32

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ

Затверджено кафедрою

«_____» серпня 2004 р

завідуючий кафедри

д.п.н. професор Радул В.В.

______________________

ПРОГРАМА КУРСУ

«МЕТОДОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

Факультет: МАГІСТРАТУРА

Курс: 6

Семестр: 11 – 12

Викладач: д.п.н.. професор Кушнір Василь Андрійович

Кількість годин за

навчальним планом

на весь курс:

лекційних 26 год.

семінарських 20 год.

самостійна робота 54 год.

разом 108 год.

Екзамен: 2 год.

Програма спецкурсу

«МЕТОДОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

1. Анотація дисципліни.

Професійна підготовка як якість особистості і як процес містить у собі цілий ряд підструктур, вимірів та їх рівнів. Професійна підготовка як складне недиз’юнктивне, гетерогенне, гіпертекстуальне утворення уможливлює розгляд і дослідження його в різних системах (вимірах). Ми розглянемо ще одну таку систему, яка характеризує структуру та зміст поняття «професійна підготовка педагога». У такій системі виокремлюємо такі аспекти (складники, підструктури) професійної підготовки педагога: предметна, методична, методологічна й практична підготовки..

До предметної належить підготовка з фаху (математика, фізика, мова, література, історія і т.д.), із психолого-педагогічних дисциплін ( загальна психологія, вікова психологія, педагогіка, історія педагогіки, елементи педагогічної майстерності та ін.). Предметна підготовка розпочинається у стінах педагогічних навчальних закладів і триває протягом усього життя педагога як самоосвіта та підвищення кваліфікації через систему інститутів післядипломної освіти. Причинами останнього є такі: 1) відповідні науки, особливо психолого-педагогічні та педагогічна практика, розвиваються досить швидкими темпами, що позначається на змісті шкільних та інститутських навчальних програм, методичній літературі, змісті всієї освіти; 2) педагог як суб’єкт діяльності, як творча особистість постійно розвивається у навчанні («зона ближнього розвитку» за Л.С.Виготським [Выготский Л.С. 1991]). Знання з фахового предмета та психолого-педагогічних дисциплін як система мають різну природу структури – від диз’юнктивної множини («мішок картоплі») до недиз’юнктивної множинності (різноманіття), про що йшлося раніше. Між цими крайніми полюсами міститься цілий спектр значень. Інакше кажучи, недиз’юнктивність цих знань має різний ступінь сформованості, що дає змогу виділяти різні рівні такої сформованості, наприклад: об’єктний, суб’єктний, діалогічний. Зрозуміло, що йтиметься не про знання як безособистісне поняття, а про знання, уміння, навички, здібності як якість особистості педагога. Отже, предметні знання, уміння, навички, здібності є тільки вираженням, змістом певного аспекту становлення і розвитку особистості педагога, її певною підструктурою. Предметну підготовку можна назвати початком спрямованості особистості людини на практичну професійну діяльність.

Методична підготовка в структурі професійної підготовки педагога є вищим (порівняно з предметним) рівнем спрямованості особистості педагога на практичну професійну діяльність. Методична підготовка пов’язана з логічними схемами уроку та виховного заходу, логічними зв’язками між уроками й усього навчального та виховного процесу згідно з навчальними планами та програмами, що створює методично-логічну основу процесів навчання та виховання як системи. Методична підготовка передбачає знання методів навчання та виховання, структур уроків і виховних заходів, форм та засобів впливів на учнів, урахування вікових особливостей, особливостей характерів.

Методична підготовка педагогів розпочинається із об’єктного рівня, на якому студенти педагогічних навчальних закладів під час лекцій, практичних і лабораторних занять здобувають знання, уміння, навички як початкові здібності (знання), необхідні для педагогічної діяльності у вигляді диз’юнктивної множини та початку створення недиз’юнктивних зв’язків між розрізненими здібностями, формування нових більш складних здібностей.

Методична підготовка суб’єктного рівня починає формуватися під час перших педагогічних практик та початкової самостійної роботи педагога в школі й пов’язана з його активністю, яка виявляється в аналізі та відборі методів, методик, засобів, форм практичної педагогічної діяльності. Формуються аналітичні та конструктивні здібності педагога. Педагог поступово переходить від копіювання логічних схем у педагогічному процесі до конструювання своєї на основі особистих знань, досвіду, вже відомих у педагогічному процесі схем.

У процесі самостійної роботи в школі поступово здійснюється перехід педагога на діалогічний рівень методичної підготовки. Він сприймає відомі підходи, парадигми, методи (різні логіки) в педагогічному процесі, аналізує їх та конструює свої. Педагог сприймає педагогічний процес як полілогічний (допускає співіснування різних логік), у нього поступово формується критичне мислення у вигляді діалогіки, тобто здійснення педагогічного процесу з одночасним використанням різних логік на основі взаємної доповнювальності.

Методологічна підготовка є одним з найскладніших і найменш висвітлених у науковій літературі аспекті професійної підготовки педагога. Частково це пояснюється пануванням у недалекому минулому єдиної науково правильної марксистсько-ленінської методології у вигляді діалектичного та історичного матеріалізму. Однак, об’єктивною причиною надто слабкої методологічної підготовки педагога, в тому числі й у стінах педагогічних навчальних закладів, є складність проблеми, її неоднозначне тлумачення, складність змісту поняття, складність самого процесу такої підготовки. Методологічна підготовка педагога тісно пов’язана з його теоретичною підготовкою, яка необхідна для успішної практичної діяльності, особливо виховної. «Для успішного розв’язування практичних виховних ситуацій саме й вимагається високий рівень теоретичних знань, теоретичного мислення і значний багаж загальної культури» [Профессиональная 1982: 135]. Однак, теоретична підготовка не збігається з методологічною. До теоретичної підготовки можна віднести, наприклад, знання випускником вищого навчального педагогічного закладу фахового предмета, загальної психології і т.п., які не можна віднести безпосередньо до методологічних уявлень про педагогічний процес.

Методологічні знання є «між-» та «надпредметними». Отже методологічні знання не можуть співпадати з теоретико-предметними чи теоретико-методичними, а тим більше з практичними знаннями. Методологічні знання покликані:

1.Певним чином структурувати еклектичну суміш предметних знань, виробити в майбутнього педагога бачення педагогічного процесу, різних форм і засобів навчання й виховання, їх поцінування з поглядів різних парадигм, підходів, теорій.

2.Сформувати в майбутніх педагогів вміння теоретичного аналізу тієї «навали» науково-методичних публікацій, яка спостерігається в різних педагогічних виданнях, виробити критичне ставлення до різноплановості таких публікацій.

3.Дати майбутнім вчителям уявлення про суперечливу й парадоксальну природу педагогічного процесу й на цій основі сформувати уявлення про «можливість» і «неможливість» побудови узагальненої теорії в педагогіці, а саме: про неможливість узагальнення суперечливих теорій, які відображають парадоксальність педагогічного процесу.

4.Сформувати системно-синергетичні уявлення про педагогічний процес як нелінійний, незворотній, темпоральний, біфуркаційний, нестійкий, хаотичний. Сформувати уявлення про педагогічний процес з позиції його складності, особливостей зв’язків в ньому.

5.Показати педагогічний процес в плані суб’єктно-суб’єктних стосунків його учасників, зокрема виділити різні рівні управління, спілкування, сформованості учнівського колективу.

6.Сформувати в студентів систено-модельні уявлення про педагогічний процес на основі різних парадигм, теорій, підходів.

7.Здійснити аналіз педагогічного процесу з екзистенційно-онтологічних позицій, тобто як співіснування суб’єктів педагогічного процесу.

8.Сформувати методологічні уявлення в майбутніх педагогів з погляду єдиного й неоднорідного педагогічного світу.

9.Проаналізувати окремі праці з різних напрямків педагогіки х методологічних позицій.

10.Звернути увагу на опис педагогічного процесу різними опозиціями: лінійність–нелінійність, закономірність–хаотичність, природність–спонтанність, стійкість-нестійкість, детермінація–самодетермінація та ін.

Наведені пункти окреслюють зміст та сутність методологічної підготовки майбутнього педагога. Донести до майбутнього вчителя методологічні знання про педагогічний процес, місце в ньому вчителя, його професійну діяльність означає піднести розуміння педагогічного процесу з більш високих рівнів знань, позицій, теорій, що дозволить майбутньому педагогу бачити різні напрямки свого професійного росту та допоможе визначится в майбутній професійній діяльності.