Лекція 1. Роль та значення інформації в сучасному суспільстві.

1. ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ РОЗУМІННЯ ЯВИЩА ІНФОРМАЦІЯ

2. ПОНЯТТЯ “ІНФОРМАЦІЯ”

3. ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЄЮ

4. БАЗОВІ ПОНЯТТЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ РОБОТІ

1. Філософське підґрунтя розуміння явища інформація.

Людина і її життєдіяльність вкрай негативно впливають на “здоров’я” цивілізації.

Радикальна трансформація засобів масової комунікації і технологій відображення призводять до зміщення полів поєднання інтересів окремих особистостей і співтовариств у віртуальну схему. В результаті виникає тотальна віртуалізація уявлень і понять, що призводить до неадекватного сприйняття реальності.

На рубежі ІІ-ІІІ тисячоліть людина опинилась у власному (антропогенному) інформаційному середовищі, основними характеристиками якого є:

• інформаційна насиченість середовища нашого проживання;

• інтенсивність інформаційного впливу;

• швидкість трансформації середовища нашого проживання.

Фундаментальним поняттям практично всіх наукових досліджень і всіх сфер практичної діяльності людини на сьогодні стає поняття “інформації”

Особливості нематеріального відображення дійсності

• відображення невід’ємна властивість будь-якого виду матерії/духу.

З матеріальним відображенням все досить просто - з цими процесами працює фізика.

• З нематеріальним – складніше. Воно характерне тільки для живої матерії.

Живий організм для того, щоб адекватно реагувати на оточуюче середовище набуває в процесі еволюції ВІДЧУТТЯ – спеціалізація яких до отримання інформації про предмет з різних сторін. Наступною ланкою розвитку стає - ПСИХІЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ і, врешті, - виникнення СВІДОМОСТІ – як відображення оточуючого середовища в продуктах нашої інтелектуальної творчості – загальних поняттях, теоріях, концепціях, парадигмах.

• Однак проблема в тому що свідомість відображає оточуючу дійсність, а духовний продукт, який створюється в процесі сприйняття і відображення вже безпосередньо не пов’язаний з матеріальним світом.

• ТРИАДА К. Поп пера

• фізичний світ

• свідомість і поведінка

• світ суб’єктивних ідей

Представлення інформації

Термін інформація ввів К. Шен нон в сер. ХХ ст. – стосовно теорії передачі кодів (згодом “теорія інформації”)

Зараз термін став значно ширшим і отримав глибший зміст.

Але й досі ми сприймаємо і розуміємо термін “інформація” досить інтуїтивно. Звідси необхідність всеохоплюючого розуміння того, чим є інформація а не просто вивчення її часткових проявів – тексту, образів, символів, повідомлень.

Традиційна філософська тріада:

Об’єкт Взаємодія Середовище

один з цілої системи неперервний процес множина інших об’єктів, що

трансформації параметрів довільно впливають на

о б’єкта об’єкт і відчуває зворотній вплив

трансформація за рахунок чого, як, чому вона відбувається?

Ця трансформація відбувається за рахунок і як наслідок перенесення певної сутності одного об’єкта на інший, і це перенесення сутності і є ІНФОРМАЦІЯ - Те що отримує об’єкт від іншого об’єкта і що його змінює.

Якщо дана тріада стосується будь-якого явища в світі, то це значить, що в цьому світі будь-яка взаємодія носить інформаційний характер за своєю сутністю. І коли об’єкти здійснюють взаємодію, це значить, що вони обмінюються інформацією, в наслідок чого постійно змінюються.

Ще один висновок з цього – інформація не може існувати поза межами взаємодії об’єктів.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ Інформації

Можна виділити три стадії взаємодії Об’єкт-Середовище

1. Прийом інформаційних кодів

2. Інтерпретація інформаційних кодів

3. Реалізація інформації у вигляді комбінації симетричних-асиметричних інф. взаємодій з середовищем.

• Коди - ми розуміємо форми за допомогою яких передається інформація

• Апарат інтерпретації кодів – властивість об’єкта сприймати коди

[СХЕМА ШЕННОНА-ВІВЕРА]

Інтерпретація кодів це фактично встановлення значення інформації для об’єкта, співвідносячи її з тими цілями, що ставить перед собою об’єкт. Для цього, звісно, об’єкт повинен володіти певними зразками, з якими можна цю інформацію співставляти – пам’ять, база даних чи якось інакше це назвати – абстрактно це можна назвати структурою цілей об’єкта (Вона може бути стабільної чи динамічною), а також інформаційною матрицею дій – яка забезпечує співставлення характеристик наборів даних, дій і результатів наближення до цілі.

Після встановлення значимості інф. для об’єкта відбувається або безпосереднє сприйняття інформації і її реалізація, або вона зберігається в пам’яті.

Отримавши і інтерпретувавши інформацію об’єкт приходить до необхідності вибору певного комплексу дій, які будуть адекватними даній ситуації, в якій знаходиться об’єкт – цей вибір і вчинення дій є те, що ми розуміємо під реалізацією інформацією. Реалізація інформації призводить до змін параметрів інформаційного простору внутрішнього і його зовнішніх проявів.

Принцип доцільності (раціональності) дій – полягає у:

1. своєчасність окремих дій і їх узгодження;

2. об’єкт має відслідковувати результати дій;

3. завершення кожного етапу дій - до початку наступного етапу дій;

4. діяльність об’єкту складається з неперервного ряду інформаційних взаємодій з середовищем.

ІНФОРМАЦІЯ (від лат. information – роз’яснення, виклад) – в найзагальнішому розумінні - міра розподілу матерії і енергії в просторі і часі, міра змін, яким супроводжуються всі процеси в світі.

Досі дискусія чи є ІНФОРМАЦІЯ властивістю всього матеріального, живих організмів, чи тільки розумних істот.

Маса визначень ІНФОРМАЦІЇ різних вчених з різними підходами (К. Шеннон, Р. Хартлі, Н. Вінер, Н. Рашевський)

• фундаментальна першооснова і загальна властивість Всесвіту, що існує незалежно від нас, проявляється в тримірному процесі взаємодії мікро- і макропроцесів енергії, руху і маси в просторі і часі.

• Результат відображення руху об’єктів матер. Світу в системах живої природи;

• Властивість матерії змінюватись і відображати ці зміни;

• Повідомлення, опис фактів;

• Новини, нові відомості;

• “Відображене” різноманіття;

• Знята невизначеність, пов’язана з випадковими процесами, а також перетворенням можливості в дійсність;

• Властивість об’єкту зменшувати невизначеність процесу змін його стану в часі;

• Зняття (усунення) невизначеності, де невизначеність – недостатнє знання про об’єкти і явища (ототожнюється з неінформованістю суб’єкта);

• Зменшення невизначеності в результаті повідомлення;

• Ступінь модифікації структури вхідними даними;

• Передача, основа зв’язку і управління в живій природі і машинах;

• Відомості про осіб, предмети, події, явища і процеси незалежно від форми їх представлення, що використовуються з метою отримання знань, прийняття рішень.

ІНФОРМАЦІЯ про об’єкт - є зміна параметра спостерігача, що викликана взаємодією спостерігача з об’єктом.

Важливі особливості ІНФОРМАЦІЇ:

• власне про ІНФОРМАЦІЮ можна говорити тільки коли одним з об’єктів взаємодії є живий організм: І. – оточуюча дійсність, що сприймається через органи чуттів, у вигляді розподілу матерії і енергії в часі і просторі та процесів їх перерозподілу;

• Інформація нематеріальна, хоча її носії матеріальні;

• Чим складніший об’єкт – тим більше інформації він несе;

• Чим складніший організм – тим більш варіантів поведінки одній і тій же самій отриманій інформації

Атрибутивний і функціональний концепції інформації

ТРИ ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ІНФОРМАЦІЇ:

• Кількість (займається мат. статистика. Формула Шеннона – кількість визначається зміною невизначеності в результаті повідомлення)

• Зміст (семантична теорія – інфор. є осмислені тексти, що складаються із знаків певної мови. Існує система, в якій ці розрізнювані і осмислені (носії інформації). Осмислення значить знання знаків системою, що значить необхідність окремої підсистеми, яка дозволяє пояснити поняття через набір інших понять - тезаурус.

• Цінність – наскільки вона необхідна для функціонування і стабільності системи.

Вінер Н. – всі процеси управління і зв’язку в природі, суспільстві, машинах являють собою процеси передачі, зберігання і переробки інформації. Об’єкт поглинає інформацію з оточуючого середовища і використовує для прийняття правильного рішення.

По формі представлення ІНФОРМАЦІЯ може характеризуватись:

• ступенем впорядкованості;

• формі закріплення;

• доступності.

ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ІНФОРМАЦІЇ:

• здатність впливати на психіку;

• значимість – зберігати споживчу цінність протягом часу, не піддаватись моральному старінню;

• повнота;

• достовірність – відповідність дійсності;

• цілісність – незмінність І. в умовах випадкових чи намірених дій в процесі експлуатації ін фор. системи;

• адекватність (старіння) – властивість втрачати свою практичну цінність, що обумовлюється зміною стану у предметній області, яка описується даною інформацією.

Достовірність ІНФОРМАЦІЇ досягається:

• позначенням часу подій, відомості про які передаються;

• ретельним вивченням і співставленням даних, отриманих з різних джерел;

• перевіркою сумнівних відомостей; своєчасним відсіканням прихованої дезінформацій них і маскувальних заходів;

• виключенням спотвореної інформації, що передається по каналах передачі Інформації.

ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ.

Види І. як правило за наступними характеристиками:

• ступінь впорядкованості (на інформацію і документовану І.);

• форма закріплення (в письмовому вигляді; усній формі; звуковій/ відеозапису механічній, магнітній, цифровій, оптичній; у вигляді зображення; об’ємно-просторовій формі)

• доступність (відкрита і обмеженого доступу)

• зміст:

• сфера застосування (економічна, соціально значима, службова, приватна, розважальна і т.п.).

• цінність І. від часу (оперативна – залежить від часу; неоперативна – мало залежить від часу; пам’ятки культури – не залежить від часу).

• призначення (масова – для необмеженого кола; групова – певного кола людей; індивідуальна – конкретної людини).

• затрати інтелектуальної роботи на створення І. (високоінтелектуальну, розпорядчу, побутову).

• З т.з. комунікативного процесу:

• спонукальна – у формі наказу, поради, прохання. Покликана стимулювати певну дію. Стимуляція може на активізацію (спонукання до дії), інтердикцію (заборону певних дій), дестабілізацію (розузгодження/порушення певних форм поведінки)

• констатуюча – у формі повідомлення і не передбачає безпосередньої зміни поведінки.

Документування І. – фіксація І. на матеріальному носії з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати. Є обов’язковою умовою включення І. в І.Ресурс.

Документована І. при її обробці і аналізі називається також Документальним Джерелом, які можна класифікувати за різними критеріями: - спосіб фіксації, - цільове призначення, - степінь персоніфікації, статус, - джерело інформації.

Обмеження доступу до І. (різниця у її правовому режимі), та яка захищається від неправомірного доступу, спотворення, модифікації, інших протиправних дій у відповідності і до діючих правових документів/норм власника І.:

Конфіденційна І.: - державна таємниця – що може нанести шкоду держ. Безпеці

• службова/комерційна таємниця

• банківська, особиста, сімейна таємниця

• таємниця переписки, телеф. переговорів, поштових, телеграфних інших повідомлень

• І., що є об’єктом авторських і суміжних прав

• І. що безпосередньо зачіпає права та свободи, чи персональні дані – відомості про факти, події, обставини життя громадян, що дозволяють ідентифікувати його особистість і є як правило частиною держ./регіон. Інфор. ресурсів.

Державою також охороняється така І. як Приватна (Особиста) – що зачіпає обмежене коло осіб і стосується їх особистого життя: про те як він реалізує свої конституційні права і свободи.

Відкрита І. – та, що не має обмежень по доступу до неї всіх зацікавлених осіб

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЄЮ

Інформація – один з найважливіших чинників будь-якої діяльності

• Об’єм і Якість Інф. для вирішення задач визначається наступними факторами:

• рівень підготовки виконавця;

• досвід отриманий при виконанні інших задач;

• обізнаність в проблемних областях знань, необхідних для вирішення поставлених завдань;

• доступність для конкретного виконавця тих чи інших інф. ресурсів;

• наявність “базового технічного рівня оснащення”,що дає доступ до інфоресурса;

• об’єм фінансових і трудових ресурсів, які можуть бути задіяні для отримання і обробки інформації;

• правові норми, що визначають доступ до інфоресурса і порядок їх використання на рівні установи, дер-ви, міжнародному рівні.

Кожен з цих факторів певні обмеження на реальний доступ до інформації.

Інф., що забезпечує МАХ ефективне вирішення проблеми зазвичай недоступна!

При чому найбільш жорсткі обмеження на доступ до інформації є не “режимні” (на державному рівні), а на рівні “власника” інформації – людини, організації, установи.

Реальний рівень відкритості інформресурсу є значно нижчою за рекламований (у США тільки 25% населення має можливість доступу до сучасних інформсистем: 5% - з великими статками, 20% - з вільними коштами). Тому відкриття вітчизняного інформресурсу - це є, на разі, помилкою, бо немає зустрічних кроків інших націй.

Тому приступаючи до вирішення тої чи іншої проблеми треба виходити з того, що буде забезпечено МІН. необхідної Інформації. При чому приймати рішення доведеться за відсутності найбільш цінної і достовірної інформації.

Відсутність інформації пояснюється не лише недоступністю Інф., але також тимчасовою обмеженістю.

Проте невизначеність - не значить неможливість прийняття рішень, чи досягнення мети, результатів. Управління великими системами завжди пов’язане з обмеженістю в потрібній інформації. У 70-ті рр. амер. Розробки по стратегічному плануванні – що система розробки і прийняття працює при наявності 20% відповідей на проблемні питання. А при прийнятті рішень про розробку нових військових систем наявно лише 50-80% потрібної інформації.

Тобто для того щоб приймати рішення потрібна 20-50 % ДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

Проте потрібно знати не лише що відомо, але й знати що є ще НЕВІДОМЕ – усвідомлення інформаційних пробілів також є необхідне для прийняття рішень

Заповнення пробілів в інформаційному забезпеченні підпорядковується 2 завданням: 1) поповнення інформацією існуючої, але відсутньої в даний момент в конкретного користувача (умови доступу, режимність, відсутність документальних джерел, некомпетентність підготовки персоналу); 2) повна відсутність інформації по проблемі (тобто відсутність наукових знань, методів вирішення проблеми, стандартних і довідкових знань і матеріалів).

Перша проблема вирішується підвищенням якості інформаційного забезпечення. Друга – вимагає організації спеціальних досліджень.

У В. Британії видано “Енциклопедію невідомого” – проблеми, які ще не розв’язані.

Ще одна проблема – т.з. “загальновизнана інформація, чи достовірність”, тобто неперевірені чи невірна інформація, але яка тим не менше вважається цінною і потрібною для прийняття рішень (при цьому відступ від загальноприйнятого завжди важкий).

Особливу увагу треба звернути на те, що при роботі з інформацією треба збирати і зберігати ВСЮ інформацію по проблемі – навіть т.з. “дефектологічну”, що представлена сумнівними фактами, положеннями; застарілою інформацією, накопичену нестандартними методами, неконкретною інф., отриману в результаті суб’єктивного тлумачення, очевидною “дезінформацією”, чи просто недостовірною інформацією.

Тільки такий підхід веде до створення інформаційного ресурсу дозволить виявляти суперечливі дані, уникати випадків пропуску “незручної” інформації і складних, нестандартних ситуацій (інформації про “незвичне”, “неможливе” використання відомих засобів і методів, “принципово неможливі” явища і події – того всього, що не вкладається в звичний тезаурус окремої особи чи групи).

Врахування “дезінформації” (можливе постування недостовірної чи застарілої інф.) призводить до необхідності створення спеціальних процедур оцінки інф. на достовірність та її накопичення. Без виявлення такої інформації створюються умови для прийняття неефективних і помилкових рішень.

Але така дефекотологічна інформація НЕ ПОВИННА ЗНИЩУВАТИСЬ! – локалізовуватись, відокремлюватись, на її основі мають створюватись фільтри для контролю Інфоресурсу будь-якого рівня. Це дозволить переглянути і відкоригувати рішення, що були прийняті раніше на її основі.

Збір ВСІЄї інформації і вимога збереження “дефектологічної” інформації є основою найефективніших інформаційних систем і важливим методичним принципом інформаційної роботи.

Одним з аспектів інформаційного забезпечення, що одна і та ж інф. може бути представлена на різних типах носіїв. Або ж частини одного проблемного інформаційного масиву може бути зафіксована на різних носіях, так що правильне сприйняття інформації неможливе якщо немає доступу до них всіх.