20. Покровський собор у Харкові. 1689.

Собор Покрова Пресвятої Богородиці — парафіяльний православний храм в  Харкові, Харківської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці. Сьогодні він у складі Покровського монастиря.

Собор — є єдиним фрагментом забудови Харківської фортеці XVII ст., який дійшов до наших часів.

Кам'яна будівля Покровського собору була побудована  козаками за межами тодішніх кордонів фортеці, поблизу її північної стіни, в 1689-му замість дерев'яної Покровської церкви (відомої ще з 1659 року). У тому ж 1689 у храм освячений митрополитом Авраамом.

Опис

Покровський собор — цінна пам'ятка української архітектури другої половині  XVII століття.

Архітектура цього храму має свої витоки у народному зодчестві України. На думку фахівців Покровський собор майже повністю повторює українську дерев’яну трьохчасну церков, є синтезом ідей й конструкцій дерев’яного зодчества та кам'яної архітектури.

Надзвичайно легкий і стрункий, здалека собор нагадує три свічі, які стоять у ряд. Три його башти розділені від самої землі, звужуються доверху та гармонічно об'єднані у єдине ціле. До центральної восьмикутної башти (8,5х10 м) зі сходу примикає п'ятигранний вілтар (4х6 м), з заходу - бабинець (6х5 м). Висота середньої, найвищої частини, від землі до хреста становить 45 м.

Собор побудовано у два поверхи: знизу - зимній, теплий, храм, зверху - літній, холодний. Верхня церква майже цілком повторює нижню. Перший ярус оточено відкритою аркадою, на якій на рівні підлоги верхнього храму побудовано обхід-гульбище. Фасади собору багато прикрашені налічниками, полуколонками, карнизами. Монументальному вигляду храма відповідає вишукана краса та стрункість.

21. Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях. 1732.

Час спорудження першої, дерев'яної, на честь Преображення Господнього церкви у сотенному містечку Сорочинці невідомий. Вірогідно, що це була одна з найдавніших церков містечка. Знаходилась вона у межах містечковихфортечних укріплень і, ймовірно, була збудована у другій половині XVII століття за участі Миргородського полковника Павла Апостола.

Документально свідчить про існування церкви у I-й чверті XVIII століття компут Миргородського полку 1723 року, що згадує настоятеля храму отця Максима Варлаамовича, пресвітера Свято-Спаського, школу і шпиталь при церкві та церковний шинок. Дерев'яна церква існувала до 1734, коли була розібрана у зв'язку із закінченням будівництва та освяченням нової мурованої церкви.

Збудована у стилі українського бароко церква спочатку була дев'ятидільною, хрещатою у плані спорудою. Первісно церква мала дев'ять бань. Після пожежі 1800, коли церкву вразила блискавка, чотири менші бані були зняті і нині церква має лише п'ять бань.

Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко.

Центральна дільниця храму увінчана багатозаломною банею на 12-гранному світловому барабані.

В інтер'єрі панує унікальний дерев'яний 5-ярусний різьблений іконостас, утворений трьома іконостасами, які містили первісно 130 ікон, 12 з яких не збереглися, а на 18-ти живопис обсипався разом злевкасом (розміри іконостасу: ширина - 22 м, висота - 18 м).

На стіні бабинця — герб гетьмана Данила Апостола.