
- •1. Системне зображення матеріального світу.
- •Аспекти системного підход.
- •2. Поняття про систему і її складові.
- •3. Різновиди систем і їх властивості.
- •4. Теорія класифікації систем
- •5. Таксономія
- •6. Аерономія
- •7. Основні поняття та методи кодування
- •8.Закономірності систем.
- •Закономірності взаємодії частини та цілого
- •2. Закономірності здійсненності систем
- •3. Закономірності функціонування і розвитку систем
- •4. Закономірності цілеутворення
- •9. Моделювання систем
- •10. Методи моделювання складних систем
- •11. Класифікації методів моделювання систем
- •Методи формалізованого представлення систем.
- •Методи, спрямовані на активізацію використання інтуїції та досвіду фахівців
- •14 Класифікація економіко-математичних моделей
- •15. Представлення системи як точки в п-мірному просторі
- •16. Лінійна модель функціонування первинного елементу виробничої системи
- •17. Структурна матриця системи
- •18. Управління в соціально-економічних системах
- •19. Інформація та складні інформаційні динамічні системи
- •20. Зворотний зв'язок у системі управління
- •21. Основні поняття і методи тектології
- •22. Основні організаційні механізми
- •1. Механізм формуючий
- •23. Поняття і сутність синергетики
- •24. Синергетика в сучасній науці
- •26. Цілі, напрями й основні принципи державної політики в науковій діяльності, її фінансування
- •27. Елементи державного регулювання та управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності
- •28. Наукові знання та наукові дослідження
- •29. Процес наукового дослідження
- •30. Поняття методу та методології наукових досліджень
- •31. Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження
- •32. Часткові та спеціальні методи наукового дослідження
- •34. Планування науково-дослідної роботи
- •35. Основні джерела наукової інформації
- •36. Особливості збору інформації для економічних досліджень
- •37. Інформаційно-пошукові системи в економіці
- •41. Особливості підготовки та захисту курсових і дипломних робіт
- •42. Наукова доповідь та її особливості
- •43. Науково-технічна ефективність досліджень(44,45,46)
- •Аналіз підсумкового результату.
- •Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •44. Оцінка ефективності наукових робіт
- •45. Аналіз підсумкового результату
- •46. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів
- •48. Поняття інновації. Інноваційний процес
- •49. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •50. Система та правовий статус органів державного управління інноваційною діяльністю в Україні
- •52. Організаційні форми забезпечення інноваційного розвитку
5. Таксономія
Таксономія — це спосіб "розкласти" об'єкти за класами що характеризують більшу або меншу схожість матеріалу, що класифікується.
Таксони - це частини, на які ділиться клас об'єктів, що класифікуються. Для цього спочатку необхідно виділити деякий основний клас об'єктів. Цей клас називається "Таксономічним універсу-
мом".
Таксономічний універсум - це клас, а не множина, оскільки не визначено точно, що є елемент універсуму. Наприклад, при класифікації документів не ясно, що вважати одним документом - екземпляр або ціле видання — весь тираж?
При класифікації часто порівнюють не окремі об'єкти, а утворені з них таксони. Зручно виділити мінімальні таксони (види) і замість таксономічного універсуму розглядати сукупність видів, яка, як правило, утворює чітку множину. Ця множина називається класифікаційним полем.
Можна так вибрати мінімальні таксони (види), що вони вже утворюють чітко визначену за об'ємом сукупність добре помітних об'єктів - множину.
Кожен таксон є множина, утворена з деяких мінімальних таксонів. Звідси видна особлива роль мінімальних таксонів - вони суть сукупності (класи) об'єктів, що класифікуються, а інші таксони суть сукупності (множини) мінімальних таксонів.
Можна розглядати таксон і як об'єднання тих, що входять у нього мінімальних таксонів і тим самим як сукупність об'єктів, що класифікуються; проте при цьому змінюється прийнятий статус таксона.
Існують найважливіші відносини між таксонами.
Перше - відношення включення таксонів.
Друге — це відношення перетину: можна говорити про те, що таксони перетинаються або не перетинаються.
Ці відносини утворюють на безлічі таксонів деяку структуру. Проста таксономічна структура - це деревна (ієрархічна) структура, де коренем дерева є максимальний таксон.
Таксони першого ярусу розбиваються на таксони другого ярусу. Фрагмент деревної структури таксонів показаний на рис. 1.6.
Прикладом класифікації ієрархічного типу є Універсальна десяткова класифікація (УДК), що використовується для індексування книг і документів.
Таксономічна структура може і не бути ієрархічною
Прикладом такої структури є фасетна або комбінативна таксономія.
Процедура виділення мінімальних таксонів не завжди перетворює клас на множину. Звідси виникає проблема існування методів достатньо чіткого розбиття таксономічного уні-версуму на підставі істотних (природних) властивостей об'єктів, що класифікуються. Ця проблема не вирішується в рамках таксономії, вимагає залучення іншого аспекту теорії класифікації — ме-рономії.
6. Аерономія
Таксономічна структура дозволяє встановлювати схожість елементів класифікаційного поля (видів).
У разі .природної системи мова йде про структуру таксонів, суть об'єктів, що класифікуються. її можна з'ясувати, звернувшись до вивчення внутрішньої структури об'єктів, що класифікуються. Вичленення частин, що створюють структуру об'єкта, є предмет ме-рономії. Звідси виникає новий аспект класифікації — мерономія.
Коли суб'єкт, що проводить класифікацію, займається розчленовуванням об'єктів на частини - мерони, він тим самим описує мерономію об'єктів, що вивчаються. Структура розчленовування на мерони утворює архетип об'єкта.
Таксони формуються з об'єктів (внутрішніх систем), що мають схожі уявлення. У цьому формулюванні вже виявляється важлива подвійність між таксономією та мерономією. Вона полягає в тому, що в рамках природної системи кожному таксону повинна відповідати деяка спільна всім представникам цього таксона суть, представлена своїм узагальненим архетипом
Архетип - це як би ідея або план будови всіх об'єктів таксона.
Таксон характеризує об'єм відповідного поняття, а архетип — його зміст.
Архетип - це деяка безліч характерних частин. Для позначення частин архетипу використовується термін "мерон" (від грецького "мерос" - частина). Таким чином, архетип - це деяка структура, що складається з меронів. Причому, мерон - це не елемент архетипу, а частина, тобто архетип - це не агрегат із меронів, а цілісна структура.
При побудові узагальненого архетипу використовується структура таксонів. Архетипи визначаються через таксономію, а таксони через архетипи, тобто через мерономію. Таким чином, таксономія та мерономія знаходяться в нерозривному зв'язку.