- •1. 56. 53. Автобіографія та резюме.
- •3. Відмінювання числівників.
- •4.60. Відмінювання, правопис прізвищ.
- •17. 18. 50. Доповідні та пояснювальні записки.
- •54. Заява.
- •14. Договір.
- •47. Оформлення сторінки.
- •55. 63. Протокол.
- •34. 69. 73. 27. Лист.
- •81. Числівн. У діловому мовленні.
- •19,36 Ділове спілкування
- •49. Підготовка до бесіди.
- •58. Правопис власних назв
- •10. Ділове спілкування.
- •12. Ділові папери, що містять комерційну таємницю.
- •20. 43. Єдина система діловодства. Основи діловодства.
- •23. Запозичені слова
- •44. Основні вимоги до мовлення. (усного ділового мовлення).
- •38. 39. 40. 41. 42. Мовленевий етикет.
- •6.Граматична форма ділових паперів.
- •72. Стилістичні особливості офіційно-ділового стилю.
- •48. Пароніми у діловому мовленні.
- •57. 74. Правила складання тексту документа.
- •64. Професійна лексика і термінологія.
- •35.Логічна послідовність документів.
- •70.71. Стилі сучасної української мови.
- •62.Прийменник по у діловому мовленні
- •7.52.Графічні скорочення у діловому мовленні. Типи абревіатур
- •37.Мова та професія
- •76.Терміни у діловому мовленні.
- •5.Вставні слова та словосполучення у діловому мовленні
- •8.Діалекти укр. Мови.
- •66. 79. Формуляр і реквізити док-тів.
- •31.Книжні та іншомовні слова у діловому мовленні
- •78.Усне та писемне мовлення.
- •66. 67. 79. Реквізити док-тів.
- •75. Телефонний етикет
- •10. Ділове спілкування
- •15.Вимоги до мови ділових паперів
- •74. Текстове оформлення документів
- •30. Клична форма та звертання
- •2.11. Ділові папери та їх види
20. 43. Єдина система діловодства. Основи діловодства.
Діловодство-це діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності. Особливості сучасного діловодства полягають, насамперед, у переведенні його на державну мову, широкому застосуванні комп’ютерних систем оброблення та документування док-тів, необхідності дотримання вимог чинних держ станд-тів у цій галузі, впровадження раціональних прийомів роботи. Дотримання стандартів із діл-ва в практичній роботі органів управління та документування сприяє встановленню чіткого організаційно-технічного порядку, викоріненню бюрократизму й тяганини. Опанування прийомів раціональної роботи з док-ми дає змогу скоротити час на її складання, опрацювання й пошук, організувати чіткий контроль за проходженням та виконанням. Зрештою, правильно підготовлений і належним чином оформлений документ-це свідчення культури виконавця.
23. Запозичені слова
Лексика кожної мови складається з власних і запозичених слів. Необхідність запозичень зумовлена тим, що з приходом нових предметів носії мови вважали доцільним використовувати ту назву, яку мав предмет в мові народу, де він був відомий. Крім того, запозичувалась велика кількість назв абстрактних понять того, що було пов’язано з особливостями розвитку нашої мови.
У суч укр. мові вжив-ся слова, засвоєні з інших мов. Вони увійшли до складу укр. мови з різних джерел: екон-ні, політ, взаємозв’язки укр. народу заходу і сходу. Запозичуючи їх, підпорядкувала своїм законом фонетики й граматики, пристосувала до правил укр. словотвору. Одні з них означають назви загальновідомих явищ і увійшли до укр. мови як активна лексика. Інші засвоєні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими мають виразні ознаки іншомовних слів: адажіо, вуаль.
В склад укр. лексики багато слів, утворених за зразками морфологічної структур слів рос мови: втілення – воплощение. Особливе місце посідають запозичення грецького походження. Вони означ: назви рослин, тварин, побутових предметів, поняття церковно-релігійного вжитку. Слова лат (мед, юр-ні терм), нім (торгівельні, виробничі терм), англ. (їжа, питва), походження належать переважно до понять науки, техніки, політ і суп відносин. Запозичені з франц (назви одягу, військові терм) зберігають наголос на останньому складі. У словниковому складі укр. мови є елементи, що прийшли через посередництво багатьох мов. Але представлені вони здебільшого одиницями й уживаються рідко (булат, тахта).
44. Основні вимоги до мовлення. (усного ділового мовлення).
Як відомо, існування людського колективу, виробництва, трудової діял-ті, творчої праці неможливе без мови. Головна складність в оволодінні усним мовленням полягає у необхідності визначати на слух, інтуїтивно доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови у кожному конкретному випадку. До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги :
1) точність у формулюванні думки , недвозначність, 2)логічність 3)стислість
4) відповідність між змістом і мовними засобами 5)відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення 6) відповідність між мовними засобами та стилем викладу 7) вживання сталих словосполучень 8) різноманітність мовних засобів 9) нешаблонність у побудові висловлювання 10) доречність
11) виразність дикції 12) відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.
Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови. Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, і ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення. Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне мовлення, що наближається до мовлення писемного.