5. Основні особливості діяльності менеджерів

МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ.

Структурування рольових функцій міжнародного мене­джера є важливим, оскільки їх виконання значною мірою зале­жить від того, наскільки добре менеджер знає і розуміє базові елементи зовнішнього середовища і ті проблеми, які супроводжують у ньому роботу фірми.

У цьому зв'язку слід виокремити 7 основних ролей міжнародного менеджера:

1. Міжнародний менеджер як організатор стратегічного пошу­ку можливостей фірми на зовнішньому ринку.

2. Міжнародний менеджер як стратегічний мотиватор.

3. Міжнародний менеджер як культурний аналітик.

4. Міжнародний менеджер як ефективний організатор і керів­ник інтернаціонального колективу.

5. Міжнародний менеджер як дипломат.

6. Міжнародний менеджер як громадський діяч.

7. Міжнародний менеджер як «стратегічний оптимізатор» міжнародного бізнесу.

Варто звернути увагу на різні вимоги до менеджерів міжнарод­них і національних компаній, що потребує виявлення певних зді­бностей у керівників. Це видно з табл. 2, в якій наведені ключо­ві характеристики менеджерів та критерії їхніх здібностей до ке­рівництва міжнародним бізнесом.

Таблиця 2 - Порівняльна характеристика більш і менш придатних менеджерів до міжнародного бізнесу

Характеристики	Більш здатні	Менш здатні
Особисті цілі	Схильні адаптуватися до індивідуальностей	Схильні адаптуватися до суспільства
Опанування вимог для успішної взаємодії з іншими	Не потребують спеціаль­них навичок, успішна адап­тація визначається вимо­гами ситуації	Потребують таких на­вичок, як терпимість, співчуття, чесність, лі­бералізм, гнучкість
Ключове питання в процесі адаптації до нової культури	Що відбувається? Ви­вчення для опису, інтер­претації і розуміння	Чому це відбувається? Вивчення для з'ясуван­ня, міркування й обго­ворення
Підстави для прийн­яття рішень	Найважливіші почуття і враження	Найважливіші факти та інформація
Процес аналізу взає­мозв'язку культури та інформації	Намагання кількісно опи­сати різні культури у спробі розрізняти їх між собою	Намагання кількісно по­рівнювати та оцінювати різні культури
Внутрішні зміни	Модифікація стереотипів, пояснення вражень і тлу­мачень	Підтвердження стерео­типів і вражень
Вплив на поведінку менеджера	Соціальна гнучкість і від­критість	Соціальна упередженість і віддаленість

Якщо проаналізувати, наприклад, такий аспект, як підстави для прийняття рішень, то більш здібні менеджери орієнтуються на почуття і враження, а менш здібні - на факти та інформацію. Річ у тім, що інформація по-різному оцінюється в різних культу­рах. Якщо орієнтуватись на факти, то ймовірність прийняття по­милкового рішення в багатокультурному середовищі вища, ніж за орієнтації на враження і почуття, що менш різняться між культу­рами.

МЕТОДИКИ НА­ВЧАННЯ МЕНЕДЖЕРІВ У МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

Успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, яка надається в провідних школах бізнесу, а також постійним на­вчанням у міжнародних корпораціях.

У наш час загальновизна­ною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання. Започаткування на почат­ку 30-х років А. Слоуном («Дженерал моторз») і П. Дюпоном («Дюпон де Немур») у США системи післядипломної підготовки професійних менеджерів дало змогу якісно підвищити рівень кваліфікації фахівців менеджменту і маркетингу.

Підготовка що­річно в США близько 70 тис. магістрів ділової адміністрації та десятків тисяч в інших розвинутих країнах є вагомою причиною ефективного менеджменту провідних МК.

Не існує якоїсь однієї найкращої методики навчання, яка дала б змо­гу забезпечити найвищу ефективність управлінської діяльності. Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у про­відних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтер­нативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінан­сів та ін.:

1) кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

2) метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

3) навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

4) японський підхід до навчання.

Інші навчальні заклади або віддають перевагу одному із за­пропонованих методів, або ж комбінують зазначені підходи у різ­ному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

1) кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

Кейс-метод було започатковано у Гарвардській школі бізнесу доктором Копеландом ще в 1921 p., хоча активно він почав вико­ристовуватись у повоєнний час. Цей метод приніс всесвітню сла­ву Гарвардській школі бізнесу, яка останні 26 років шість разів посідала перші місця в 13 проведених журналом «Бізнес-уїк» об­стеженнях. Цей метод дає можливість через колективну творчу дискусію на прикладі конкретної абсолютно правдивої ситуації, що містить оригінальний практичний досвід, виробити у слухачів цілком конкретні практичні навички.

Переваги кейс-методу:

• наближеність до життя у бізнесі;

• двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);

• співпраця слухачів і формування навичок роботи в групі;

• співпраця слухачів із викладачами;

• можливість перевірити пропозиції реальною практикою;

• розмаїття підходів;

• висока мотивація навчання;

• формування навичок прийняття рішень. Проблеми:

• високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис дол. на 1 кейс);

• потреба у висококваліфікованих дослідниках для підготовки нових кейсів;

• старіння кейсів;

• складна методика проведення занять і потреба тренінгу ви­кладачів;

• спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дошок, технічні засоби та ін.);

• відсутність індивідуального підходу.