- •Львівський національний університет імені Івана Франка Економічний факультет
- •Індивідуальне завдання №1
- •5. Багатокритеріальна задача розподілу збурень та алгоритм її розв’язання Висновок
- •1. Залежність можливості погашення збурень (адаптації) від еластичності
- •2. Планова задача окремого елемента системи в умовах дисбалансу
- •3. Еластичний шлях
- •4. Розрахунок резервів для системи
2. Планова задача окремого елемента системи в умовах дисбалансу
Розглянемо тепер, як відбувається поширення збурень у системі. Припустимо, що на вхід системи подається вектор збурень ∆S (наприклад, недопоставки ресурсів). Виникає питання: якими повинні бути принципи погашення цього збурення, щоб результат – відхилення вектора ∆Р від вектора планових показників P було мінімальним?
Розглянемо спочатку принципи погашення збурень на рівні одного елемента системи.
Припустимо, що план елемента вибраний на основі розрахунків оптимізаційної моделі виду:
(3)
де
- вектор потреб в продукції об’єкта;
- вектор планового
забезпечення об’єкта ресурсами;
- цільова функція
(наприклад, витрати).
Що буде відбуватися
із планом об’єкта, якщо виникне не
доставка одного або декількох ресурсів,
характеризуючи вектор
?
Очевидно, що при недопоставках, не
переважаючи наявні запаси ресурсів,
об’єкт буде їх використовувати. З
зростанням величини недопоставок об’єкт
буде використовувати наявні резерви
продукції. З подальшим ростом недопоставок
буде відбуватися використання взаємозаміни
ресурсів, продукції, іншими словами
буде використовуватися технологічні
резерви елемента. Використання останніх
буде йти за рахунок погіршення ряду
інших планових показників ефективності
виробництва і якості продукції. Наприклад,
невчасна поставка ресурсів призведе
до надурочних робіт, що позначиться на
показниках собівартості, прибутку і
інших показників плану об’єкта. Подальше
зростання недопоставок викличе не
виконання плану по випуску продукції.
В залежності від механізму стимулювання
об’єкт буде недовиконувати план з
різних видів продукції різним чином.
Розглянемо на прикладі моделі (3) формальну постановку зазначених положень.
Нехай недопоставка
характеризується вектором
і
з ростом
параметра h
недопоставка зростає, тобто
при
.
Обмеження ресурсів при недопоставці
приймуть
вид
.
Позначимо через
шуканий
план, який прийме система при фактичних
поставках
.
При достатньо великому h
нерівності
можуть не виконуватись для всіх або
частини продуктів, випущених системою.
В цих умовах при недопоставках
задача
(3) згідно з усім вище сказаним, перейде
в задачу пошуку
такого, що:
(4)
Отже, в умовах дисбалансу системи планова задача окремого елемента стає багатоцільовою задачею.
Очевидно, що в
рамках нової задачі допустимими
виявляться і такі розв’язки
,
де для деяких
,
тобто план по випуску частини (або всього
обсягу) номенклатури продукції обєкта
не буде виконано. Номенклатура продукції
,
яку об’єкт системи віддає для найкращого
виконання плану по останніх видах
продуктів, може бути встановлена на
основі цінного порівняння всіх видів
продукції. Розв’язком задачі (4) може
бути, зокрема, будь-яка оптимальна точка
Парето. Як відомо будь-який оптимальний
по Парето розв’язок можна отримати
«порівнянням» невід’ємних коефіцієнтів
цільових функцій задачі, тобто проведенням
скаляризації виду:
(5)
Таким чином шляхом «порівняння» ціннісних різних якісних і економічних показників, випущеної продукції, задача (4) заміняється однокритеріальною:
(6)
Покладемо при h=0,
що
=
0, тобто виконується
умова повних поставок. Допустимо, що
вектор (2) є фіксований, а звязок обєму
випуску та затрат ресурсів лінійний.
Тоді, оскільки вектори P
і S
в
співвідношенні (2) рахуються заданими,
то його можна переписати в модифікаційному
вигляді:
(7)
де
-
вектор недовипуску продукції
-
вектор недопоставок ресурсів
-
матриця, отримана з
з допомогою підходящого перетворення
з використанням вектора P
і S.
Співвідношення
(7) можна також розглядати і як апроксимацію
виробничих можливостей елемента з
поглинання відшкодувань
.
Ці можливості залежать від закладеного
в системі механізму (наявність розглянутих
вище резервів, стимулювання, цінутворення
і так далі), деякі з його сторін
відображаються ветором
.
Керуючи
ветором
,
ми тим самим керуємо можливостями
компенсації збурень на рівні елемента.
Виникає питання про те, яким чином можна керувати компенсацією збурень на рівні всієї системи, як використовувати при цьому структурні виробничо-економічні звязки в системі і керуючі параметри її елементів.
