4. Змістовий компонент:

Стосується змісту освіти.

Це система наукових знань, практичних умінь і навиків, способів діяльності і мислення, яким учні повинні оволодіти в процесі навчання.

Чому вчити? – Одвічне питання дидактики. Як розпорядитися тим великим науковим надбанням? Яким чином здійснити передачу знань, умінь, досвіду від покоління до покоління? Чи можна передати все.

Зміст освіти – це конкретна відповідь на питання, чому вчити підростаюче покоління.

Три основні теорії змісту освіти:

1. Теорія формальної освіти ( Кант, Локк, Песталоцці та ін.)

(ХУІІІ-ХІХ ст..)

Головним завданням освіти є розумовий розвиток молодої людини, її логічного мислення, пам»яті, уяви. З огляду на це, перевага надавалася предметам, які розвивали розум (класичні мови, логіка, частково математика). Класичні гімназії.

2). Теорія матеріальної освіти (кінець 18- поч. 19 ст.) англ..філософ Герберт Спенсер. В основі філософія емпіризму, згідно якої вважалося, що джерелом знань є лише досвід . Практичний напрям освіти. Критерієм у відборі освіти вважалася практична значущість знань, а не їхній розвивальний вплив. Увага звертається на вивчення біології, хімії, психології, математики. Реальні школи, гімназії.

3). Теорія дидактичного прагматизму (поч. ХХ ст. Джон Дьюї), Георг Кершенштейнер). Джерело змісту освіти не в окремих предметах, а в суспільній та індивідуальній діяльності тих, хто навчається. Навчання через дію, через діяльність.

Як реалізується зміст освіти у сучасній школі? ЗО визначається відповідними нормативними документами.

1. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН. Відповідно до основних типів з/о навчальних закладів

Передбачено окремі варіанти типових навчальних планів для

• початкової школи

• основної і старшої школи з навчанням українською мовою

• навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин

• навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин

• навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов

• для вечірньої школи

• спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів…

Навчальний план – це державний документ, який визначає

• набір предметів чи дисциплін, що вивчаються в даному типі навчального закладу

• послідовність їх вивчення за роками навчання

• кількість годин на вивчення предмета в окремому класі

Принципи, на яких базується підготовка навчальних планів

• спрямованість на реалізацію головних цілей навчання

• системність

• наступність

• безперервність

Два компоненти:

1. Державний, обов’язковий, базовий, інваріантний забезпечує реалізацію змісту шкільної освіти на рівні Державного стандарту.

Державний стандарт – це нормативний документ, в якому встановлюються державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У 2004 р. розроблений Державний стандарт базової і повної з/о школи.: у 2005 р. початкової загальноосвітньої школи.

Включає в себе 7 освітніх галузей

1. Мова і література (укр.мова і українська література, іноземна мова, зарубіжна література)

2. Суспільствознавство (історія України, всесвітня історія, правознавство, етика (новий предмет про загальнолюдські моральні цінності, культурну спільність людей, вивчається у 5-6 класах). У старшій школі ряд предметів галузі об»єднається в єдиний цикл «Громадянська освіта» (правознавство, економіка, людина і світ)

3. Естетична культура (музичне мистецтво, образотворче мистецтво, художня культура)

4. 4.Математика (математика, алгебра, геометрія)

5. Природознавство (природознавство – новий навчальний предмет у 5-6 кл., який передбачає формування в учнів пізнавального інтересу до предметів природничого циклу, біологія, географія: (УІ кл. – загальна географія (2), УІІ - Географія материків і океанів (2 год.), УІІІ – фізична географія України (1.5), ІХ – економічна та соціальна географія України (1.5 год.), Х – економічна і соціальна географія світу (1.5 год.), ХІ - 1 год.), фізика, хімія.

6. 6.Технології (трудове навчання, інформатика)

7. Здоров»я і фізична культура (основи здоров»я – предмет, що інтегрує знаня з валеології та безпеки життєдіяльності), фізична культура.

ІІ. Шкільний компонент – варіативна частина, що розробляється школою. Додатковий час на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації. Укл. – 2.5 год, УІ – 2.5, УІІ – 1.5, УІІІ – 5.5, ІХ- 3.5.

Всього навчальних годин У -27, УІ – 29, УІІ – 31, УІІІ- 34, ІХ- ХІ- 34, ХІІ- 33.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА – державний документ, в якому розкривається зміст освіти з кожного навчального предмету в кожному класі і визначається обсяг та система наукових знань, умінь та навичок, яким повинні володіти учні.

Складається із 3-х частин:

1.Пояснювальна записка – розкривається завдання вивчення навчальної дисципліни, вказується її місце у загальній системі предметів, а також містяться рекомендації з методики викладання даного предмета

2.Основна частина – вказано загальну кількість годин на вивчення предмету, їх розподіл за роками, дається перелік тем і розділів, що вивчаються

3.Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року

На основі навчальної програми календарне і тематичне планування.

Основні принципи (способи) побудови навчальних програм

1.Лінійний спосіб (передбачає логічну побудову змісту по прямій висхідній. Матеріал розташовується ніби на одній лінії, причому нове вибудовується на основі уже відомого, у тісному зв»яку з ним. Матеріал за час навчання проробляється , як правило, лише один раз. Предмети: література, історія.

Позит. – економність у часі, виключається дублювання матеріалу

Негат. –учні не спроможні осягнути сутність явищ, складних по своїй природі.

2. Концентричний - один і той самий матеріал вивчається протягом усіх років і поглиблено. Нагадує розміщення матеріалу по концентричним колам з поступово збільшуючи ми радіусами і передбачає не просте повторення, а вивчення на ширшій основі з більш глибшим проникненням у сутність явищ і процесів, що вивчається. Предмети: фізика, біологія, хімія (ідейна основа шкільного курсу хімії – періодична система хімічних елементів. Недоліки: ілюзія знання тих питань, сповільнюється темп шк. навчання; затратність…

3. Комбінований – дозволяє маневрувати при організації змісту, викладати окремі його частини різними способами.

При підготовці до до навчального заняття учитель повинен детально продумати питання: що необхідно засвоїти учням?! Конкретизувати зміст! Зробити акценти, виділити головні положення/

ПІДРУЧНИК: ПРИЗНАЧЕННЯ, СТРУКТУРА, ВИМОГИ.

Підручник – книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики. В підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім цього в підручнику є завдання, вказівки і методичні рекомендації.

Вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення, естетичність оформлення, практична спрямованість, міжпредметні зв’язки. Підручник повинен бути одночасно стабільним і мобільним (введення нових елементів знань без порушення основи).

Сучасний підручник виконує такі основні функції:

1. Освітню – функція підручника, що полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок.

2. Розвивальну – функція підручника, яка сприяє розвитку учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.

3. Виховну – функція підручника, яка полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра.

4. Управлінську – функція підручника, яка полягає в програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.

5. Дослідницьку – функція підручника, яка полягає в спонуканні учня до самостійного розв’язування проблеми.

Основні функції підручника пов’язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності і послідовності, всебічності, зв’язку з життям та ін.

Принципи формування змісту навчального матеріалу підручника:

1. Логічний – принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає його розміщення у відповідності до сучасної логічної структури відповідної науки.

2. Психологічний – принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає виклад матеріалу з урахуванням пізнавальних можливостей учнів

3. Генетичний – принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, що передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично.

Структура підручника містить