41. Сутність та функції податків. Принципи оподаткування. Класифікація податків.

Податки – це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. Основними функціями податків вважають 1) фіскальну – полягає в збиранні грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів держави та 2) регулюючу – полягає в здійсненні впливу на відтворення ( стимулювати або стримувати його темпи, збільшувати або зменшувати накопичення капіталу та платоспроможний попит населення) та сприянні рішенню соціальних задач ( захист осіб з низьким рівнем доходів, здійснення ефективної демографічної політики тощо). Оскільки регулююча функція податків націлена на економічні і соціальні процеси, то її можна розділити на економічну, стимулюючу, соціальну, що дозволить більш детально проаналізувати виділені аспекти. Принципи оподаткування вперше були сформульовані А.Смітом в праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.) і які можна звести до чотирьох понять: всезагальність, справедливість, визначеність, зручність. За сучасних умов основні з них формулюються таким чином:

1.оподаткування не повинно бути надмірним. Якщо цей принцип не буде витримуватися, то почне відбуватися звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва як результат невигідності підприємницької діяльності, або приховування доходів від оподаткування. Зв’язок між податковими ставками і податковими надходженнями в бюджет в певній мірі відбиває крива Лаффера (див. рис. 9):2.один доход не повинен оподатковуватися більше одного разу, тобто треба запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню;3.податкова система має бути гнучкою, адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов;4.податкова система повинна відповідати критерію фіскальної достатності для задоволення розумних потреб держави;5.податкова система не повинна залишати сумніву щодо неминучості сплати податку та інші.Прямі податки встановлюються щодо платників; це податки на їх доходи та майно. Їхній розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягарю, при якому більше платять ті члени суспільства, які мають більш високі доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважають справедливим.Непрямі податки – це податки на споживання, тобто на товари та послуги. До них відносяться акцизи, мита, тощо. Оскільки непрямі податки включаються в ціни товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника не залежить від його доходів. Їх основний недолік, за який вони постійно попадають під критику економістів, - регресивний характер, або зворотна залежність від платоспроможності споживачів.Податкова система України почала створюватися в 1991 р. і до теперішнього часу знаходиться в стадії формування та постійного реформування. Нестабільність податкового законодавства ускладнює і практичну підприємницьку діяльність, і функціонування податкових служб, і вивчення студентами існуючої системи оподаткування. Завершення процесів реформування та удосконалення податкової системи з урахуванням досвіду провідних ринкових держав дозволять досягти стабільності у взаємовідносинах держави та суб’єктів підприємницької діяльності, будуть сприяти закріпленню позитивних тенденцій у розвитку економіки України.