- •2) Те ж, що і коректурні виправлення, тобто сукупність виправлень, які здійснює працівник видавництва чи друкарні у коректурному, пробному відбитку чи в електронній його версії;
- •3) На професійному жаргоні — коректурні відбитки, або ж ко-ректи;
- •4) Навчальна дисципліна, що входить до курсу підготовки спеціалістів із видавничої справи та журналістики.
- •§ 1. З історії фаху
- •§ 2. Сучасний стан коректорської справи в україні
- •§ 3. Коректура й український правопис
- •§ 1. Традиційна і комп'ютерна
- •§ 2. Коректурний відбиток
- •§ 3. Коректор як учасник
- •3.3. Співпраця учасників видавничого процесу. Коректурні виправлення
- •3.4. Обов'язки коректора
- •3.5. Вимоги до сучасного коректора
- •§ 4. Коректорське читання
- •4.1. Різновиди читання
- •4.2. Принципи коректорського читання
- •4.3. Типи коректорського читання
- •4.4. Способи коректорського читання
- •4.5. Виробничі норми у коректурі та «Звіт коректора»
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття про техніку коректурних знаків
- •1.1. Первинний опис системи коректурних знаків
- •1.2. Історичний екскурс у формування системи коректурних знаків
- •1.3. Державний стандарт «гост 7.62-90»
- •§ 2. Алгоритми використання коректурних знаків
- •2.1. Загальні правила використання коректурних знаків
- •2.2. Коректурні знаки для текстових оригіналів
- •2.3. Коректурні знаки для ілюстративних оригіналів
- •§ 7. Внесення виправлень редактором і вичитувачем технічного складання
- •4. Коректура за допомогою споаучних аіній
- •4.1. Коректура багатоколонкової верстки
- •4.2. Коректура картографічних відбитків
- •§ 5. Універсальні методичні рекомендації щодо коректорського читання
- •§ 6. Коректура друкарських форм на поліграфічному підприємстві
- •§ 1. Проблема кореляції
- •§ 3. «Рута» - найвідоміший засіб комп'ютерної коректури
- •3.1. Загальні відомості про програму
- •§ 4. Проблемні аспекти програми «рута»
- •§ 1 Формування системи
- •§ 2. Основні правила складання
- •2.1. Загальні
- •2.2. Абзацні відступи
- •§ 3. Особливості окремих видів складання
- •3.1. Віршований твір
- •§ 1. Основні правила верстання
- •§ 2. Вимоги до окремих видів верстання
- •2.1. Сторінка змісту
- •§ 3. Типові порушення технічних
- •§ 2. Книжкова коректура — видавнича класика
- •§ 5. Журнальна коректура як синтез книжкової та газетної
- •§ 4. Газетна коректура: в лабетах часу
§ 1. Поняття про техніку коректурних знаків
У книжковому видавництві в ході редакційно-видавничого процесу коректуру тримають фактично одночасно автор, редактор і коректор, причому останній зводить до «спільного знаменника» виправлення своїх колег. Після цього виправлений коректурний відбиток потрапляє до оператора, який вносить виправлення в комп'ютерне складання.
Щоб уникнути зайвих описових пояснень, зекономити час оформлення опрацьованої коректури, всім, хто її читає, необхідна спеціальна система позначень тих чи інших вказівок і виправлень. Вона існує і називається коректурними знаками.
Отже, коректурні знаки — це умовні графічні знаки, які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення різнотипних помилок у коректурних відбитках.
1.1. Первинний опис системи коректурних знаків
Необхідність системи коректурних знаків така ж очевидна, як і, скажімо, потреба в системі знаків дорожнього руху: обидві вони застерігають від непорозумінь, неузгодженості та неоднозначності дій учасників ситуації. Коректурні знаки доводять до автоматизму сприйняття конкретних рекомендацій, подають їх у лаконічній і доступній для усіх працівників формі — вони мають загальнообов'язковий і загальнозрозумілий характер.
Початкуючі видавці, засвоюючи систему коректурних знаків, скаржаться, що вона занадто велика й важка для запам'ятовування. На перший погляд, у цьому є своя рація: система коректурних знаків налічує понад 180 знаків, за допомогою яких можна виконувати майже 60 операцій (!). Згодом, із практикою, приходить усвідомлення того, що коректурні знаки не ускладнюють, а, навпаки, полегшують співпрацю учасників редакційно-видавничого процесу.
У системі коректурних знаків деяким операціям виправлення відповідає лише один знак, наприклад, операціям вирівнювання проміжків між словами чи розділення проміжком слова, складеного разом. Іншим операціям відповідає десяток, а то й більше знаків: складанню шрифтом іншого накреслення — 10; заміні літери (знаку) — 17; заміні складу, слова, рядка — 19. Отож, здавалося б, чи не краще було б звести до мінімуму знаки для тих чи інших операцій — до двох-трьох замість десятка. Насправді, кількість знаків раціонально продумана. Вона пов'язана з частотністю виконання виправлення певного типу: чим частіше доводиться його виконувати,— тим більше знаків для нього розроблено.
До речі, стверджують коректори-професіонали, знаків часом ледве вистачає, щоб позначити усі помилки. Приміром, особливо «брудними» бувають коректури після сканування, адже не всі літери та інші знаки у тексті сканер розпізнає правильно. Тоді коректори використовують не тільки спеціальні коректурні знаки, а й вигадують власні. Хоча останнє перебуває поза нормами техніки коректури.
Таким чином, кількість знаків, що відповідають певному типу виправлень, і частотність їх використання зумовлені поширеністю відповідної помилки. Простежуючи частотність використання знаків у порядку від найбільш до найменш частотних отримуємо їх «рейтинг популярності»:
-
знаки для виправлення окремих букв (і друкованих знаків взагалі);
-
знаки для виправлення слів і частин слів;
-
знаки для шрифтових виправлень;
знаки для виправлень помилок у розташуванні рядків та ін.