- •1. 56. 53. Автобіографія та резюме.
- •3. Відмінювання числівників.
- •4.60. Відмінювання, правопис прізвищ.
- •17. 18. 50. Доповідні та пояснювальні записки.
- •54. Заява.
- •14. Договір.
- •47. Оформлення сторінки.
- •55. 63. Протокол.
- •34. 69. 73. 27. Лист.
- •81. Числівн. У діловому мовленні.
- •19,36 Ділове спілкування
- •49. Підготовка до бесіди.
- •58. Правопис власних назв
- •10. Ділове спілкування.
- •12. Ділові папери, що містять комерційну таємницю.
- •20. 43. Єдина система діловодства. Основи діловодства.
- •23. Запозичені слова
- •44. Основні вимоги до мовлення. (усного ділового мовлення).
- •38. 39. 40. 41. 42. Мовленевий етикет.
- •6.Граматична форма ділових паперів.
- •72. Стилістичні особливості офіційно-ділового стилю.
- •48. Пароніми у діловому мовленні.
- •57. 74. Правила складання тексту документа.
- •64. Професійна лексика і термінологія.
- •35.Логічна послідовність документів.
- •70.71. Стилі сучасної української мови.
- •62.Прийменник по у діловому мовленні
- •7.52.Графічні скорочення у діловому мовленні. Типи абревіатур
- •37.Мова та професія
- •76.Терміни у діловому мовленні.
- •5.Вставні слова та словосполучення у діловому мовленні
- •8.Діалекти укр. Мови.
- •66. 79. Формуляр і реквізити док-тів.
- •31.Книжні та іншомовні слова у діловому мовленні
- •78.Усне та писемне мовлення.
- •66. 67. 79. Реквізити док-тів.
- •75. Телефонний етикет
- •10. Ділове спілкування
- •15.Вимоги до мови ділових паперів
- •74. Текстове оформлення документів
- •30. Клична форма та звертання
- •2.11. Ділові папери та їх види
35.Логічна послідовність документів.
Здебільшого док-ти пишуться від 3-ї особи. Є ще й такий різновид док-в, коли назва діючої особи вживається в давальному відмінку. Третю групу док-в становлять ті, що мають дієслівну структуру.
Лог. послід-ть як необхідна ознака кожного діл док-ту реалізується за допомогою причинно-наслідкових зв’язків у межах одного речення чи в повному тексті. Також вона може виражатися за допомогою протиставлення. Важливим в док-ті може бути суворе дотримання певної послід-ті викладу матеріалу, підкреслення наступності чи черговості подій. Одним із способів вираж лог. послід-ті є підкреслення мети за допомогою слів: тому, для цього та ін. Загальна лог. послід-ть док-в досягається ще й за допомогою слів на позначення результативності (таким чином, отже).
70.71. Стилі сучасної української мови.
Стиль- сукупність прийомів уживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування.В сучасній укр. мові можна виділити дві історично сформовані функціонально- стильові сфери – книжне мовлення і розмовне мовлення. Розмовне мовлення: 1) побутовий 2) світський 3)ораторський 4) усної народної творчості. Книжне мовлення: 1) художній 2)науковий 3) публіцистичний 4)офіційно-діловий 5) конфесійний.
Сфера розмовного мовлення
1): виконує комунікативну функцію, загально уживана лексика, прості синтаксичні конструкції, різноманітне інтонаційне забарвлення, позамовні засоби спілкування.
2)– близький до побутового : неприпустимою стає просторічна, жаргонна, ненормативна лексика, синтаксис у міру ускладнений, діалогічна форма мовлення, жестикуляція обмежена, міміка стримана.
3). Основна функція- вплинути на слухача, спонукати його мислити чи діяти так, як цього хоче оратор. Викорис. загальновживана лексика, фразеологізми, речення різноманітної синтаксичної будови, багате інтонаційне забарвлення, активна жестикуляція й міміка.
4) об’єднує різні фольклорні жанри. Використовується загальновживана лексика, багатство художніх засобів, різноманітність синтаксичних конструкцій, багатство інтонацій.
Сфера книжного мовлення
Худ. стиль: використання слів різних стилістичних шарів, використовуються речення всіх типів складності, панує різноманітність інтонаційних відтінків, ритміко-мелодійних варіацій, з розмовних форм мовлення використовуються і монолог, і діалог, і полілог.
Наук стиль обслуговує усі сфери професійно-наукового життя суспільства. Широко викорис. терміни, переважають складні розповідні речення, чітка внутрішня структура, викорис. спеціальна наук. символіка, умовні скорочення.
Публіц. стиль поєднує риси наук. і худ. стилів. Широко викорис. суспільно-політична лексика, наявні різні типи складних речень, текст однозначно висвітлює авторську позицію й оцінку, розгортається послідовно і логічно.
Конфесійний стиль пов’язан з релігійним життям суспільства. Викорис. книжна лексика, яка включає старослов’янізми, використання художніх засобів, непрямий порядок слів у реченні.
Оф.-діл. стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних діл. док-тів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він хар-ється використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення. В оф.-діл. стилі може викорис. лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.