Р а ис. 3.19. Приклади примикання підлог до стін:

а – з бетонних плит; б – покритого лінолеумом; в – із метласької плитки; 1 – асфальт; 2 – бетонні плити; 3 – бетонна основа; 4 – фун­дамент; 5 – дерев’яна рейка (жо­лобник); 6 – лінолеум; 7– гіпсова плита; 8 – залізобетонна плита; 9 – штукатурка; 10 – керамічний плінтус; 1

в

1– метлаські плитки;

12 – цементний розчин; 13 – шла­кобетон; 14 – пергамін; на клебе­масі; 15 – залізобетонна плита

[Вгору] [Вниз]

3.2. План практичних занять Вивчення конструктивних елементів будівель

Мета: придбання навичок у читанні будівельних креслень, роз­роб­ленні окремих елементів креслень будівель, необхідних для виконання архітектурно-будівельної частини дипломного проекту.

Завдання 1. Отримати індивідуальне завдання на виконання розра­хунково-графічної роботи та визначити відповідно до нормативних документів і методичних рекомендацій вхідні дані для виконання такої роботи. Ознайомлення з особливостями виконання будівельних креслень.

Завдання 2. Вивчити правила виконання будівельних креслень, на­несення типів ліній, розмірів, використання шрифтів написів.

Завдання 3. Ознайомитися з етапами виконання плану будівлі. Ви­значення параметрів основних конструктивних елементів будівлі.

Завдання 4. Побудова координаційних горизонтальних і верти­каль­них осей будівлі відповідно до вимог єдиної модульної системи (ЕМС).

3.3. Термінологічний словник

Основа фундаментів – товща ґрунту, що знаходиться нижче пі­дошви фундаменту й сприймає навантаження від будівлі чи споруди.

Фундамент – підземна частина будівлі, яка сприймає і передає всі навантаження на основу.

Стіни – конструктивні елементи, як відокремлюють приміщення від зовнішнього середовища і створюють необхідні санітарно-гігіє­ніч­ні умови, або розмежовують будівлю на окремі приміщення.

Несучі стіни – такі, що сприймають навантаження від перекриттів і безпосередньо опираються на фундамент.

Самонесучі стіни – такі, що сприймають навантаження від власної маси й передають його на фундамент.

Перегородки – не несучі стіни, що розмежовують внутрішні примі­щення.

Цоколь – нижня частина стіни, що знаходиться нижче рівня під­ло­ги й опирається безпосередньо на фундамент чи фундаментну балку.

Пандуси – похилі площини для розвантаження й спуска товарів у підвальні поверхи.

Каркас будівлі – складається з вертикальних (стійки або колони) і горизонтальних (ригелі) стрижневих елементів, які сприймають усі навантаження, що діють на будівлю.

Перекриття – горизонтальні несучі конструкції, що сприймають вертикальні й горизонтальні силові впливи та передають їх на несучі стіни або каркас.

Дах – захищає будівлю від несприятливих впливів зовнішнього се­редовища.

Єдиної модульної системи (ЕМС) – сукупність правил коор­ди­на­ції розмірів будівель і їх елементів на основі кратності цих розмірів установленій одиниці, тобто модулю.

Індустріалізація будівництва – це комплексно механізований про­цес зведення будівель із конструкцій і деталей заводського виго­тов­лення.

Уніфікація – це зведення до мінімуму типорозмірів будівель, що дозволяє забезпечити однотипність і скорочення їхньої кількості та до­зволяє застосовувати однотипні вироби в будівлях різного при­зна­чення.

Типізація – передбачає відбір найбільш економічних, уніфікованих варіантів проектних рішень, конструкцій і деталей для їх багато­разо­вого використання в будівництві.

Стандартизація – це завершальний етап уніфікації й типізації будівельних конструкцій і деталей, що пройшли перевірку в експлу­а­тації й одержали широке розповсюдження і затверджуються як стан­дарти.

Конструктивна система – взаємозалежна сукупність верти­каль­них і горизонтальних несучих елементів будівлі, які спільно забез­пе­чують її міцність, жорсткість і стійкість.

Конструктивна схема – варіант конструктивної системи за озна­ками складу й розміщення в просторі основних несучих конструкцій (поздовжньому, поперечному, змішаному, каркасному).