3.1.7. Фундаменти

Фундамент – конструктивний елемент, що розміщується нижче по­значки поверхні землі й передає навантаження від усього комплексу будівлі на ґрунт основи.

За способом виготовлення фундаменти бувають монолітні, які виготовляють із монолітного бетону чи залізобетону, або збірні, що виготовляються зі збірних залізобетонних елементів. Збірні фунда­мен­ти потребують менших працезатрат на їх зведення, особливо в зи­мо­вий період, монолітні вимагають менших затрат матеріалів – бетону й сталі, але для них потрібно додатково влаштовувати опалубку.

За конструктивною схемою розрізняють фундаменти стрічкові, стовп­часті, суцільні й пальові.

Стрічкові фундаменти споруджують у вигляді безперервної або перервної стрічки під несучими (капітальними) стінами будівель. Ши­роке застосування в громадському будівництві отримали збірні фун­даменти з бетонних блоків і залізобетонних подушок (рис. 3.3).

Блоки-подушки вкладають на вирівняну поверхню основи або на піщану чи бетонну підготовку (шар бетону чи піску, товщиною 10 – 15 см), їх розташовують впритул, або на певній відстані один від од­ного із заповненням проміжків щільно втрамбованим ґрунтом.

Стінові блоки монтують із перев’язкою швів на цементному розчи­ні. Застосування переривчастих фундаментів дає можливість знизити вартість фундаментів на 15–20 %.

Р ис. 3.3. Збірні стрічкові фундаменти:

1 – стінові бетонні блоки; 2 – залізобетонні блок-подушки; 3 – цементний розчин

Стовпчасті (окремі) фундаменти влаштовують під кожними опо­рами будівель (колонами чи цегляними стовпами), а інколи й під стінами, які опираються на залізобетонні фундаментні балки, укладені на 15–20 см нижче поверхні спланованої землі. Такі балки підтри­муються тими ж стовпчастими фундаментами, що й опори.

Стовпчасті фундаменти під колони стаканного типу (рис. 3.4) скла­даються з підколонника, в якому монтується, тимчасово закріп­лю­ється, а потім замонолічується мілко зернистим бетоном у проектному положенні опора. Нижня частина фундаменту називається підошвою, розміри якої визначають розрахунком залежно від навантаження на фундамент і виду ґрунту основи.

За невеликих розмірів підошви стовпчасті фундаменти виготов­ляють трапецеїдальними (рис. 3.4, а), при великих – східчастими (рис. 3.4, б). Розміри уступів таких фундаментів визначаються залеж­но від розмірів колон, підошви фундаменту і його висоти.

Рис. 3.4. Збірні стовпчасті фундаменти під колони:

а – трапецеїдальний; б – східчастий

Суцільні фундаменти влаштовують у вигляді суцільної залізо­бе­тонної плити під усією будівлею. Їх застосовують при слабких і неоднорідних ґрунтах. Такі фундаменти надають змогу суттєво змен­шити тиск на основу, в значить і її деформацію у випадках, коли вона може перевищувати допустиму.

Пальові фундаменти влаштовують із бетонних, залізобетонних чи інших стрижнів-паль довжиною 3…24 м, які занурюють у ґрунт різ­ними способами: забиванням, вібрацією, вдавлюванням. Влаштовують також набивні палі, які виготовляють шляхом буріння свердловин і заповнення їх бетоном. Окремі палі зв’язують у верхній частині бал­ками, що називаються ростверками, на які безпосередньо опираються капітальні стіни чи опори каркаса будівлі.

Застосування пальових фундаментів ефективніше стрічкових за вар­тістю, витратам матеріалів та об’ємом земляних робіт.

[Вгору] [Вниз]