких завдань:

· поширення інформації про заходи у сфері боротьби з відмиванням грошей на всіх континентах і у всіх регіонах світу;

· здійснення моніторингу реалізації рекомендацій у країнах - членах FATF;

· огляд тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідних контрзаходів (проведення “типологічних досліджень” з метою виявлення нових схем відмивання коштів) тощо.

Рекомендації FATF як один з базових документів, яким керуються країни та фінансові установи всього світу передбачають необхідність:

· визначення країнами переліку та ознак операцій, пов'язаних з легалізацією отриманих злочинним шляхом коштів

· запровадження правил ідентифікації клієнтів та моніторингу інформації;

·створення в країнах уповноважених органів, відповідальних за боротьбу з легалізацією “брудних” коштів;

· тісної співпраці фінансових установ з компетентними органами з питань протидії відмиванню коштів тощо.

У практичній реалізації положень Конвенції ООН та Конвенції Ради Європи у боротьбі з міжнародною фінансовою злочинністю і відмиванням грошей найактивнішу роль відіграють відповідні підрозділи ООН, до яких належать такі:

• СІСР — Центр із боротьби з міжнародною злочинністю. Це підрозділ ООН, заснований у 1997 р. і відповідальний за боротьбу зі злочинністю та її запобіганням, атакожза реформу карного права. Особливу увагу Центр приділяє боротьбі з транснаціональною злочинністю, корупцією і незаконним поширенням наркотиків, а також допомозі різним країнам у ратифікації Конвенції стосовно протидії міжнародній злочинності.

• ODCCP — Офіс із контролю над наркотиками і запобігання злочинам. Це також підрозділ ООН, центральний офіс якого розташований у Відні. Його основні завдання випливають із назви — це боротьба з нелегальним поширенням наркотиків і з організованою злочинністю, а також із відмиванням грошей, отриманих від цих злочинів. Через цей підрозділ ООН допомагає країнам-членам вводити в себе законодавство проти відмивання грошей, а також розвивати і підтримувати структури, які борються з ним. За допомогою різних програм ODCCP відслідковує й аналізує проблеми, пов'язані з відмиванням грошей, а також є посередником між ООН та іншими міжнародними організаціями.

• CJIN — Інформаційна мережа з питань злочинності та законності, яка забезпечує важливу базу даних із посиланням на адреси сайтів Інтернету, пов'язаних з кримінальним законодавством. Також є підрозділом ООН.

Крім ООН та її дочірніх організацій, у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і відмиванням грошей активну участь беруть спеціальні служби, які доповнюють і підтримують діяльність слідчих органів і правосуддя у всіх країнах світу. Це, насамперед, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), а також Всесвітня митна організація.

До цих міжнародних організацій також варто віднести:

• FOPAC — підрозділ Генерального секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом;

• FINСEN — Відділ з боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, створений у 1990 р. для вивчення, аналізу і поширення інформації про фінансові злочини, особливо інформації щодо відмивання грошей, отриманих від поширення наркотиків.

79. Охарактеризуйте способи забезпечення економічної безпеки особи.

Фактори, безпосереднього впливу на економічну безпеку окремих громадян:

1) Політичні фактори:

• руйнування командно-адміністративної системи;

• розширення міжнародного співробітництва;

• зміну геополітичної обстановки;

2) Соціально-економічні фактори:

• зниження життєвого рівня населення;

• зростання безробіття;

• майнова поляризація в суспільстві;

• ескалація алкоголізму, наркоманії, проституції;

• зростання депопуляції населення;

3) Духовні фактори:

• виникнення нових засобів впливу на свідомість;

• ослаблення найважливіших соціокультурних інститутів держави - науки, освіти, культури.

Необхідними і достатніми умовами забезпечення економічної безпеки особистості є наступні:

• задоволення потреб самозбереження, само відтворення і саморозвитку людини;

• своєчасне прогнозування та ідентифікація переходу байдужого елемента середовища в розряд потенційної небезпеки, а потенційної небезпеки - в актуальну загрозу;

• захист людини від загроз різних типів.

Нарешті виділимо наступні критерії економічної безпеки особистості:

• критерій задоволеності особистості якістю життя і впевненість у майбутньому;

• критерій стійкості особистості до інформаційних, економічним і політичним впливам;

• критерій захисту базових цінностей та інтересів, джерел духовного і матеріального добробуту особистості;

• критерій задоволеності особи станом власної економічної безпеки.

80. Надайте характеристику відомих вам способів забезпечення економічної безпеки підприємства.

1. забезпечення інформаційної безпеки (захист комп'ютерних мереж, забезпечення безпеки електронних архівів, обмеження доступу до службової та комерційної інформації та ін)

2. забезпечення економічної безпеки (захист місць зберігання матеріальних цінностей, чіткий контроль за витрачанням коштів організації, ретельний підбір і перевірка персоналу фірми, використання передових охоронних систем і засобів забезпечення безпеки та ін)

3. забезпечення пожежної безпеки (наявність технічних засобів пожежогасіння, визначення спеціальних місць для куріння та правил поводження з вогнем на території підприємства, протипожежна обробка пожежонебезпечних приміщень, інструктажі з пожежної безпеки персоналу організації та інші)

4. забезпечення екологічної безпеки (радіаційна безпека та хімічна безпека виробництва, наявність водоочисних споруд, раціональне природокористування, наявність очисних екологічних систем на виробництві та ін)

5. охорона праці (проведення інструктажів з охорони праці, суворе дотримання норм і правил ВІД, використання передових систем охорони праці, раціональна організація робочого простору та ін)

6. забезпечення технічної безпеки (регулярне проведення технічних оглядів та регламенту обладнання, постійне підтримання технічних засобів в справному стані та ін)