- •Розвиток політичної думки в Україні
- •2.Політична думка України 60-80-х років XX ст
- •Діяльність гельсінської спілки
- •1.1. Політична думка Київської Русі
- •1.2. Українська політична думка від періоду феодальної роздробленості та
- •1.4. Українська політична думка першої половини XX ст.
- •2.Політична думка України 60-80-х років XX ст
- •1.2 Концептуальні погляди дисидентів
- •3. Діяльність гельсінськлї спілки
- •2.1 Створення та діяльність Української Гельсінської спілки
- •2.2 Значення суспільно-політичних ідей та діяльності українських дисидентів
Міністерство науки та освіти, молоді та спорту
Національний дніпропетровський університет ім. О. Гончара
Факультет біології, екології та медицини
Кафедра мікробіології та вірусології
РЕФЕРАТ
на тему:
“Українська політична думка ”
Виконала: ст.гр. ББ-08-5Б
Карпенко М.М
Дніпропетровськ 2012
ПЛАН
Вступ
Розвиток політичної думки в Україні
1.1. Політична думка Київської Русі
1.2. Українська політична думка від періоду феодальної роздробленості та
козацько-гетьманської доби
1.3. Українська політична думка ХІХ століття
1.4. Українська політична думка ХХ століття
2.Політична думка України 60-80-х років XX ст
2.1.Розвиток дисиженства в Україні
2.2 Концептуальні погляди дисидентів
Діяльність гельсінської спілки
3.1 Створення та діяльність Української Гельсінської спілки
3.2 Значення суспільно-політичних ідей та діяльності українських дисидентів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Зародження й розвиток української політичної думки є невід'ємною частиною національної інтелектуальної скарбниці. З'ясування передумов цього феномена, аналіз провідних ідей, сформульованих визначними українськими мислителями на стадії еволюції національної суспільно-політичної, морально-етичної традиції у період із Х до початку XX ст., має велике значення для з'ясування поступу національної духовної культури, процесу формування сучасних державотворчих орієнтацій.
Хоча Україна заявила про себе на міжнародній арені як про демократичну республіку, все ж докорінних змін після розпаду СРСР не відбулося. У свідомості багатьох українців залишаються амбівалентні бажання. З одного боку, ми всі хочемо збудувати демократичну державу. А з іншого боку, українці так звикли до патерналізму та конформізму, що вже не здатні сприймати зміни, що ведуть до індивідуалізації особи.
Сьогодні в повсякденному житті ми часто стикаємося з порушеннями прав людини, з ігноруванням законів та не виконанням обов’язків – все це є наслідком радянського стримування людського творчого потенціалу, нав’язування стандартів життя, утиск вільного розвитку мови та культури. Отже, щоб боротися за права людини, щоб боротися за демократичну, правову й дійсно незалежну Україну, необхідно вивчати корені сучасних проблем, а також досвід боротьби попередніх поколінь. Саме тому дослідження проблем дисидентського руху та Української Гельсінської спілки в Україні є дуже актуальними сьогодні.
Дана тема в науці розроблена достатньо. Так, О. Бажан [1] розглядає проблему визначення поняття «дисидентство», Ю. Зайцев [5] та Є. Захаров [7] приділили увагу проблемі розвитку дисидентського руху, В. Янко [19] аналізує прояви ідей соціальної та національної справедливості в українському дисидентському русі, В. Лісовий [12] і А. Русначенко [16] розглядають різноманітність напрямків опозиційного руху, Ю. Курносов [9] та Ю. Литвин [11] торкаються проблем діяльності Української Гельсінської спілки. Тим не менш, багато аспектів українського національно-патріотичного руху в УРСР від 1960-х – до кінця 1980-х років, стратегічною метою якого була боротьба за державну незалежність, досі є або нез’ясованими, або недостатньо вивченими, що робить цю наукову роботу актуальною і важливою.
Об’єктом дослідження є українська політична думка 60-80х років XX ст.Метою дослідження є вивчення основних суспільно-політичних ідей представників даного періоду та з’ясування їх значення для подальшого розвитку політичної думки України.