Під готівковою виручкою розуміють суму фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції та позареалізаційні над­ходження.

Готівкова виручка підприємств може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами. Невикористана готівкова виручка,

що надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їхні поточні рахунки.

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здійснення готівково-грошового обігу. Виконання всіма господарськими суб'єктами встановлених центральним банком правил здійснення операцій з готівкою необхідна передумова ефективного реформування національної грошової системи. Вирішальне значення щодо дотримання касової дисципліни має повне виконання всіма господарськими суб'єктами норм регулювання обігу готівки.

Установи банку відповідно до чинного порядку ведення касових операцій не рідше ніж один раз на два роки, згідно з рішенням керівника установи банку, перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслуговують, і мають право вимагати від них дані про їхні касові обороти за джерелами надходжень і згідно з цільовим призначенням грошових витрат.

За результатами перевірки підприємств, у разі виявлення порушень, складається акт перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою у трьох примірниках. Відповідні примірники актів перевірок мають бути передані податковій адміністрації або правоохоронним органам для застосування до порушників відповідних санкцій згідно з чинним законодавством.

Валютна система - надзвичайно важлива і необхідна в сучасних умовах розвитку фінансового ринку підсистема грошової системи.

Валютна система - форма організації валютних відносин, закріплена у державно-правових нормах та міжнародних угодах. Більш детально цю підсистему буде розглянуто в темі 6 цього підручника.

4.3. Види грошових систем та їх еволюція

У процесі еволюції товарного господарства грошові системи поступово замінили одна одну. Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи. В сучасних умовах грошові системи класифікують за різними ознаками (рис. 4.6).

Залежно від того, в якій формі функціонують гроші - як товар -загальний еквівалент або міра вартості - розрізняють два види грошових систем:

система металевого обігу - коли грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу (благородні метали) і виконує всі функції грошей, а банкноти розмінюються на метал;

система обігу грошових знаків - коли золото та срібло витісня­ється з обігу нерозмінними на них кредитними грошима.

У свою чергу металеві системи поділяють на: біметалеві й монометалеві.

* Біметалізм - це грошова система, в якій держава законодавчо закріплює роль загального еквівалента за двома металами (золотом і сріблом). Монети з цих металів карбувалися й оберталися на рівних засадах.

Існували три різновиди біметалізму:

> система паралельної валюти, коли співвідношення між золотими і срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно;

> система подвійної валюти, коли співвідношення між золотими і срібними монетами встановлювалось державою залежно від попиту на метал, від економічної і політичної ситуації у країні і світі;

Однак біметалізм не відповідав потребам розвинутого ринкового господарства, бо використання як міри вартості двох металів суперечило суті цієї функції грошей. Загальною мірою вартості може бути лише один метал.

* Монометалізм - грошова система, за якої, на відміну від біметалізму, роль загального еквівалента закріплено лише за одним валютним металом - золотом чи сріблом. Оскільки за своїми фізичними і вартісними властивостями золото краще пристосоване виконувати цю роль, найпоширенішим був золотий металізм. Проте історія знає випадки існування срібного монометалізму в окремо взятих країнах, наприклад в Індії (1852-1893 рр.), Росії (1843-1852 рр.).

Майже все XIX ст. і початок XX століття золото відігравало провідну роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах. Найбільшої ваги золотий стандарт досяг у період 1880-1914 рр.

Золотий монометалізм пройшов декілька стадій розвитку (рис. 4.7.):

Золотомонетний стандарт являє собою найбільш стабільну, саморегульовану грошову систему. Саморегулювання виходило з адекватності вартості, яку виражали вказані гроші в обігу, вартості металу, який містився в монетах і міг бути одержаний в обмін на банкноти.

Однак золотомонетний стандарт мав основний недолік - функціону­вання його вимагало наявності золотих запасів у центральних емісійних банках, які слугували резервним фондом внутрішнього обігу, забез­печували розмін банкнот на золото, були резервом світових грошей. Таким чином витрати держави на забезпечення обігу золотою монетою були значними, тому все більше емітувалися банкноти.

Однак навіть у період розквіту золотомонетного стандарту обмін банкнот на золото нерідко призупинявся, оскільки держави вимушені

• дозволявся вільний обмін національної валюти на розмінну на золото іноземну валюту (девізу).

Рис.4.7. Стадії розвитку золотого монометалізму.

були фінансувати військові витрати за рахунок паперової емісії. Наприклад, у Великобританії під час наполеонських війн або в Америці у період громадянської війни 1861-1865 рр.

Золотомонетний стандарт проіснував у багатьох країнах до Першої світової війни. Під час війни випуск золотих монет в обіг припинився, а наявна там золота монета була частково вилучена державами, частково перетворилася у скарб.

Після війни деякі країни, які володіли запасами золота - Англія, Франція, Японія, - запропонували золотозливковий стандарт. Вільного карбування монет не існувало, розмір банкнот на золото було обмежено

вартістю зливків. В Англії, наприклад, зливок важив 12,4 кг. Для того, щоб його отримати, необхідно було мати 1700 фунтів стерлінгів. У Франції злиток золота важив 12,7 кг, на нього можна було обміняти 215 тис. франків.

У країнах які не володіли великими запаси золота (Австралія, Німеччина, Данія, Норвегія та ін.), запровадили систему золото-девізного стандарту. За золотодевізного стандарту банкноти обмінювалися на девізи, тобто на іноземну валюту, яка була розмінна на золото. Таким чином виникла валютна залежність одних країн від інших. Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до того, що перестали існувати всі форми золотого монометалізму.

З 30-х років розпочалася епоха регульованих грошових систем.

* Регульована грошова система - це система, за якої держава бере на себе зобов 'язання щодо забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків.

Регульовані грошові системи поділяються на кілька видів. Залежно від характеру механізму регулювання пропозиції грошей виділяють системи паперового та кредитного обігу.

Система паперово-грошового обігу може здійснюватися у двох формах:

Емісія грошових знаків (казначейських білетів) державним казначейством.

Прямого використання кредитної емісії центрального банку для покриття дефіциту державного бюджету. У цьому разі грошові знаки матимуть форму банківських білетів.