66. Суть і роль вибірки в соціальному дослідженні

Соціологічне дослідження - це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні й об'єктивні дані про досліджуваному соціальному об'єкті, явищі і процесі. Соціологічне дослідження має спиратися на використання спеціальних для соціології конкретних наукових методів, прийомів і процедур.

Вибірковий метод дослідження дозволяє робити висновок про характер розподілу досліджуваних ознак генеральної сукупності (безліч елементів, що є об'єктом соціологічного дослідження.) На підставі розгляду лише певної її частини, званої вибіркової сукупністю, чи вибіркою. Вибіркова сукупність - це зменшена копія генеральної сукупності, або її мікромодель , відібрана за строго заданими правилами і містить усі найважливіші її ознаки і характеристики як цілого.

Розглянемо основні способи відбору сукупності у вибірку, які визначають типологію, або видове різноманіття вибіркового методу.

1. Випадкова (імовірнісна) вибірка - це вибірка, побудована таким чином, що будь-яка людина або об'єкт в межах генеральної сукупності має рівні можливості бути відібраним для аналізу. Таким чином, це більш суворе визначення випадковості, ніж те, яким ми оперуємо в побуті, однак це майже теж саме, що вибір за допомогою лотереї.

Види ймовірнісної вибірки:

• проста випадкова - будується за допомогою таблиці випадкових чисел;

• систематична - здійснюється через інтервал у переліку об'єктів;

• серійна - одиницями випадкового відбору є певні гнізда, групи (сім'ї, колективи, житлові квартали і т.п.);

• багатоступенева - випадкова, в декілька ступенів, де на кожному ступені змінюється одиниця відбору;

2. Невипадкова (цілеспрямована) вибірка - це спосіб відбору, при якому не можна заздалегідь розрахувати ймовірність потрапляння кожного елемента до складу вибіркової сукупності. При такому підході неможливо розрахувати репрезентативність вибірки, тому соціологи віддають перевагу ймовірнісної вибірці.

Види невипадковою вибірки:

• цілеспрямована - вибираються типові елементи за встановленими критеріями;

• квотна - будується як модель, що відтворює структуру генеральної сукупності у вигляді квот розподілу ознак досліджуваних об'єктів. Найчастіше при цьому враховується стать, вік, освіта, зайнятість;

• стихійна - вибірка "першого зустрічного", де критерії не визначені (прикладом є звичайний поштовий опитування телеглядачів, читачів газет або журналів. У цьому випадку заздалегідь практично неможливо позначити структуру вибіркової сукупності, тобто тих респондентів, які заповнюють і надсилають поштою анкети

67. Опитування як метод збуту соціологічної інформації.

Опи́тування — це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога з респондентом.

Опитування поділяються на стандартизовані і нестандартизовані. Стандартизовані опитування можна розглядати як суворі опитування, що дають перш за все загальне уявлення про досліджувану проблему. Нестандартизовані опитування менш суворі порівняно з стандартизованими, в них відсутні жорсткі рамки. Вони дозволяють левітувати поведінку дослідника, залежно від реакції респондентів на питання.

При створенні опитів спочатку формулюють програмні питання, відповідні рішенню задачі, але які доступні для розуміння лише фахівцям. Потім ці питання переводяться в анкетні, які сформульовані на доступному неспеціалістові мові.

Є два основні методи опитування: інтерв'ю і анкетний.

1. Інтерв'ю — це проведена за певним планом бесіда, що пропонує прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей на запитання ведеться інтерв'юером або на плівку. При взятті інтерв'ю важливо враховувати манеру слухати респондента. Як правило, співрозмовник палає бажанням висловити своє ставлення до чогось або виразити свою думку, точку зору на ті чи інші соціальні, суспільні явища, події тощо.

2. Анкетне опитування — один з важливих методів з'ясування суті тих чи інших явищ, подій, суспільної думки тощо. Що таке анкета? Анкета — опитувальний лист, що самостійно заповнюється опитуваним за певними правилами і відповідаючи на поставлені питання.

68

Соціологічне спостереження як метод збору первинної соціальної інформації

Спостереження є невід'ємним елементом сучасного людського життя, зміст якого полягає у безперервному зв'язку із навколишнім середовищем. Водночас спостереження — це один з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямів — технічних, природознавчих, гуманітарних — з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій і неживій природі.

Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Для соціологічного спостереження характерними є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою перед іншими соціологічними методами є синхронність з досліджуваним явищем, процесом. За допомогою соціологічного спостереження вивчають діяльність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті.

Метод спостереження ефективно застосовують у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах — на виробництві (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо), навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо), громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності — зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо), дозвіллі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвілля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).

Використання методу спостереження ефективне у таких випадках:

1. Для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування.

2. За умови, що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.

Спостереженню властиві певні об'єктивні та суб'єктивні недоліки. До об'єктивних належать обмеженість, локальність висновків стосовно досліджуваної соціальної ситуації, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спостерігає факти, події, явища і процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам.

Види спостереження класифікують, спираючись на різні підстави.

-За ступенем формалізації виділяють структуроване і неструктуроване спостереження.

-За місцем проведення виділяють польове та лабораторне спостереження.

-За ступенем участі спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють невключене і включене спостереження.

-За регулярністю виділяють систематизовані й несистематизовані спостереження.

-За метою, характером об'єкта спостереження поділяють на монографічні, пошукові, самоспостереження.

Вибираючи для дослідження конкретний вид спостереження, враховують як загальні його особливості, так і позитивні та негативні риси.

69 Експеримент — зміна або відтворення явища з метою вивчення його у найсприятливіших умовах.

Характерна риса експерименту — заплановане втручання людини у досліджуване явище, можливість його відтворення за різних умов. З допомогою експерименту отримують інформацію, недоступну для інших методів.

Експериментальні дослідження мають великі можливості щодо вироблення теорії та оновлення практики. Експеримент у соціології—це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки соціального об'єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників (змінних).

Соціальний експеримент виконує дві основні функції:

а) перевірка наукової гіпотези щодо причинних зв'язків між явищами;

б) досягнення певного ефекту в практично-перетворювальній діяльності.

Специфіка експерименту в конкретному соціологічному дослідженні як методу одержання соціальної інформації полягає в особливостях об'єкта дослідження, яким є люди, що можуть усвідомлювати себе, свої відносини із зовнішнім світом, пізнавати його, будувати теорії і плани. Ще однією особливістю експерименту у соціології є якісно вищий рівень причинної залежності соціальних явищ

Особливістю експерименту як методу одержання соціальної інформації є те, що він передбачає вироблення гіпотези щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або щодо характеру якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності, виведеної логічним шляхом на основі теоретичних і емпіричних даних.

Методологічною основою експерименту у соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. А основна теоретична проблема експериментального методу полягає у визначенні значущих змінних, що детермінують це явище.

Так, за характером об'єкта та предмета дослідження експерименти поділяють на соціологічні, педагогічні, економічні та інші. За цим критерієм можна виділити реальні та уявні експерименти.

При проведенні експерименту важливим є ретельний соціологічний аналіз впливу чинників на його процес і результати. Він допомагає об'єктивно оцінити результати експерименту і прийняти рішення: а) щодо поширення соціальної інновації на більш широкий об'єкт; б) щодо суттєвої зміни умов експерименту з подальшою апробацією; в) щодо відмови від запрограмованого варіанту оптимізації соціального процесу.

Негативний результат соціального експерименту може бути спричинений не тільки впроваджуваною інновацією, а й іншими побічними чинниками. При цьому важливо забезпечити можливість принципової зворотності змін.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

• Теоретико-пізнавальний етап

• Підготовчий етап

• Етап проведення експерименту складається з двох частин: створення експериментальної ситуації і власне експерименту.

• На етапі підведення підсумків експерименту настає пора для висновків про кінцеву мету експерименту та підтвердження висунутої гіпотези.

70 Аналіз документів - один із широко застосовуваних і ефективних методів збору первинної інформації. Документи із різним ступенем повноти відображають духовне та матеріальне життя суспільства і передають не тільки подію та фактологічний бік соціальної дійсності, але і фіксують мову викладу, характер опису та відображення соціальної дійсності.

Різновиди документів. До них у прикладній соціології, в першу чергу, відносять, як вже вказувалося, різні друковані та рукописні матеріали, а також теле-, кіно-, фото-, звукові записи. За останні роки набули великого розповсюдження електронна система та мережа "появи", збереження і поширення документальної інформації - Інтернет.

Існує ряд критеріїв для класифікації документів. Розрізняють офіційні і неофіційні матеріали. Принципове значення для дослідника мають офіційні документи, які відображають переважно суспільні зв'язки. Велику користь приносить вивчення неофіційних документів.

За формою викладу розрізняють письмові та статистичні документи За функціональними особливостями - інформаційні, культурно-виховні, регулятивні.

В окрему групу входять матеріали засобів масової інформації. Це - важливе джерело документальної інформації, яке відображає всі сторони життя суспільства.

Інформацію, яка міститься в документах, поділяють на первинну та вторинну. Тому розрізняють первинні та вторинні документи. Первинні - складені на базі прямого спостереження або опитування, на основі безпосередньої реєстрації відбулих подій. Вторинні - являють собою обробку, узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних джерел.

При аналізі документів постає проблема достовірності документів та інформації Ні печатка, ні підпис на документі не гарантують надійності документальної інформації. За будь-яким текстом - завжди "стоять" люди, їх інтереси та цінності, що прямо чи опосередковано відображається в змісті документа. Тому, приступаючи до роботи, потрібно визначити надійність самого документа і достовірність його змісту.

В усьому різновиді дослідних прийомів, які використовуються при вивченні документів, виділяють два основних: якісний та кількісний. Ці два підходи до вивчення інформації, хоч і розрізняються багато в чому, однак і доповнюють один одного.

Перший метод - традиційний, якісний або класичний. Під ним розуміється вся багатомірність розумових операцій, спрямована на інтерпретацію даних, які складають зміст у документах. Традиційний аналіз - це ланцюжок розумових, логічних побудов, спрямованих на виявлення суті аналізованого матеріалу.

У багатьох випадках застосовують кількісний аналіз (контент-аналіз) - другий тип аналізу документів. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти (і підрахувати) такі ознаки, риси, властивості документа, які із необхідністю відображали б певні суттєві сторони змісту. Контент-аналіз - це квантифікація тексту, перевід у кількісні показники масової текстової інформації із подальшою статистичною обробкою.

Інформація є основою для прийняття будь-якого управлінського, комерційного, науково-технічного рішення. Інформація - це свого роду опосередковане знання про оточуючу нас дійсність, що стають надбанням людини завдяки переносу їх на матеріальний носій.

Інформація може бути:

■ кон'юнктурна (економічна), яка характеризує стан будь-якого виду ринку;

■ комерційна (сукупність даних про попит та пропозиції на певні види товарів та послуг, співвідношення попиту та пропозицій (маркетингова інформація);

■ науково-технічна інформація (про досягнення науки та техніки, винаходи, наукові дослідження та їх результати тощо);

■ статистична (про динаміку кількісних та якісних змін у різних соціальних сферах: економіка, демографія тощо);

■ соціальна (констатація факту про події, явища, їх оцінка та ін.).

Збір та узагальнення соціальної інформації є завданням соціальної статистики. Крім того, складовою соціальної інформації є дані, що отримані в ході аналізу різного роду документів (звітів, протоколів, листів, біографій, літературних джерел), повідомлень засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення, кіно) а також безпосередніх спостережень. У структурі соціальної інформації велике значення належить даним масових соціологічних, соціально-демографічних та інших опитуваньКількість та якість соціальної інформації залежить від ступеня повноти та адекватності системи показників, інструментарію, процедур, методів, які застосовуються при її зборі та аналізі.

Інформація характеризується такими ознаками:

■ релевантність інформації (вираження того, що всі факти та аргументи повинні мати відношення до заданої основної думки, ідеї);

■ широта інформації (різнорідність аргументації, яка використовується для обґрунтування основної думки);

■ глибина інформації (ступінь логічної та науково обґрунтованої позиції);

■ насиченість інформації (співвідношення максимальної подачі інформації із мінімальним часом її сприйняття).

Дані характеристики оцінки інформації максимально використовуються при аналізі документів у соціологічному дослідженні.