1. 56. 53. Автобіографія та резюме.

Це док-т, у якому особа повідомляє основ. факти своєї біографії. Реквізити: 1. назва виду док-та 2. текст, у якому зазначаються:-- ПІПб; -- дата народження –місце народж. – відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів) – відом. про трудову діяльність (хронологічна послідовність) – короткі відом. про склад сім_’ї. 3. Дата написання. 4. Підпис. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу.

Резюме – це док-т, у якому коротко викладаються особисті, освітні та проф. відомості про особу. Реквізити: 1. назва виду док. 2.текст, що мітить таку інформ: --домашня адреса, тел (зліва). – ПІПб. (посередині) – мета написання док-та. – особисті дані. – відомості про освіту. – відом. про проф. досвід. – відом. про публікації. – інша інформація на вимогу роботодавця.3. дата.4. підпис. Резюме повинне бути детальним, точним, але лаконічним. Повідомлення – з абзацу. Як правило, цей док-т надсилається до установи, яка оголосила вакансії.

3. Відмінювання числівників.

Типи відмін. числ. 1-й тип – один (змінюється за родами, числами та відмінками). Бажано відзнач. наявність паралельних форм: одно-одне, на одному –однім, однієї-одної. 2-й тип – два, три, чотири, багато, кілька, усі збірні числ-ки. Треба пам’ятати, що в оруд. відмінку вживається форма трьома, але чотирма, багатьма і багатьома. 3-й тип – п’ять – вісімдесят (крім сорок) кільканадцять, кількадесят. Допускаються паралельні форми, крім Н. (п’яти-п’ятьох). В числ. шість, сім, вісім – чергування голосного і з е, о: шести, семи, восьми. В числ. п’ятдесят, п’ятсот не зберігається м’який знак. 4-й тип – сорок, дев’яносто, сто, які в усшх непрямих відмінках мають закінчення –а. 5-й тип – складні числ.,що є назвами сотень: двісті-дев’ятсот. Відмін. дві частини слова (семистам). 6-й тип – нуль, тисяча, мільйон, мільярд. Відм як іменники. У складних кількісних числ. відмін. Всі складові частини (р.в. тисячі семи), а у складених порядкових – останнє слово (р.в. тисяча сьомого). Числ. Півтора, півтори, мало, немало, чимало не відм.

4.60. Відмінювання, правопис прізвищ.

Укр. Прізвища подаються на письмі за загальними нормами укр. Правопису відповідно до установленої вимови.

Ряд прізвищ слов’янського походження в укр. мові мають деякі особливості на відміну від російської: 1. у рос прізв-х Ё передається як ЙО на початку слова та в середині після голосних та твердих пригол-х, Ё відповідає ЙО: Йотов, Муравйов. 2. якщо Ё відповідає О після м’якого приголосного, то ЬО: Пушкарьов. 3 під наголосом після ж,ч,ш,щ,ц пишеться О: Чижів. Без наголосу – Е. 4. рос Е після пригол-х передається в укр. як Е. але звук Е в рос прізв-х, що відповідає укр. І передається як Є 5. рос И в основах пріз-щ на початку слова, після пригол-х передається як І

Після ж,ч,ш,щ пишеться И 6. рос И у середині слів після голосних, апострофа та м’якого знака передається через Ї: Руїн, Ільїн. 7. рос Ы передається через И: Черниш. 8. літера И завжди пишеться в прізв-х, утворених від імен та інших коренів, спільних для укр. та рос мов: Сидоров

9 рос суфікс –ев, -еев передається як Є після всіх пригол-х, крім шиплячих та Ц: Матвєєв, Гундарєв

10 у префіксах при-, суфіксах –ич,-ик пишеться И. 11. слов’янські пріз-ща пишуться з Ь у суфіксах –ськ,-цьк,-зьк.

13. Довідка.

Це док-т, що засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, надається на їх вимогу до іншої установи. За змістом довідки поділяються на особисті (стосуються окремих осіб) та службові (щодо установи в цілому). Найчастіше дов. Оформляються на бланках установи, в них від руки заповнюють тільки індивід. Відомості. Реквізити: 1. наз. виду док-та (після 2). 2. назва організ., що надає довідку.3. дата видання. 4. номер(2, 3, 4 зліва). 5. номер і дата письмового запиту про необхідність довідки. 6. ПІПб, якій видається довідка. 7. текст. 8. призначення (куди подається) 9. підписи службових осіб. 10. печатка.