15. Замок у Хотині. 13-16 ст.

Його 40-метрові стіни прикрашені ззовні орнаментом з червоної цегли. Такий мотив часто зустрічається в українському декоративному мистецтві, особливо на Поділлі. Його 40-метрові стіни прикрашені ззовні орнаментом з червоної цегли. Такий мотив часто зустрічається в українському декоративному мистецтві, особливо на Поділлі.

У 1856 р. фортеця позбавилася статусу військового об’єкту. Закінчився войовничий етап її кар’єри, почався новий — туристичний, а в ХХ столітті ще й кінематографічний.

В‘їздом до фортеці слугує дерев‘яний міст, відновлений 1969 р. Подвір‘я замку поділено на 2 частини, рівень обох вищий за рівень землі. Більше подвір‘я, забудоване житловими будинками, з колодязем в центрі (діаметр – 2,5 м., глибина – 65 м.) - це так званий двір Воїнів. Невеликий двір в північній частині замку називається Княжим (Людмила Іванівна Пастух, директор заповідника у Хотині, стверджує, що двір насправді називається Комендантським). Він розташований між комендантським палацом та північною вежею. Колись його обрамляла аркада-галерея, що робило Княжий двір по-ренесансному гарним. В ІІ пол. ХV ст. було споруджено комендантський палац. Його стіни вкриті суцільним орнаментом: шахівниця червоної цегли та білокам‘яних блоків. Портали та різьбленеоздоблення вікон виконані в готичному стилі. Під палацом є 2 великі пивниці, де зберігались зброя та харчі. Туриста зацікавить факт, що свого часу тут був гарем, де жило понад 30 дівчат. В цьому ж будинку були славетні турецькі бані та басейн. Важко в це повірити - адже розміри споруди не такі вже й значні.

У замку був навіть водогін. Вода по керамічним трубам діаметром в 8-12 мм. Подавалася з колодязя по вулиці Фортечній до житлових приміщень замку. Була і каналізація. Під час будівництва у XVIII ст. Нової Фортеці водогін зруйнували.

16. Покровська церква у селі Судківці. Вигляд зі сходу. 15 ст.

Церква Покрову Пресвятої Богородиці — мурована сакральна споруда оборонного типу, розташована у селі Сутківцях Ярмолинецького районуХмельницької області; унікальна пам'ятка у своєму роді, що репрезентує одночасно фортецю і храм.

Первинно Покровська церква-фортеця у Сутківцях була споруджена як оборонна споруда.

В результаті самодіяльного непрофесійного ремонту 1990-х років памятку було оштукатурено ззовні і зсередини цементним розчином, що призвело до перезволоження стін і втрати більшої частини фрескового живопису. У 2006 р. фахівцями було зафіксовано гостроаварійний стан споруди. Реставрацію пам'ятки проведено у 2007-2009 рр. за проектом відомих українських реставраторів Євгенії Пламеницької (1927-1994) та кандидата архітектури, професора Ольги Пламеницької Пам'ятці повернуто втрачений середньовічний дах, що спирався на центральний стовп за типом середньовічних башт-донжонів. Стовп повністю зберігся в першому ярусі і був розібраний в другому під час розбирання щипців (рештки нижньої частини збереглися). Відновлено частково зруйнований бойовий парапет з бійницями-машикулями на другому ярусі, оборонні галереї в інтер'єрі храму. Планується завершення реставрації з повним зняттям цементного тиньку і розкриттям фресок, відновлення інтер'єру храму, проведення благоустрою прилеглої території. Роботи проведено за кошти, виділені Міністерством будівництва у 2007-2009 рр. за клопотанням Ярмолинецької районної адміністрації та церковної громади с.Сутківці. Покровська церква - унікальний взірець оборонного зодчества Поділля, нині є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи. Вона є одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонних храмом тетраконхового типу. Найближчим аналогом церкви-донжону є донжон в Етампі

За об'ємно-планувальним вирішенням Сутковецька Покровська церква-фортеця належить до типу чотириконхових споруд: з центральним об'ємом (10 х 11 м) і 4 півкругами, що примикають до нього. Західний півкруг по фасаду і на всю висоту стін розкрепований прямою ділянкою у 3,8 м.

Стіни — кам'яні завтовшки 1,5-1,6 м. Перекриття над першим ярусом представляють собою систему цегляних хрестових і конхових склепінь з розпалубками на нервюрах. У центральному просторі вони спираються на стовп, утворюючи по його кутах віялові пучки нервюр; у півкругах, відокремлених від центрального простору арками, деяку подобу зірчастого склепіння. У місцях опертя нервюр закладені консольні блоки різного малюнку, в шелизі — замкові брили з геральдичними щитами.

Сходи на другий поверх — внутрішньостінні, кам'яні. Фасади спершу були вкриті затиркою вохристого кольору з домішкою товченої цегли. На другому ярусі збереглися бійниці-машикулі (для підніжного бою), ццентральний машикуль над входом, нижня частина стовпа, що піднімався з підвального ярусу і підтримував шатровий дах (основу стовпа можна оглянути в підвальному ярусі). Збереглися нижні частини щипців, розібраних і рівні даху. С На другому ярусі становлять інтерес наріжні вежечки-бартизани по кутах центрального об'єму церкви. Фрески частково існують під цементним тиньком. Вони датуються 16 ст., поверх - залишки олійного живопису 19 ст., втраченого під час самодіяльного ремонту 1990-х рр.

Пам'ятка є витвором будівельного мистецтва XIV—XVIII століть, що не має аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням у країні.