- •Лекції з дисципліни «управління інноваційно-инвестиційною діяльністю»
- •1. Концепція інноваційного менеджменту
- •1.1. Основні поняття із області інноваційної діяльності
- •1.2. Визначення і функції інноваційного менеджменту
- •1.3. Структура інноваційного процесу
- •1.4. Організація науково-дослідних і досвідно-конструкторських робіт
- •1.5. Принципи інноваційного процесу
- •1.6. Фактори успішності і невдач нововведень
- •1.7. Життєвий цикл інновацій
- •1.8. Інноваційна інфраструктура
- •1.9. Еволюція технологічних укладів
- •2. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •2.1. Конкурентоспроможність країни і інноваційна діяльність
- •2.2. Роль держави у створенні механізму регулювання інноваційною діяльністю
- •2.3. Державна інноваційна політика
- •2.4. Методи реалізації інноваційної політики
- •3. Організація як суб’єкт реалізації нововведень
- •3.1. Взаємодія організації і нововведень
- •3.2. Інноваційні стратегії в організації
- •3.3. Патентно-ліцензійна діяльність організації
- •3.4. Структури науково-дослідних і проектних організацій
- •Список використаної літератури
- •4. Теоретичні основи інвестиційного менеджменту
- •4.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності
- •4.2. Класифікація інвестицій та інвесторів
- •4.3. Державне регулювання інвестиційної діяльності
- •Пряме управління державними інвестиціями
- •Не пряме державне регулювання інвестиційної діяльності
- •4.4. Сутність та принципи інвестиційного менеджменту
- •4.5. Мета інвестиційного менеджменту
- •Агентські відносини
- •4.6. Завдання інвестиційного менеджменту
- •4.7. Функції інвестиційного менеджменту
- •5. Інвестиційна стратегія підприємства
- •5.1. Сутність інвестиційної стратегії підприємства
- •5.2. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства
- •5.3. Види інвестиційних стратегій підприємства
- •6. Оцінка вартості грошей у часі
- •6.1. Поняття грошового потоку
- •6.2. Функція «складний відсоток»
- •6.3. Функція «дисконтування»
- •7. Реальні інвестиції підприємства
- •7.1. Особливості здійснення реальних інвестицій
- •7.2. Форми здійснення реальних інвестицій
- •7.3. Управління інвестиційними проектами
- •7.4. Форми виходу проекту з інвестиційної програми підприємства
- •Список використаної літератури
- •Додаток
- •1. Функція «складний відсоток». Значення коефіцієнтів компаундування для різних відсоткових ставок I та числа періодів нарахування відсотків n
- •Контрольні питання
- •1. Управління інноваційною діяльністю
- •2. Управління інвестиційною діяльністю
2.3. Державна інноваційна політика
Під інноваційною політикою треба розуміти комплекс принципів і взаємопідтримуючих економічних, правових, організаційних і соціальних методів планування, стимулювання, регулювання і контролю процесів інноваційної діяльності у науково-технічній і виробничій сферах. Основним завданням державних органів є визначення мети інноваційної політики, основних принципів її здійснення, а також методів реалізації відповідних заходів.
Метою інноваційної політики провідних країн світу є створення сприятливих умов для розвитку науки і техніки, підвищення інноваційної активності, що забезпечує конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку, обороноздатність країни, покращує екологічну ситуацію, а також сприяє розвитку венчурного довгострокового бізнесу. Виходячи з цієї мети, держава визначає пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності і обирає основні шляхи підтримки підприємств, які працюють над виконанням державних інноваційних програм.
Пріоритетні напрями - це тематичні сфери науки і техніки, які мають першочергове значення для досягнення перспективних і поточних цілей соціально-економічного розвитку. Вони формуються під впливом національно-економічних, політичних, екологічних та інших факторів. У залежності від масштабу відрізняють глобальні (загальносвітові), міжнародні (система країн) і національні (окремі країни) пріоритети розвитку науки і техніки.
Пріоритетні напрями деталізуються у переліку критичних технологій, які мають міжгалузевий характер, при цьому враховується їх вплив на конкурентоспроможність продукції, якість життя, покращення екологічної ситуації.
До пріоритетних технологій відносяться:
-
інформаційні технології і електроніка;
-
виробничі технології (лазерні, плазмові, робототехніка, гнучкі виробничі системи);
-
нові матеріали і хімічні продукти;
-
технології живих систем, у тому числі біотехнології;
-
транспорт;
-
енергетика, паливо;
-
екологія і раціональне природокористування;
-
нанотехнології.
Принципи інноваційної політики. Держава розробляє принципи, на основі яких буде проводитись політика в науці і інноваційній сфері, а також методи реалізації цієї політики. Ці принципи залежать від економічної системи, яка склалася в країні, механізмів регулювання економічних відносин, соціального розвитку країни.
До основних принципів інноваційної політики відносяться:
-
пріоритет інновацій над традиційним виробництвом;
-
свобода наукової і науково-технічної творчості;
-
правова охорона і патентний захист інтелектуальної власності;
-
інтеграція наукової, науково-технічної діяльності просвіти;
-
підтримка конкуренції в сфері науки і техніки, інноваційної діяльності;
-
концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах науково-дослідних і досвідно-конструкторських робіт;
-
створення загальногосподарського інноваційного клімату;
-
використання особливих пільг при впровадженні нових видів обладнання, сировини, матеріалів, енергії;
-
розвиток відсталих районів;
-
підготовка та перепідготовка кадрів;
-
сприяння міжнародному науковому співробітництву;
-
економічність інноваційних процесів.
У 1991 р. Верховна Рада України затвердила Закон «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності». Цим законом визначені сутність, цілі, напрями і основні принципи державної науково-технічної політики, охарактеризовані основні риси організаційної структури державного управління науково-технічною діяльністю, дано характеристику формам і методам державного впливу на розвиток науково-технічної сфери.
У 1999 р. Верховна Рада України затвердила постанову «Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку України». У цьому документі до головних пріоритетів державної політики України віднесені:
-
у сфері наукового розвитку: фундаментальна наука, прикладні дослідження і технологій, в яких Україна має значний потенціал; вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів; наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я людини і екологічної безпеки; система інформаційного і матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності;
-
у сфері технологічного розвитку: дослідження і створення умов для високопродуктивної роботи; забезпечення медичних установ медичною технікою і лікарняними препаратами; розробка ресурсо- та енергозберігаючих технологій і т.д.;
-
у сфері виробництва: формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню і функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів і т.д.).
Пріоритетними напрямами інноваційного оновлення в Україні вважаються літакобудування, ракетно-космічна галузь, суднобудування, машинобудування.
Погіршення економічної ситуації в країні не дало можливості забезпечити відповідне фінансування наукових досліджень і реалізацію пріоритетних напрямів. Більш того, протягом 1990-1999 рр. кількість розробок зі створення нових видів техніки і технологій в Україні зменшилася у 3,2 рази. Бюджетне фінансування інноваційної сфери за останні роки складало біля 0,44%.
Для України поки що характерна відсутність інновацій, незначна кількість інноваційної продукції принципової новизни, низька інноваційна діяльність підприємств.