7.1.5. Діагностика технічного стану

Діагностика технічного стану будівель і споруд здійснюється шля­хом поєднання взаємозв’язаних і взаємодоповнюючих обстежу­валь­них, розрахункових й аналітичних процедур, перелік і повнота яких у кожному конкретному випадкові уточнюється спеціалізованою орга­нізацією, що проводить обстеження.

Для реалізації діагностики технічного стану складається програма візуальних і експериментальних обстежень, в якій рекомендується вста­новлювати такий обсяг і порядок обстежувальних процедур, при яких з мінімальним обсягом обстежувальної роботи (особливо інстру­ментальних обстежень та лабораторних досліджень) можна отримати максимально повну інформацію про несправності, дефекти і пошкод­ження конструкцій будівель.

Аналіз та виявлення змін основних проектних і розрахункових пе­редумов, які виникли за період експлуатації, належить виконувати шляхом порівняння проектних (нормованих) та фактичних (на момент обстеження й паспортизації) показників і їх параметрів.

При перевірних розрахунках елементів конструкцій, основ необ­хідно враховувати ті розрахункові ситуації, які можуть реально мати місце в залишковий строк служби конструкції.

Шляхом спільного аналізу дефектів та пошкоджень, а також ре­зуль­татів перевірних розрахунків визначається технічний стан окре­мих конструкцій.

За несучою здатністю й експлуатаційними властивостями кон­струк­цій спеціалізованою організацією встановлюється один із таких станів:

стан конструкцій І – нормальний. Фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих за розрахунком. Відсутні дефекти і пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність чи довговічність;

стан конструкції II – задовільний. За несучою здатністю та умо­вами експлуатації відповідають стану І. Мають місце дефекти і по­шкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Необхідні заходи щодо захисту конструкції;

стан конструкції III – непридатний для експлуатації. Конструкція перевантажена, або мають місце дефекти та пошкодження, які свід­чать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірних розрахунків і аналізу пошкоджень можна забезпечити її цілісність на час підсилення;

стан конструкції ІV – аварійний. Те саме, що і за станом кон­струк­ції III. Але на основі перевірних розрахунків й аналізу дефектів та пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий «крихкий» характер руй­нування. Необхідно вивести людей із зони можливого обвалення, ви­конати негайне розвантаження, вжити інших заходів безпеки.

Будівлі та споруди в цілому рекомендується відносити до одного із наступних станів залежно від стану несучих і огороджувальних кон­струкцій:

• стан будівлі або споруди І – нормальний. У будівлі або споруді відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій II (задовільний), IIІ (непридатний для нормальної екс­плуатації) та ІV (аварійний);

• стан будівлі або споруди II – задовільний. У будівлі або спо­руді відсутні несучі й огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій III (непридатний для нормальної експлуатації) і ІV (аварійний);

• стан будівлі або споруди III – непридатний до нормальної експлуатації будівлі або споруди, відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій IV (аварійний);

• стан будівлі або споруди ІV – аварійний. У будівлі або споруді є несучі й огороджувальні конструкції, які відповідають стану кон­струкцій ІV (аварійний).

При відповідному обґрунтуванні можливе проведення обстежень та оцінювання технічного стану будівлі або споруди за частинами, які можуть бути виділені за функціональними і конструктивними озна­кам.