26. Собор Святого Юра у Львові

• греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1746—1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків.

Собор Св. Юра закладений на грецькому рівнораменному хресті з чотирма каплицями між раменами хреста й мініатюрними банями під покрівлею, у центрі з великою банею на широкому барабані, що спирається на попружні арки. Угорі споруда охоплена карнизом. Численні пілястри, парні (на барабані) і подвоєні на стінах собору, увінчані кам'яними рококовими ліхтарями, надають будові стрункости. На вході до катедри побудовані паристі сходи з рококовою ажурною балюстрадою, оздобленою вазами та путами. На фасаді обабіч головного входу статуї митрополитів Атанасія і Лева, над входом балкон, високе вікно, причілок з гербовим щитиком Шептицьких й аттікою, завершеною кінною статуєю св. Юрія-Змієборця роботи українського скульптора Йогана Пінзеля. Подвір'я перед катедрою замикають дві рококові брами, прикрашені алегоричними постатями, що символізують Віру й Надію та Церкву Риму і Церкву Греції. На дзвіниці Собору святого Юра — найстаріший в Україні дзвін, вилитий, згідно з написом на ньому, 1341 року.

Мистецька спадщина

Ансамбль займає своєрідне місце в мистецькій культурі українських земель ще й через те, що він зберіг і нині переховує у своїх стінах немало визначних історичних та мистецьких пам'яток різного часу, зокрема таких, що належать до найважливіших і найрепрезентативніших для своєї епохи. Проте, в силу історичних обставин, більшість з них нині знаходяться за межами храму: у Національному музей ім. Андрея Шептицького, архівних фондах Онуфріївського монастиря, Центрального державного історичного архіву України у Львові та Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника.

27. Ікона Покрова Богородиці з портретом Богдана Хмельницького. Друга пол. 17 ст

Походить з Покровської церкви с.Дешки Канівського повіту (тепер Богуславький р-н Київської обл.)

Іконопис др. пол. XVIII ст. за своїми стилістичними ознаками мав багато спільного з український портретом.

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови.

З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.

[У центральній Україні в ХVІІ-ХVІII ст. в українську іконографію ввійшло впливове по всій Європі бароко. Найсильніший поштовх для розвитку це "козацьке бароко" отримало за Івана Мазепи. Реалістичний стиль цієї течії увійшов так сильно, що візантійська іконографія була до великої міри замінена натуралізмом західного стилю.]

28. Христос – Лоза Виноградна. Ікона. Перша половина 18 ст. З Переяслав-Хмельницького району Київської області

Вивчення пам’яток приводить до висновків, що окремі елементи бароко засвоювалися поступово, співіснуючи та взаємодіючи з ренесансними, що античні мотиви не займали у різьбленні значного місця, що під впливом місцевих традицій дедалі ширше використовувалися мотиви реальної природи. Серед них найпоширеніші лоза, листя та грона винограду, які мали символічний зміст і досить часто траплялися на іконах («Христос Лоза-- виноградна», «Христос-виноградар» та ін.)

[Виноград - символ мудрости (in vino veritas). Гроздь винограда - атрибут божеств плодородия и сельского хозяйства. Виноград олицетворяет вино жизни и, следовательно, бессмертие. Наиболее часто он ассоциируется с Дионисом (Бахусом) и символизирует жертвоприношение, так как вино ассоциируется с кровью. Этот же мотив используется в христианской иконографии.]