3.1.9. Перекриття

Перекриття – це внутрішні горизонтальні конструкції будівель, що розмежовують внутрішній простір по висоті на поверхи. Вони сприймають і передають на стіни чи колони постійні й тимчасові навантаження від обладнання, людей, різних матеріалів і т. ін., а також ізолюють приміщення одне від одного та від впливів зовнішнього середовища.

Міжповерхові перекриття каркасних будівель найчастіше комп­лек­тують повністю зі збірних залізобетонних елементів – балок та па­нелей (див. рис. 3.2). Також застосовуються інші конструкції пере­криттів: збірні перекриття, що опираються на цегельні стовпи й стіни; монолітні перекриття у вигляді плоскої залізобетонної плити або ребристої конструкції, що складає із залізобетонних балок і плит; збір­но-монолітні перекриття зі збірних панелей перекриттів, посилених монолітними балками або монолітними балками й плитою; монолітне залізобетонне перекриття по металевих балках.

Номенклатура збірних залізобетонних пустотних панелей перед­бачає такі розміри найчастіше вживаних конструкцій: ширина – 1 490 мм, довжина 2 760, 5 760 і 8 760 мм. Їх застосовують при від­стані між розбивочними осями 3, 6 та 9 м. У якості добірних панелей виготовляють конструкції шириною 1 190 мм. Товщина багато­пус­тот­них панелей стандартна – 220 мм.

Збірні залізобетонні балки перекриттів опираються на цегельні стіни й стовпи через збірні залізобетонні подушки, які влаштовуються для того, щоб забезпечити надійну роботу (міцність) цегляної кладки в місцях значних напружень, що виникають під опорами балок.

Панелі перекриттів кріплять до цегельних стін за допомогою арма­тури, що закладається у шви між збірними елементами або кріпиться до піднімальних петель плит. В одноповерхових будинках із цегель­ними стінами для влаштування покриттів прольотом 12 м засто­со­ву­ють ребристі панелі розміром 1,5×12 м, які приварюють до прогонів (балок). Для такого кріплення в торцях ребер панелей і в місцях об­пирання балок передбачені закладні деталі, за допомогою яких еле­менти покриття скріплюються між собою. Ребристі плити мають поздовжні й поперечні ребра. У полках плит можливе влаштування от­ворів для пропуску різних комунікацій.

Монолітні перекриття будівель виконують у вигляді гладкої одно­прогонової залізобетонної плити або ребристого перекриття, що скла­дається з плити, другорядних і головних балок, які монолітно з’єднані цією плитою (рис. 3.8).

Монолітні залізобетонні плити армують зварними сітками, які ук­ла­дають в опалубці. Товщину плит приймають не менш 6 см. При обпиранні плити на цегляну стіну її замонолічують у кам’яну кладку на глибину 100–150 мм. При прольотах плит, що перевищують 3 м, монолітне перекриття влаштовують ребристим із відстанню між дру­горядними балками 1,5–3 м.

Р ис. 3.8. Конструкції монолітних ділянок перекриттів:

а – ребристе перекриття; б – перекриття по металевих балках; в – підсилення монолітними ділянками збірного перекриття;

1 – зварний арматурний каркас; 2 – зварні арматурні сітки; 3 – в’язаний арматурний каркас; 4 – бетон; 5 – металева балка; 6 – багатопустотна панель перекриття

Другорядні балки монолітно зв’язані з головними балками, роз­та­шованими на відстані 4 – 6 м і опираються на колони або цегляні стіни будівлі. Висота перетину другорядних балок становить 1/12–1/20, а головних балок 1/8–1/15 їхнього прольоту, ширина балок приймається рівною 0,4–0,5 їх висоти. Армування балок частіше виконують плос­кими зварними каркасами, які перед установкою в опалубці з’єднують у просторовий каркас за допомогою горизонтальних стрижнів. Опори другорядних балок підсилюють сітками з поперечним розташуванням робочих арматурних стержнів.

Для посилення окремих ділянок збірних перекриттів застосовують збірно-монолітну систему, що складається зі збірних панелей пере­криття й монолітних залізобетонних балок. Панелі перекриття розмі­щують на відстані 15–20 см і між ними влаштовують монолітні за­лізобетонні балки, армовані плоскими арматурними каркасами. Мо­нолітні балки опираються на полки збірних ригелів каркасу будинку. Спільна робота збірних панелей і монолітних ребер здійснюється за рахунок шпонок, що утворюються після замонолічування за наявності впадин на поздовжніх гранях панелей.

Перекриття може включати також монолітну залізобетонну плиту, що влаштовується поверх збірної панелі. Ділянки перекриттів ма­шинних відділень ліфтів прольотом 4–5 м і в місцях улаштування ескалаторів виконують у вигляді монолітної залізобетонної плити по металевих балках із прокатних профілів-швелерів або двотаврів. За­лізобетонна плита може опиратися як на верхню, так і на нижню пол­ки металевих прогонів. При збірних перекриттях металеві балки прий­мають висотою 24 см, їх обпирають на полки залізобетонних ригелів із кроком 1,5–2 м. Залізобетонна плита товщиною 22 см улаштовуєть­ся по нижніх полицях металевих прогонів для того, щоб монолітна ділянка не виступала за межі збірних багатопустотних панелей пере­криттів. За необхідності влаштування великорозмірних приміщень (торгових залів, виставочних павільйонів і т. ін.) без улаштування про­міжних опор застосовують різні типи просторових покриттів про­льотом від 30 до 100 м.

За матеріалами, конфігурацією й конструкцією великорозмірні (про­сторові) покриття ділять на: залізобетонні оболонки, склепіння, куполи, вантові покриття. Залізобетонні тонкостінні оболонки вико­нують у вигляді монолітних і збірних конструкцій. Купола мають особливо сприятливі умови просторової роботи, тому за витратами ма­теріалів вони найбільш економічні. Залежно від геометричної фор­ми куполи розрізняють кульові, конічні, еліптичні. Купольне покриття складається із двох основних конструктивних елементів: оболонки купола й опорного кільця. Конструктивна форма купола дозволяє бу­дувати його зі збірних елементів.

Ефективно використається матеріал у вантових конструкціях по­криття. Основні елементи вантового висячого покриття – сталеві канати, що працюють на розтягання, і опорне кільце, або контурна балка. На контурне кільце передаються всі зусилля від натягу вант, а на опори, що розташовуються під опорним контуром, – тільки верти­кальні навантаження. Матеріалом для вант служить високоміцний сталевий дріт, а для опорного контуру – залізобетонні або металеві бал­ки, кільця або рами. У якості покриттів по вантах використають залізобетонні плити з легкого й важкого бетону, сталеві, азбоцементні й алюмінієві листи, пластикові й ткані матеріали. Дуже важливо на­дійно захистити ванти таких конструкцій від корозії. Як захисні за­соби застосовують оцинкування, фарбування, покривання пластико­вими матеріалами.

[Вгору] [Вниз]