1.3. Державний стандарт «гост 7.62-90»

Усі виправлення в коректурі слід робити тільки за допомо­гою спеціальних коректурних знаків. Вони є загальноприйня­тими й затвердженими стандартом «СИБИД. ГОСТ 7.62-90. Знаки для разметки оригиналов и исправления корректурных и пробних оттисков. Общие требоваиия». Стандарт по­ширюється на усі види оригіналів, макетів і відбитків для ви­дань. Він обов'язковий для видавництв, видавничих установ та поліграфічних підприємств.

Стандарт набув чинності 1 січня 1991 р. Зрозуміло, що цей документ, створений у радянські часи, написаний російською мовою — тож назріла потреба замінити його українськомовним.

Потребує він переробки і зі змістового боку: низка знаків у ньому нині майже не використовується (потрапляння літери «чужої» гарнітури, марашки, «бруд» тощо), адже редакційно-видавничі технології за останнє десятиліття докорінно зміни­лися. Крім того, пропоновані у ньому знаки неповно окрес­люють ті операції, які доводиться виконувати у коректурних відбитках, наприклад, видалення лінійки. Тому видавнича практика заповнює ці прогалини — самовільно дописує Стандарт.

За «ГОСТ 7.62-90. Знаки для разметки оригиналов и ис­правления корректурных и пробных оттисков. Общие требо­ваиия», коректурні знаки поділяються на знаки для текстової частини оригіналу і для ілюстративної частини оригіналу.

Перш ніж навести накреслення знаків обох видів, слід опа­нувати правила щодо їх використання.

§ 2. Алгоритми використання коректурних знаків

2.1. Загальні правила використання коректурних знаків

1. Вносити виправлення слід виключно за допомогою спеціальних знаків. Не дозволяється заклеювати окремі слова чи речення; забілювати їх хімічним «коректором», а потім надписувати зверху правильний варіант.

2. Знаки повинні строго відповідати даному типу виправ­лень.

3. Знаки повинні розташовуватися на рівні опрацьовува­ного рядка — так оператор комп'ютерного складання зможе відразу відшукати рядки, в яких слід внести виправлення.

4. Лінії знака повинні перекреслювати або проходити впритул до елемента, в якому виконується виправлення.

5. Певний знак може повторюватися на одній шпальті ли­ше через 8-Ю рядків.

6. При читанні коректури одноколонкової верстки знаки виносять переважно на правий берег. При читанні технічного складання, одноколонкової верстки великого формату, бага-токолонкової верстки (у три і більше колонки) виправлення дозволяється виносити як на правий, так і на лівий берег. Вибір берега при цьому визначається тим, до якого краю ряд­ка ближче знаходиться помилковий елемент.

7. «Прапорці» коректурних знаків спрямовують на бік то­го берега, на який виноситься знак («прапорцями» називають короткі горизонтальні лінії, що примикають до основних, прямих або похилих, ліній коректурних знаків).

Наведений для прикладу коректурний знак слід виносити на лівий берег коректурного відбитка. «прапорець» ° основна лінія знака

Якщо в одному рядку здійснюється кілька виправлень, то вноситься вони таким чином:

визначають візуальну середину рядка та групи помил­кових елементів, що опиняються праворуч і ліворуч від Цієї умовної вісі;

• на правому березі знаки розташовують зліва на право, тобто у послідовності виправлень (помилок) у тексті;

• на лівому березі навпаки — справа наліво: перший знак ставиться найближче до першого виправлення (помилки) у тексті, а останній знак буде найвіддаленішим від позначуваної помилки.

____________1_______2______________3_________4_______________5

2 1 3 4 5

Порядок внесення виправлень на правому та лівому берегах сторінки коректури

9. Якщо на шпальті двічі або більше разів повторюється одна й та ж помилка, то однотипні помилкові елементи за­креслюють у тексті одним і тим же коректурним знаком, ви­носять цей знак на берег з правильним варіантом, а поруч у кружечку вказують, скільки разів слід зробити на шпальті таке виправлення. Цей прийом дає змогу працювати швидше, бо не треба усі виправлення оформлювати па березі. А також коректурний відбиток виглядає читабельнішим, адже виправ­лень на ньому менше.