6.Граматична форма ділових паперів.

При складанні док-в виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, але й у доборі відповідної граматичної форми. Виникають сумніви щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією: учитель – учителька.

Офіційні назви посад, професій – іменників чоловічого роду, тому в ділових паперів слід вжити саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду: старший викладач Світлана Дмитрівна.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду: старший викладач Г.І.Гаєвська відповіла на наші запитання.

У ділових паперах не вживають узгодження типу: старша інженер поїхала.

В офіційних ділових док-тах не рекомендовано називати осіб за місцем проживання та їх професією: сельчани, поштарі, вживаються: мешканці села, працівники пошти.

Іноді в ділових док-тах іменники, що означають речовину, набувають форм множини: можна придбати сухі вина, мінеральні води.

В давальному відмінку іменники чол. роду у діловому мовленні мають переважно закінчення –у: ректору, а не ректорові. Закінчення –ові,-еві використовуються переважно в художній літ-рі

В діловому мовленні вживаються аналітичні форми прикметників: повний, більш повний, найбільш повний

72. Стилістичні особливості офіційно-ділового стилю.

Оф. – діл. стиль, обслуговує царину ділових стосунків i спілкування на офiц. рiвнi. Він акумулює у собі ознаки книжної функціонально - стильової сфери більшою мірою, ніж iншi стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованостi, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування, виробничого процесу, ведення документації. Великий обсяг потоку док-тів між установами й організ-ціями, швидкість їх опрацювання робить неможливим вкраплення у стиль оф. – діл. спілкування індивідуально - авторських елементів. З-поміж загальних вимог до текстів оф. - ділового стилю насамперед слід виділити точність, конкретність i лаконiчнiсть викладу інформації, спричинену цим вiдсутнiсть образності, документованість (доказовість) тверджень, чітку внутрiшньотекстову структурованість, дотримання формальних вимог оформлення документів. З мовного погляду стилiстичнi ознаки оф – діл. стилю полягають у: - позбавленність емоцiйностi й образності; - використанні спеціальної термiнологiї, як цього вимагає ситуація, вживання стилю, номенклатурних назв, канцеляризмів, складноскорочених слів, абревіатур;

- застосуванні iменникiв, які називають людей за якоюсь ознакою, що вказує на вчинену людиною дію або певні відношення з іншою особою: виконавець;

- використання стійких прикметниково - іменникових (чинне законодавство) i дiєслiвно - іменникових словосполучень (скласти подяку); - застосуванні в основному простих речень, ускладнених однорядними членами (підметами, присудками, додатками). Функціонують також складносурядні та,складнопідрядні речення; - регулярному застосуванні у роли головного члена речення дiєслiв у формі теперішнього часу; В офіційно - діловому стилі залежно від конкретно сфери вжитку виділяють кілька пiдстилiв: наприклад, дипломатичний. Використовується у міждержавному спiлкуваннi, характеризується підкресленою ввiчливiстю, виробленими формами початку i кiнцiвки документа.