Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1 частина ОпорнКонспМіжнМендж2011.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
1.27 Mб
Скачать

3 Сфера) міжнародна конкуренція.

Дуже важливим у самостійному вивченні теми є розуміння ще однієї сфери прийняття міжнародних управлінських рішень, пов'язаної з атакуванням конкурентів. У цьому зв'язку заслуго­вує на увагу практика прийняття рішень у корпорації «Дженерал Електрик», пов'язана з постановкою таких п'яти «правильних питань»:

  1. Що являє собою конкурентне середовище, в якому діє під­приємство?

  2. Чого досягли ваші конкуренти за останні три роки?

  3. Що за той же час зробили ви?

  4. Яким чином конкуренти можуть загрожувати вашому біз­несу в майбутньому?

5. Які ви маєте наміри для того, щоб випередити їх?

4. Методи оцінки політичних ризиків.

Самостійне опанування теми слухачем включає розуміння міс­ця політичних ризиків у прийнятті міжнародних рішень. Стосовно міжнародного менеджменту політичний ризик яв­ляє собою ймовірність того, що ділові іноземні інвестиції стануть предметом тиску й ущільнення з боку урядової політики країни-господаря.

Управління політичними ризиками ґрунтується на врахуванні дії трьох груп факторів:

1. Категорії політичного ризику: трансферні ризики; операційні ризики; ризик втрати контролю власності.

2. Загальні інвестиції: конгломеративні; вертикальні; горизонтальні.

3. Спеціальні інвестиції (сектори економічної діяльності).

Схематично ці фактори представлені на рис. 4.4. Користуючись цією моделлю, можна визначити рівень ризиків у кожному випадку. Спеціальні інвестиції розрізняються по галу­зях і формах власності. Тип І має найвищий рівень ризику (на­приклад, у разі прямих інвестицій у високотехнологічні галузі). Тип V характеризується найнижчим ризиком (наприклад, у разі звичайних технологій, коли устаткування може бути легко демон­товано). Так, якщо ми прагнемо знизити трансферні ризики для конгломеративних інвестицій, пов'язаних з виробництвом това­рів, яких немає в приймаючій країні, то слід обирати спеціальні інвестиції V класу, тобто звичайні технології і можливості швид­кого демонтування устаткування. У даному разі рівень ризику буде «7» за умов такої шкали: високий (В)=3, середній (С)=2, низь­кий (Н)=1.

Рис. 4.4. Тримірна мережа для оцінки політичних ризиків

Конкретніші інструменти визначення політичного ризику на­ведені в табл. 4.З.

Таблиця 4.3 - Критерії кількісної оцінки політичних ризиків

Критерії

Оцінки

мін.

макс.

Політичне і економічне середовище

Стабільність політичної системи

3

14

Загрожуючи внутрішні конфлікти

0

14

Загрози стабільності зовнішнього походження

0

12

Ступінь контролю економічної системи

5

9

Надійність країни як торговельного партнера

4

12

Конституційні гарантії

2

12

Ефективність державної адміністрації

3

12

Трудові відносини і соціальні позиції

3

15

Внутрішні економічні умови

Кількість населення

4

8

Дохід на капітал

2

10

Економічне зростання протягом останніх п'яти років

2

7

Перспективи росту протягом наступних трьох років

3

10

Інфляція в попередні два роки

2

10

Доступність іноземців до внутрішнього ринку капіталів

3

7

Наявність висококваліфікованої робочої сили в даній місцевості

2

8

Можливість залученім персоналу до роботи в іноземних країнах

2

8

Наявність енергетичних ресурсів

2

14

Законодавчі вимога щодо збереження навколишнього середовище

4

8

Транспортні системи і комунікації

Зовнішні економічні відносини

Обмеження оподаткування імпорту

2

10

Обмеження оподаткування експорту

2

10

Обмеження оподаткування іноземних інвестицій у країні

3

9

Свобода заснування чи встановлення зобов'язань у партнерстві

3

9

Правовий захист торгової марки і продукції

3

9

Обмеження оподаткування грошових операцій

2

8

Розвиток платіжного балансу

2

9

Виснаження через використання закордонних кредитів та ім­порт енергоносіїв

3

14

Міжнародне фінансове становище

3

8

Обмеження оподаткування обміну місцевої валюти на іноземну

2

8

5. Рекомендації, щодо ведення міжнародних пе­реговорів.

Слід особливо звернути увагу слухачів і на велику роль пере­говорів у процесі прийняття міжнародних рішень. Це питання включає три основних аспекти: процес переговорів, переговорна тактика та переговорна поведінка.

1. Міжнародні ділові переговори (процес):

  • планування;

  • налагодження міжнародних відносин;

  • обмін цільовою інформацією;

  • переконання;

  • згода.

2. Переговорна тактика:

  • місце переговорів;

  • часові обмеження;

  • відносини «продавець — покупець».

3. Переговорна поведінка:

  • використання експериментальної поведінки; є обіцянки, прогнози та інші типи поведінки;

  • невербальна поведінка;

  • використання брудних прийомів.

98

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.