3.1.2. Єдина модульна система в будівництві

Уніфікація об’ємно-планувальних параметрів будівель, розмірів конструкцій і будівельних виробів здійснюється на основі Єдиної мо­дульної системи (ЕМС) – сукупності правил координації розмірів будівель і їх елементів на основі кратності цих розмірів установленій одиниці, тобто модулю.

Як основний модуль у будівництві (М) прийнята величина 100 мм. Всі розміри будівель повинні бути кратними М. Для підвищення ступеня уніфікації прийняті укрупнені й дробові модулі. Укрупнені модулі 6000, 3000, 1500, 1200, 600, 300, 200 мм, позначувані відпо­відно 60М, 30М, 15М, 12М, 6М, ЗМ, 2М, передбачені для призначення розмірів об’ємно-планувальних елементів будівель і великих кон­струк­цій. Дробові модулі 50, 20, 10, 5, 2 і 1 мм, які позначаються, від­повідно: 1/2М, 1/5М, 1/10М, 1/20М, 1/50M і 1/100M служать для при­значення розмірів відносно невеликих перетинів конструктивних еле­ментів, товщини листових матеріалів.

3.1.3. Індустріалізація, уніфікація, типізація й стандартизація

У сучасних умовах будівлі зводять на основі широкого вико­рис­тання збірних конструкцій і деталей, що випускають підприємствами будівельної індустрії, комплексної механізації будівельних робіт, ор­ганізації потокового будівництва із застосуванням електронно-обчис­лю­вальної техніки.

Індустріалізація будівництва – це комплексно механізований про­цес зведення будівель із конструкцій і деталей заводського виготов­лення.

До збірних будівель відносять такі, що зведені з конструктивних елементів із певними формами й розмірами.

Основна передумова для створення індустріальних систем кон­струк­цій – уніфікація основних параметрів об’ємно-планувальних рі­шень і елементів будівель, а також відповідна уніфікація розмірів бу­ді­вельних виробів, які засновані на єдиній модульній системі.

При масовому виготовленні збірних конструкцій велике значення приділяється номенклатурі виробів, що випускають, базованої на уні­фікації.

Уніфікація – це зведення до мінімуму типорозмірів будівель, що дозволяє забезпечити однотипність і скорочення їхньої кількості, а також розмірів прольотів, кроків і висот поверхів. Уніфікація дозволяє застосовувати однотипні вироби в будівлях різного призначення.

Типізація передбачає відбір найбільш економічних, уніфікованих варіантів проектних рішень, конструкцій і деталей для їхнього ба­га­торазового використання в будівництві. Таким чином, типізація дозво­ляє не тільки скоротити число типорозмірів будівельних конструкцій, проектних рішень будівель, але й значно спрощує й здешевлює бу­дів­ництво.

Стандартизація – це завершальний етап уніфікації й типізації бу­дівельних конструкцій і деталей. Типові конструкції, що пройшли пе­ревірку в експлуатації й одержали широке розповсюдження, затверд­жуються як стандарти. Розміри, форми, якість таких конструкцій, умо­ви їхнього виготовлення встановлюються відповідними стандар­тами.

3.1.4. Конструктивні системи й конструктивні схеми будівель

Конструктивне рішення будівель визначається на початковому ета­пі проектування вибором конструктивної, будівельної системи і кон­структивної схеми.

Конструктивна система являє собою взаємозалежну сукупність вертикальних і горизонтальних несучих конструкцій будівлі, які спіль­но забезпечують її міцність, жорсткість і стійкість.

Горизонтальні несучі конструкції – покриття й перекриття, у рівні поверхів сприймають усі навантаження і передають їх вертикальним несучим елементам (стінам, колонам), які, в свою чергу, передають їх на фундамент і основу будівлі. Покриття й перекриття будівлі, як пра­вило, виконують роль діафрагм жорсткості, вони сприймають та пе­редають горизонтальні навантаження на вертикальні елементи.

За видом вертикальних несучих конструкції найбільш розпов­сюд­жені каркасна й безкаркасна (стінова) конструктивні системи будівель (рис. 3.1) Каркасна система з просторовим рамним каркасом засто­со­вується переважно в будівництві багатоповерхових громадських буді­вель. Безкаркасну систему використають у будівлях різних плану­валь­них типів висотою від одного до 16 поверхів і більше. Поряд з основ­ними конструктивними системами розрізняють різні комбіновані конструктивні системи будівель, наприклад, каркасно-стінову, й ін.

Таким чином будівельна система являє собою комплексну харак­те­ристику конструктивного рішення будівлі з матеріалом й технологією зведення основних несучих конструкцій.

а б в

Рис. 3.1. Конструктивні схеми будівель:

а – стінова (безкаркасна); б – каркасна, з повним каркасом;

в – каркасна, з неповним каркасом

Вертикальні несучі конструкції різноманітні. Найпоширеніші в будівлях торгівельного і готельно-ресторанного комплексу є стриж­не­ві (стійки каркаса), плоскі (стіни, діафрагми жорсткості), об’ємно-просторові елементи висотою в поверх (об’ємні блоки) та ін.

Конструктивна схема являє собою варіант конструктивної систе­ми за ознаками складу й розміщення в просторі основних несучих конструкцій (поздовжньому, поперечному, змішаному, каркасному).

Конструктивну схему, як і систему, вибирають на початковому ета­пі проектування з урахуванням об’ємно-планувальних, конструк­тив­них і технологічних вимог.

Для безкаркасних типів будинків (рис. 3.1, а) характерні такі схе­ми: з поздовжнім розташуванням несучих стін (на них опираються міжповерхові перекриття); з поперечним розташуванням несучих стін (зовнішні стіни, за винятком торцевих – самонесучі, на них не пере­дається навантаження від перекриттів); перехресна – з обпиранням плит перекриття (по контуру) на поздовжні й поперечні стіни.

Для каркасних типів будівель (рис. 3.1, б, в) використаються нас­тупні схеми: з поздовжнім розташуванням ригелів; із поперечним розташуванням ригелів; із перехресним розташуванням ригелів; без­ригельні. Каркасні типи будівель розрізняють з повним (рис. 3.1, б) або неповним каркасом (рис. 3.1, в).

Вибір конструктивної схеми диктується об’ємно-планувальним рі­шенням будівлі й визначає тип його основних конструкцій.

[Вгору] [Вниз]